Постанова
Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 609/51/17
провадження № 61-179св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Гулька Б. І., Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: Відділ освіти, молоді та спорту Шумської районної державної адміністрації, Людвищенський навчально - виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад»,
третя особа - Первинна профспілкова організація «Трудова солідарність»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Ткач О. І., Бершадської Г. В., Гірського Б. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
23 січня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Відділу освіти, молоді та спорту Шумської районної державної адміністрації (далі - Відділ освіти, молоді та спорту Шумської РДА), Людвищенського навчально - виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» (далі - Людвищенський НВК ), третя особа - Первинна профспілкова організація «Трудова солідарність» про визнання незаконним наказу, стягнення різниці у заробітку у зв'язку з неповним педагогічним навантаженням на 2016 - 2017 навчальний рік у сумі 15 726, 72 грн.
Позов мотивовано тим, що наказом директора Людвищенської НВК від 22 серпня 2016 року № 75-о «Про розподіл педагогічного навантаження, призначення класних керівників, керівників гуртків» несправедливо вирішено питання розподілу педагогічного навантаження на 2016 - 2017 навчальний рік, чим порушено її трудові права, оскільки відбувся дисбаланс при розподілі педагогічного навантаження між нею та вчителем ОСОБА_3, що істотно вплинуло на заробітну плату, отже, порушено її право на належну оплату праці.
Просить скасувати наказ та стягнути різницю у заробітній платі у зв'язку з неповним педагогічним навантаженням у сумі 15 726,72 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2017 року у позові ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що навантаження у позивача змінено у зв'язку із виключенням із шкільної програми за проханням батьків предмета основи християнської етики, а щодо викладання початкової військової підготовки у позивача немає достатньої кваліфікації і пріоритет у визначенні вчителя на викладання цього предмета належить директору.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що не включення до навчального плану функціонування туристично - краєзнавчого гуртка в школі не є обставиною, що порушує право позивача, оскільки гурток було ліквідовано у 2015/2016 роках.
У 2015 році ОСОБА_3 атестований як вчитель з викладанняпредмета природознавства, який викладав з 2005 року. Наказ про переведення позивачана посаду вчителя з викладання предмета природознавства оформлено з порушенням закону. Враховуючи, що позивач працює на умовах неповного робочого часу, відповідно укерівника навчального закладу були підстави тарифікувати на вказаний предмет вчителя ОСОБА_3
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шумського районного суду від 18 вересня 2017 року скасовано і ухвалено нове про відмову у позові ОСОБА_2
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наказ про розподіл педагогічного навантаження видано 22 серпня 2016 року. Із цієї дати встановлено порушення прав позивача, однак до суду з позовом вона звернулась лише в січні 2017 року, тобто зіспливом тримісячного строку для звернення до суду про вирішення трудового спору. Із заявою про поновлення строку позивач не зверталась.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 28 листопада 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу Відділ освіти, молоді та спорту Шумської РДА просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_2 мотивовано тим, що в суді першої інстанції заяв від відповідачів про застосування строків давності не надходило, суд вказане питання не вирішував, тому будь-яких доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав вона не надавала.
Трьохмісячний строк оскарження наказу пропущено нею з поважних причин. Наказ від 22 серпня 2016 року № 75-од отриманий нею 07 вересня 2016 року. Вона неодноразово зверталась до Відділу освіти, молоді та спорту Шумської РДА про надання інформації та копій документів, але відповіді не отримала.
Суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк, проте суд апеляційної інстанції наведеного не врахував.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 у 1986 році закінчила Тернопільський державний педагогічний інститут за спеціальністю географія з додатковою спеціальністю біологія.
ОСОБА_2 пройшла курс навчання на військовій кафедрі, отримала свідоцтво про присвоєння їй кваліфікації медичної сестри для цивільної оборони, є сержантом Збройних Сил у запасі та перебуває на військовому обліку в Людвищенській сільській раді з 09 жовтня 1985 року ( т. 1, а. с. 129-131).
