ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.04.2019Справа № 910/444/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро" (49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр-т. Богдана Хмельницького, буд. 122, літ. Д-2; ідентифікаційний код 4116232)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд ЛТД" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 14-Б; ідентифікаційний код 39896792)
про стягнення 328 090, 60 грн.
Представники сторін:
від позивача: Шабовта О.В. - представник
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедро" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд ЛТД" про стягнення 328 090, 60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що відповідач всупереч умовам дистриб'юторського договору № 617 від 01.04.2017, укладеного з позивачем, частково не оплатив поставлений йому товар у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 151 709, 08 грн. з основного боргу.
Крім того, позивачем на існуючу суму заборгованості здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 11 226, 47 грн., річних відсотків в розмірі 78 592, 14 грн. та пеню в розмірі 86 562,91 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 відкрито підготовче провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2019.
06.02.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових документів та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.02.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2019.
Судове засідання призначене на 27.03.2019 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Баранова Д.О. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 справу призначено до розгляду на 24.04.2019.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що повідомляється наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення про вручення поштового відправлення.
У судовому засіданні 24.04.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -
01.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Щедро" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дітрейд ЛТД" (далі - дистриб'ютор) був укладений дистриб'юторський договір № 617 за умовами якого дистриб'ютор отримує передбачений умовами цього договору комплекс прав та обов'язків відносно представництва інтересів постачальника у певному регіоні з продажу товарів, придбаних в постачальника, з метою розширення ринку збуту.
Пунктом 1.2. та 1.5. договору передбачено, що на виконання умов договору постачальник зобов'язується систематично передавати у власність дистриб'ютора масложирову продукцію надалі - товар, а дистриб'ютор зобов'язується приймати товар, своєчасно сплачувати його вартість та реалізовувати покупцям на умовах цього договору. Відносини між сторонами за цим договором розуміються виключно як відносини з поставки товару відповідно до вимог діючого законодавства.
Розділом 2 договору передбачено, що дистриб'ютор зобов'язується купувати в постачальника товар окремими партіями та здійснювати його продаж у регіоні від свого імені та за свій рахунок покупцям товару. Постачальник гарантує, що продаж товару не є порушенням права інтелектуальної власності на торгову марку його володільця. Постачальник залишає за собою право прямо або опосередковано пропонувати або здійснювати поставки товару будь-якому покупцю; вносити зміни в асортимент товару, коригувати цінову політику. Сторони дотримуються конфіденційності відносно всієї інформації, пов'язаної з цим договором.
Відповідно до п. 3.1., 3.2. та 3.3. договору асортимент, ціна, кількість кожної партії товару зазначаються у видаткових накладних постачальника, які є невід'ємною частиною договору, є взаємно погодженими та обов'язковими для сторін. Заявка дистриб'ютора повинна бути передана постачальнику за два дні до передбачуваної дати одержання товару, зручним для сторін способом. У заявці повинно бути зазначено: кількість, асортимент партії товару, дата поставки, П.І.Б., посада особи, яка передала заявку. Постачальник підтверджує заявку шляхом направлення рахунку для оплати. Постачальник гарантує дистриб'ютору виконання підтверджених заявок у повної обсязі.
Пунктом 3.5. унормовано, що датою поставки вважається дата одержання товару дистриб'ютором, вказана в накладній на партію товару.
Згідно п. 4.1. якість продукції повинна відповідати вимогам діючих стандартів, технічних умов, в тому числі, але не обмежуючись ДСТУ 1052:2005, ТУ У 10.8-36094135-007:2015, ТУ У 15.4-00373847-010:2006, ДСТУ 4487:2005, ДСТУ 4465:2005, ДСТУ 4544:2006, ДСТУ 4306:2004, ДСТУ 5040:2008, ТУ У 10.8-36094135-001:2013, ТУ У 10.8-36094135-001:2013, ТУ У 10.8-00373847-248:2012, ДСТУ 4487:2015, АГ-026246 та/або посвідченню якості виробника.
Розділ 5 договору передбачає, що дистриб'ютор сплачує вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше наступного робочого дня приймання поставленої партії товару.
Датою оплати товару в безготівковому порядку вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Якщо оплата товару здійснюється дистриб'ютором без зазначення призначення платежу (без посилання на номер та дату видаткової накладної, рахунку та інш.), одержані платежі відносяться постачальником на погашення основної заборгованості з оплати товару в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період.
За умовами п. 6.1. та 6.3. передача (здача-приймаиня) товару здійснюється в пункті поставки товару, у відповідності до п. 3.4. договору. Підписання дистриб'ютором накладної на товар підтверджує факт передачі товару в належному місці, без прострочень, в асортименті, за кількістю і якістю, потрібному дистриб'ютору і погодженому сторонами.
Згідно п. 9.1., 9.4. за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені збитки у порядку, передбаченому діючим законодавством України. За прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару дистриб'ютор зобов'язаний сплатити постачальнику за кожен день від суми прострочення платежу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, а також 30% річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України.
Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2017 року.
Як зазначає позивач, виконуючи належним чином обумовлені умовами договору зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедро" здійснювало неодноразові поставки товару.
