ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2019Справа № 910/2935/19
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення збитків у розмірі 155 002,98 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Грузін А.І., Макаренко Т.Д.
від відповідача:не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (надалі - "Товариство") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - "Залізниця") про стягнення 155 002,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із бездіяльністю Акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності вагонів, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" на праві власності (оренди), такі вагони були розкомплектовані та позивач зазнав збитків у загальному розмірі 155 002,98 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/2935/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено проведення судового засідання на 28.03.2019, яке протокольною ухвалою суду від 28.03.2019 у зв'язку із неявкою представників відповідача було відкладено на 16.04.2019.
В судове засідання 16.04.2019 з'явилися представники позивача, надали пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити повністю.
Відповідач, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи належним чином, що підтверджується отримання ухвали суду від 28.03.2019 представником за довіреністю, направленої на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, своїх уповноважених представників в судове засідання не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки його представника в судові засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.
При цьому, суд враховує, що відповідач правом на подачу відзиву на позов у визначені згідно положень Господарського процесуального кодексу України строки не скористався, а тому у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України спір у даній справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
В судовому засіданні 16.04.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
У вересні 2018 року Залізницею було здійснено перевезення вантажних вагонів №№ 60031119, 61076840, 53522934, 61078424, 55005979, 61079539, 56999949, 63006308, 63424717, 58941220, 56188642, 55006514, 56950942, 61297875, 56339666, 56041023, 61980033, 61849584, 53511382, 53561130, які належали та перебували в користуванні (оренді) Товариства, що підтверджується залізничними накладними №№51715084(51720944), 51706026, 51719169, 51734127, 51730604, 51763555, 51786069, 51786069, 51792729, 51792752, 51807618, 51818227, 51818227, 51814374, 51835486, 51836468, 51848513, 51880706, 51868834, 51868834, за наслідками чого на станціях Волноваха (код станції 486202) та Сартана (код станції 484809) було встановлено розкомплектованість відповідних вагонів - розукомплектована головна частина повітророзподільника, про що було складено повідомлення форми ВУ-23М №№7552 від 26.09.2018, 7555 від 25.09.2018, 3852, 3841, 3843 від 12.09.2018, 341 від 14.09.2018, 376, 377, 378, 395 від 15.09.2018, 3903 від 16.09.2018, 3951, 3952, 3953 від 17.09.2018, 3985, 3993 від 18.09.2018, 4017 від 19.09.2018, 4090 від 21.09.2018, 4127, 4128 від 22.09.2018.
Заявами №4340/ДВ та №4339/ДВ від 17.09.2018, №4476/ДВ, №4477/ДВ, №4478/ДВ та №4479/ДВ від 25.09.2018 Товариства звернулося до Начальника структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо", Начальника станції Волноваха та Начальника станції Сартана структурного підрозділу "Станція Маріуполь-Порт" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про необхідність складання комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, у відповідь на які було отримано листи №300 від 24.09.2018, №07/2649 від 28.09.2018 про відмову у складанні комерційних актів та актів про пошкодження вагонів.
За наслідками встановлення відсутності повітророзподільників на зазначених вагонах останні було направлено на технічне обслуговування для забезпечення відновлення яких Товариством було придбано та передано структурному підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" необхідні деталі на загальну суму 122 657,39 грн., що підтверджується договором поставки №710/16 від 01.11.2016 та специфікаціями №17 від 02.10.2017, №20 від 02.01.2018, №12 від 03.05.2018 до нього, договором поставки №410/11 від 17.06.2011 та специфікацією від 17.04.2018 до нього, договором поставки №235/16 від 13.04.2016 та специфікацією від 17.04.2018 до нього, договором поставки №22 від 08.06.2015 та специфікацією від 24.01.2017 до нього, договором поставки №МКП-155696/14/15 від 01.04.2015 та специфікацією №20 від 14.12.2017 до нього, платіжними дорученнями №131 від 10.01.2018, №1140 від 19.02.2018, №520 від 22.01.2018, №6172 від 04.07.2017, №3131 від 19.04.2018, №3973 від 18.05.2018, 2657 від 30.03.2017, №111845 від 18.12.2017.
Відновлення визначених вагонів шляхом встановлення закуплених Товариством деталей здійснювалося структурним підрозділом "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно укладеного між Товариством та Залізницею договором на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням №Дон/В-18041/НЮ від 10.01.2018, що підтверджується актами №9 від 30.09.2018 та №10 від 31.10.2018, вартість чого склала 30 107,11 грн., оплата якої підтверджується платіжними дорученнями №7262 від 19.09.2018, №7423 від 25.09.2018, №7530 від 28.09.2018, №8151 від 17.10.2018 та №8448 від 29.10.2018.