30 серпня 1985 року позивач, будучи студенткою, призначена наказом Шумського райвно № 281-к-а вчителем географії та біології Людвищенської ВШ з 01 вересня 1985 року на підставі наказу Тернопільського облвно від 21 серпня 1985 року № 13788к ( Т. 1, а. с. 122).
15 серпня 1986 року наказом Шумського райвно № 290-К ОСОБА_2 призначено вчителем географії Людвищенської ВШ з 15 серпня 1986 року на підставі наказу Тернопільського облвно від 01 липня 1986 року №290-К (т. 1, а. с. 123).
Станом на 1998/1999 навчальний рік предмет природознавство відносився до державного компоненту (на сьогодні інваріантна складова) і вказаний предмет у Людвищенській восьмирічній школі викладала позивач (т. 1, а. с. 94, 95).
Наказом Відділу освіти, молоді і спорту Шумської РДА від 23 серпня 2005 року № 83-К позивача переведено на посаду вчителя географії, основ безпеки життєдіяльності, основ здоров'я (т. 1, а. с.124)
14 березня 2008 року позивач як вчитель географії призначена наказом Шумської РДА № 37-К на посаду вихователя (0.3 ставки) на час перебування працівника у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х років, а наказом від 13 лютого 2009 року № 19-К звільнена з вказаної посади вихователя (т. 1, а. с. 125, 126.).
13 травня 2015 року наказом Відділ освіти, молоді та спорту Шумської РДА за № 94-К позивач переведена на посаду вчителя географії, основ здоров'я, основ безпеки життєдіяльності та християнської етики з 15 травня 2015 року на підставі подання керівника навчального закладу та її заяви (т. 1, а. с. 116).
Наказом Відділу освіти, молоді та спорту Шумської РДА за №173-К від 31 серпня 2015 року позивач переведена на посаду вчителя географії, основ здоров'я, основ безпеки життєдіяльності, християнської етики та природознавства з 01 вересня 2015 року на підставі подання керівника навчального закладу та її заяви (т. 1, а. с. 98).
Згідно з наказом від 22 серпня 2016 року № 75-од по Людвищенському НВК «Про розподіл педагогічного навантаження, призначення класних керівників, керівників гуртків» позивачу встановлено навантаження 14 годин на тиждень: географія, основи здоров'я, основи християнської етики - 5-9 класи.
Із вказаного наказу випливає, що по Людвищенському НВК географію, основи здоров'я, основи християнської етики позивач викладала із 5 по 9 класи, інших вчителів, які б викладали ці предмети, немає. Предмети природознавство біологія, хімія, образотворче мистецтво, художня культура та початкова військова підготовка розподілено вчителю ОСОБА_3
Наказом директора Людвищенського НВК від 22 серпня 2016 року № 75-од позивачу визначено 14 годин педагогічного навантаження на 2016-2017 навчальний рік, а саме: предмети географія, основи здоров'я, основи християнської етики 5-9 класи, а вчителю ОСОБА_3визначено 21 годину педагогічного навантаження, а саме: предмети біологія, хімія, образотворче мистецтво, природознавство, художня культура, початкова військова підготовка.
Вказане тарифікаційне навантаження погоджено з первинною профспілковою організацією школи та 22 серпня 2016 року затверджено начальником Відділу освіти, молоді і спорту Шумської РДА ( т. 1, а. с. 48, 59-68).
Наказ про розподіл педагогічного навантаження затверджено профспілковим комітетом Людвищенського НВК.
Всіх педагогічних працівників під підпис було ознайомлено із зазначеним наказом, але позивач відмовилася від проставляння свого підпису, про що складено відповідний акт.
Вчитель ОСОБА_3 у 1982 році закінчив Тернопільський державний педагогічний інститут за спеціальністю біологія з додатковою спеціальністю хімія, вчитель біології і хімії, що підтверджується атестаційним листом від 24 березня 2015 року (т. 2, а. с. 32).