В той час, позивач вказує, що відповідачем в порушення договірних зобов'язань, товар поставлений згідно з накладними № 400012383 від 09.12.2017, № 400012495 від 11.12.2017 оплачене частково.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує про те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань обумовлених умовами договору щодо здійснення оплати за поставлений товар, в останнього утворилась заборгованість в розмірі 151 709, 08 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 86 562, 91 грн., інфляційні нарахування в розмірі 11 226, 47 грн. та 30% річних в розмірі 78 592, 14 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 617 від 01.04.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
З наявної в матеріалах справи картки рахунку 361 за квітень 2017 - грудень 2018 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедро" неодноразово поставляло Товариству з обмеженою відповідальністю "Дітрейд ЛТД" товар за договором № 617 від 01.04.2017.
Товар поставлявся згідно накладних № 400012383 від 09.12.2017, № 400012495 від 11.12.2017.
Суд вказує про те, що зазначені вище накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару відповідачу згідно накладної № 400012383 на суму 385 970, 70 грн. та № 400012495 на суму 8 028, 20 грн. та прийняття даного товару відповідачем без зауважень, а тому, суд дійшов висновку, що дані накладні є належними, допустимими та достовірними доказами при вирішення даного спору, адже, підтверджують факт виконання умов договору з боку позивача та факт виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати даного товару.
В той час, п. 5.1. договору сторони дійшли згоди, що дистриб'ютор сплачує вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше наступного робочого дня приймання поставленої партії товару.
Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, сторони погодили строк сплати вартості поставленого товару, проте, відповідачем в порушення зобов'язань обумовлених умовами договору було здійснено лише часткову оплату, внаслідок чого в останнього й утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 151 709, 08 грн.
При цьому, доказів щоб слідували про протилежне станом на момент вирішення спору в матеріалах справи не міститься.
За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду доказів здійснення виконання ним своїх обов'язків за договором, а саме, доказів оплати за поставлений товар та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 617 від 01.04.2017 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 151 709, 08 грн. підлягає задоволенню.
Крім того, позивач у своєму позові просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 86 562, 91 грн., інфляційні нарахування в розмірі 11 226, 47 грн. та 30% річних в розмірі 78 592, 14 грн.
Що стосується даних вимог позивача, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 9.1., 9.4. за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені збитки у порядку, передбаченому діючим законодавством України. За прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару дистриб'ютор зобов'язаний сплатити постачальнику за кожен день від суми прострочення платежу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, а також 30% річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.
Разом з тим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Що стосується інфляційних нарахувань, то суд зазначає наступне, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивач нараховує пеню за період, що перевищує період нарахування пені, встановлений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) а також не вірно вказано період її нарахування.
За таких обставин, судом здійснено власний розрахунок пені за прострочення виконання грошових зобов'язань з урахуванням положень ч 6 ст. 232 Господарського кодексу України та в межах заявленого позивачем періоду нарахування.
Відтак, за розрахунком суду, за прострочення виконання зобов'язань щодо оплати поставленого товару згідно накладної № 400012383 від 09.12.2017 на суму 385 970, 70 грн. з урахуванням здійснення часткової оплати, обґрунтованим розміром пені є: 33 415, 55 грн. за період з 11.12.2017 по 22.03.2018, 10 549, 54 грн. за період 23.03.2018 по 26.04.2018, 4 893, 32 грн. за період з 27.04.2018 по 14.05.2018, 1 238, 99 грн. за період з 15.05.2018 по 20.05.2018, 2 944, 51 грн. за період з 21.05.2018 по 11.06.2018.
За прострочення виконання зобов'язань щодо оплати поставленого товару згідно накладної № 400012495 від 11.12.2017 на суму 8 028, 20 грн. обґрунтованим розміром пені є 1 303, 54 за період з 13.12.2017 по 13.06.2018.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд ЛТД" пені у розмірі 86 562, 91 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 54 345, 36 грн.
Також, позивачем було допущено помилку в періоді та сумі нарахування 30% річних згідно накладних № 400012383 та № 400012495. Так, за розрахунком суду обґрунтованим розміром є: 4 317, 63 грн. за період з 27.04.2018 по 14.05.2018, 20 784, 85 грн. за період з 21.05.2018 по 12.11.2018 згідно накладної № 400012383, та 441, 19 грн. за період з 07.09.2018 по 12.11.2018 згідно накладної № 400012495. За інші періоди нарахування було здійснено вірно.
Відтак, за розрахунком суду позовні вимоги в частині стягнення 30% річних в розмірі 78 592, 14 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 70 072, 05 грн.
Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд ЛТД" інфляційних втрат в розмірі 11 226, 47 грн. підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд ЛТД" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 14-Б; ідентифікаційний код 39896792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро" (49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр-т. Богдана Хмельницького, буд. 122, літ. Д-2; ідентифікаційний код 4116232) суму основного боргу в розмірі 151 709 (сто п'ятдесят одна тисяча сімсот дев'ять) грн. 08 коп., пені в розмірі 54 345 (п'ятдесят чотири тисячі триста сорок п'ять) грн. 36 коп., 30% річних в розмірі 70 072 (сімдесят тисяч сімдесят два) грн. 05 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 11 226 (одинадцять тисяч двісті двадцять шість) грн. 47 коп. та витрати сплаті судового збору в розмірі 4 310 (чотири тисячі триста десять) грн. 30 коп.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 25.04.2019
Суддя Д.О. Баранов