Також, Товариством було понесено витрати на оплату вартості транспортування розкомплектованих вагонів до структурного підрозділу "Волноваське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" для виконання робіт по встановленню деталей у розмірі 2 238,48 грн., що підтверджується договором №08890/ЦТЛ-2018 від 12.02.2018, укладеним між Товариством та Залізницею, та копіями особового рахунку №8208503 за вересень 2018 року.
Отже, доданими до матеріалів справи документами підтверджується понесення позивачем витрат на відновлення внаслідок розукомплектування (відсутності головної та/або магістральної частин повітророзподілювача) вагонів №№ 60031119, 61076840, 53522934, 61078424, 55005979, 61079539, 56999949, 63006308, 63424717, 58941220, 56188642, 55006514, 56950942, 61297875, 56339666, 56041023, 61980033, 61849584, 53511382, 53561130, які належали та перебували в користуванні (оренді) Товариства, при їх перевезенні Залізницею на загальну суму 155 002,98 грн., яка складається з вартості придбаних взамін втрачених деталей у розмірі 122 657,39 грн., вартості робіт у розмірі 30 107,11 грн. та витрат на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту у розмірі 2 238,48 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Пункт 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Статут залізниць України (надалі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Наявними в матеріалах справи залізничними накладними №№ 51715084(51720944), 51706026, 51719169, 51734127, 51730604, 51763555, 51786069, 51786069, 51792729, 51792752, 51807618, 51818227, 51818227, 51814374, 51835486, 51836468, 51848513, 51880706, 51868834, 51868834 підтверджується прийняття Залізницею до перевезення та його здійснення вагонів Товариства (власних та орендованих) за №№ 60031119, 61076840, 53522934, 61078424, 55005979, 61079539, 56999949, 63006308, 63424717, 58941220, 56188642, 55006514, 56950942, 61297875, 56339666, 56041023, 61980033, 61849584, 53511382, 53561130.
Згідно з ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.
Як свідчать матеріали справи, на станціях Волноваха та Сартана було виявлено відсутність головних та магістральних частин повітророзподільника спірних вагонів.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
З матеріалів справи вбачається, що вагони №№ 60031119, 61076840, 53522934, 61078424, 55005979, 61079539, 56999949, 63006308, 63424717, 58941220, 56188642, 55006514, 56950942, 61297875, 56339666, 56041023, 61980033, 61849584, 53511382, 53561130 були відремонтовані з встановленням головних і/або магістральних частин повітророзподільника, що підтверджується відповідними актами, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.
Загальна вартість робіт з відновлення, оплаченого позивачем, становить 30 107,11 грн.
При цьому, вказані деталі (головні і/або магістральні частини повітророзподільників) були придбані позивачем за власні кошти у контрагентів.
Загальна вартість придбаних позивачем деталей становить 122 657,39 грн.
Крім того, позивачем було витрачено кошти у загальному розмірі 2 238,48 грн. на транспортування вагонів до місця ремонту (ремонтного депо).
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №6-469св10 від 02.06.2010).
Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" №01-8/91 від 29.11.2007, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Згідно із ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Посилання Залізниці, викладені в листі її структурного підрозділу №07/2649 від 28.09.2018 у відповідь на запит Товариства про складення актів пошкодження вагонів, на те, що розукомплектування спірних вагонів мало місце за наслідками несанкціонованого втручання в діяльність залізничного транспорту, судом не приймається до уваги в якості підтвердження відсутності вини Залізниці у завданих позивачу збитках, оскільки як в такому листі, так і в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що розукомплектування спірних вагонів було наслідком неправомірних дій інших осіб.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на викладені положення та такі принципи здійснення господарського судочинства як забезпечення змагальності та диспозитивності суду вбачається, що доведення існування або відсутність тих чи інших обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги / заперечення на позов, покладається саме на учасників судового процесу та здійснюється ними шляхом реалізації своїх процесуальних прав і обов'язків, зокрема, в частині заперечень щодо заявлених позивачем вимог - шляхом подання відзиву на позов.
Частиною 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Згідно пункту 5 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.
Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведені норми господарського процесуального закону та відсутність бажання відповідача реалізувати свої процесуальні права, що полягає у пасивній поведінці учасника справи (неподанні відзиву на позов, не забезпеченні прибуття повноважних представників до судового засідання), суд констатує про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що пошкодження спірних вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача, в той час, як доданими позивачем документами належними чином підтверджується понесення ним збитків у заявленому розмірі за наслідками розукомплектування спірних вагонів при перевезенні їх відповідачем.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог Товариства до Залізниці про стягнення збитків у розмірі 155 002,98 грн. в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А; ідентифікаційний код 30600592) збитки у розмірі 155 002 (сто п'ятдесят п'ять тисяч дві) грн. 98 коп. та судовий збір у розмірі 2 325 (дві тисячі триста двадцять п'ять) грн. 04 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 25.04.2019.
Суддя Р.В. Бойко