Із 1989 року ОСОБА_3 працює в Людвищенській НВК (колишня восьмирічна школа) на посаді вчителя хімії, з 1990 року - на посаді вчителя хімії і образотворчого мистецтва, а з 1999 року - на посаді вчителя хімії, образотворчого мистецтва та бібліотекарем ( т. 1, а. с. 239-240).
Протягом 1989-2005 років педагогічне навантаження ОСОБА_3 є неповним і коливається в межах від 6 годин у 1989 році до 16.4 годин у 2005 році, що прослідковується з наданих відповідачем копій особових рахунків ОСОБА_3 за 1989-2005 роки ( т. 1, а. с. 235-239).
Починаючи з 01 вересня 2014 року, ОСОБА_3 є тарифікований на викладання предметів хімії, біології, природознавства, художньої культури, образотворчого мистецтва. Крім цього, з 01 вересня 2016 року його тарифіковано і на викладання початкової військової підготовки (т. 1, а. с. 196, 104, 48, 59 зв.).
21 серпня 2014 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про підвищення кваліфікації на курсах вчителів біології, хімії, природознавства, образотворчого мистецтва та художньої культури, які проводились у період з 02 червня 2014 року до 21серпня 2014 року у Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти ( т. 2, а. с. 33).
02 квітня 2015 року ОСОБА_3 атестований як вчитель природознавства, оскільки підвищив кваліфікацію на вищезазначених курсах як особа з повною вищою педагогічною освітою, яка прийнята на посаду педагогічного працівника за спеціальністю, фахівці з яких не готувались вузами або підготовлені в недостатній кількості (т.2, а. с. 32).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Спір між сторонами виник щодо дотримання відповідачем вимог закону про тижневе педагогічне навантаження позивача на 2016 -2017 навчальний рік, що впливає на розмір її заробітної плати.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України, визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
За змістом статті 93 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно зі статтею 97 КЗпП України, статтею22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно із частиною третьою статті 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Згідно із частиною першою статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту» (далі - Закон) педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності - час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу. Розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється його керівником і затверджується відповідним органом управління освіти. Педагогічне навантаження вчителя включає 18 навчальних годин протягом навчального тижня, що становлять тарифну ставку.
У постанові від 28 листопада 2018 року справі №559/321/16, провадження №14-367цс18, Велика Палата Верховного Суду висловила правовий висновок, що зменшення педагогічного навантаження є наслідком зміни режиму роботи вчителя, і як наслідок - відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог частини третьої статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці.
Відповідно до пункту 5.3.17 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016 -2020 роки передбачено забезпечити дотримання чинного законодавства щодо повідомлення працівників про введення нових і зміну чинних умов праці, зокрема педагогічних та науково-педагогічних працівників щодо обсягу навчального (педагогічного) навантаження на наступний навчальний рік, не пізніше ніж за 2 місяці до їх запровадження.
Згідно з пунктом 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників державних навчально- виховних закладів України, затверджено наказом Міністерства Міносвіти від 21 грудня 1993 року № 455, керівник закладу освіти зобов'язаний довести до відома педагогічних працівників наприкінці навчального року (до надання відпустки) педагогічне навантаження в наступному навчальному році.
Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач висловила незгоду із зміною істотних умов праці на 2016-2017 навчальний рік, зазначаючи, що без її письмової згоди їй зменшено педагогічне навантаження, водночас іншим вчителям, зокрема, вчителю ОСОБА_3 навантаження встановлено 21,5 год на тиждень. Людвищенського НВК неправомірно розподілено їй педагогічне навантаження у 14 годин, що є менше ніж встановлено Законом - 18 годин протягом навчального тиждня.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходив з того, що станом на 23 червня 1999 року предмет природознавство викладала позивач ОСОБА_2 як фахівець з викладання предмета географії, оскільки природознавство є складовою частиною предмета географії у початкових класах. Згідно із наказом Відділу освіти, молоді і спорту Шумської РДА від 31 серпня 2015 року позивач переведена на посаду вчителя вказаного предмета, проте відповідач ігнорує цей наказ. Вчитель ОСОБА_5 як викладач предметів хімії та біології станом на 23 червня 1999 року не викладав предмет природознавство, лише в квітні 2015 року він був атестований з викладання предмета природознавства.
З урахуванням встановлених обставин та належним чином оцінених доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що при проведенні тарифікації щодо навчального предмета природознавство було порушено пропорційність при тарифікації працівників навчального закладу, в якому працює позивач, що спричинило порушення її права на працю та очікування нею на справедливий та пропорційний розподіл педагогічного навантаження.
Апеляційний суд також дійшов висновку про порушення справедливого розподілу педагогічного навантаження і при тарифікації стосовно предмета початкова військова підготовка, оскільки критерієм для відповідача при виборі вчителя була його стать.
Однією з підстав припинення трудового договору згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України є відмова працівника від переведення на роботу в іншу мiсцевiсть разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Судами встановлено, що з 01 вересня 2016 року ОСОБА_2 приступила до виконання своїх посадових обов'язків та проводила уроки згідно з розкладом, затвердженого на підставі встановленого наказом від 22 серпня 2016 року№ 75-од педагогічного навантаження вчителів.
Оскільки ОСОБА_2 не погоджувалася із зміною істотних умов праці, вважала, що відповідно до Закону вона мала право на педагогічне навантаження 18 год на тиждень, а адміністрація її не звільнила за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, то Верховний Суд дійшов висновку про обгрунтованість висновку апеляційного суду про порушення трудових прав позивача.
Згідно із статтею 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Встановлений статтею 223 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін.
Із позовом до суду позивач звернулася 23 січня 2017 року, оскаржуючи наказ відповідача від 22 серпня 2016 року. Тобто до суду позивач звернулася після спливу тримісячного строку для звернення за вирішенням трудового спору.
Апеляційний суд надав належну оцінку обставинам пропуску позивачем строку звернення до суду про оскарження наказу про розподіл педагогічного навантаження.
Щодо стягнення різниці у заробітній платі із заявлених підстав, то Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Порядок нарахування, розрахунок та обчислення заробітної плати працівників освіти заробітної плати викладачів визначено Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (далі - Інструкція), яка затверджена наказом Міністерства освіти і науки України № 102 від 15 квітня 1993 року (з наступними змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 травня 1993 року за № 56.
Згідно пункту 63 вказаної Інструкції встановлено, що оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.
Відповідно до пункту 76 Інструкції учителям, викладачам та іншим педагогічним працівникам, у яких з незалежних від них причин протягом навчального року навантаження зменшується порівняно з навантаженням, встановленим їм при тарифікації, до кінця навчального року виплачується (з дотриманням КЗпП України).
у випадку, коли навантаження, що залишилось, вище встановленої норми на ставку -заробітна плата за фактичну кількість годин;
у випадку, коли навантаження, що залишилось, нижче встановленої норми на ставку - заробітна плата за ставку, коли цих педагогічних працівників немає можливості довантажити навчальною роботою в даній місцевості за умови виконання іншої організаційно-педагогічної роботи;
у випадку, коли при тарифікації навчальне навантаження було встановлено нижче норми за ставку, - заробітна плата, встановлена при тарифікації, за умови виконання іншої організаційно-методичної роботи.
Верховний Суд виходить із встановлених обставин, та зазначає, що відповідно до Інструкції (пункт 76) вчитель має право на відповідний рівень заробітної плати за умови, коли з незалежних від нього причин протягом навчального року навантаження зменшується порівняно з навантаженням, встановленим йому при тарифікації.
Обставини про зменшення позивачу з незалежних від неї причин навантаження протягом навчального року порівняно з навантаженням, встановленим їй при тарифікації на 2016-2017 навчальний рік не встановлено, отже, відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг
Судом апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи правильно застосовано норми матеріального права, повно і всебічно досліджено обставини справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і доказам у справі, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.
Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин у справі, яким судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення «Серявін проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із рішенням апеляційного суду та власним тлумаченням статті 233 КЗпП України.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 28 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: Б. І. Гулько
В. О. Кузнєцов
А. С. Олійник
С. О. Погрібний