26 квітня 2019 року м. Київ
Справа № 755/806/18
Провадження: № 22-ц/824/126/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Левенця Б.Б.,
секретар Глухенька М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Литвиненко Олени Леонідівни в інтересах ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Катющенко В.П., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
В грудні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (після зміни назви АТ КБ «ПриватБанк») подало до суду позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 29634,52 грн. за кредитним договором № б/н від 05 жовтня 2011 року та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приват Банк» укладено кредитний договір. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 21.11.2017 рік має заборгованість - 29634,52 грн., з яких 20841,64 грн. - тіло кредиту; 5260,21 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом; 1645,31 - пеня; а також штрафи відповідно до п. 2,1.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1387,36 грн. - штраф (процентна складова).
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, Литвиненко О.Л. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, недотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказане рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що 05.10.2011 року відповідачем було погоджено та підписано довідку про Умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка передбачає тип картки та кредитної лінії, базову відсоткову ставку, розмір та термін внесення щомісячних платежів, відповідальність (нарахування пені і штрафу) за порушення сплати, отже сторонами було погоджено всі істотні умови договору. Разом з тим, відсутність підпису боржника на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить про неукладеність договору. Крім того, відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами, тобто, дії з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що жодного кредитного договору, анкет-заяв та жодних договорів про надання банківських послуг він не підписував. Жодної згоди з приводу істотних умов кредитування між учасниками справи не встановлювалося, не досягалося та не обговорювалось. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 9 жовтня 2018 року справу за апеляційною скаргою Литвиненко О.Л. в інтересах ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року, прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року провадження у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 754/13763/15-ц у правовідносинах про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року поновлено апеляційне провадження по вказаній справі та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
13 березня 2019 року до Київського апеляційного суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшла відповідь на відзив відповідача. Надані всі докази, що підтверджують факт існування договірних відносин з банком, тому вказували, що посилання у відзиві на апеляційну скаргу банку є недоречними та не відповідають дійсності.
Сторони в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника, та дійшов висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач була ознайомлена саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Проте, з такими підставами відмови у позові суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
Судом встановлено, що 05 жовтня 2011 року ОСОБА_2, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримав кредит у розмірі 5500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Згідно інформації, викладеної у вказаній заяві ОСОБА_2, останній підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За правилами частини 1 статті 627, 629 ЦК України згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договорусторонами, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у погодженому сторонами розмірі.
Крім мотивів, викладених вище, колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, в якій зазначено, що неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до статті 204 ЦК України свідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.
Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи, відповідач після укладення кредитного договору активно користувався карткою, поповнював картковий рахунок, про що свідчить довідка про рух коштів (а.с. 157-166).
Крім того, в матеріалах справи наявні фотозображення, які зроблені працівниками Банку в момент отримання кредитних карток ОСОБА_2 (а.с. 149, 151).
Таким чином, укладення кредитного договору між сторонами відбулось згідно чинного законодавства України.
З огляду на вищевикладене, доводи відповідача ОСОБА_2, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, є неприйнятними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, шляхом підписання анкети-заяви про приєднаннявід 05.10.2011 року, було укладено в письмовій формі кредитний договір.
Факт укладення між сторонами кредитного договору доведений належними та допустимими доказами.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що Умови і Тарифи не можуть бути складовою кредитного договору, оскільки не підписані нею, та посилання на відповідні правові позиції Верховного Суду України.
Згідно статтями 526, 530, 610, частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до змісту позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.10.2011 року, яка станом на 21.11.2017 рік складає 29634,52 грн., з яких 20841,64 грн. - тіло кредиту; 5260,21 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом; 1645,31 - пеня; а також штрафи відповідно до п. 2,1.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1387,36 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до встановленого в цивільному судочинстві принципу змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 12, частина 1 статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до частини 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження наявного розміру заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором № б/н від 05.10.2011 року, позивач надав суду розрахунок заборгованості станом на 21.11.2017 рік (а.с. 6).
Водночас, згідно з відомостями указаного розрахунку заборгованості, жодна із заявлених до стягнення сум заборгованості: по тілу кредиту - 20841,64 грн., по відсоткам -5260,21 грн., по пені -1645,31 грн., а також по штрафу відповідно до п. 2,1.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1387,36 грн. - штраф (процентна складова), не міститься у розрахунку та не підтверджена в ході перевірки розрахунку апеляційним судом.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» з інших підстав, а саме у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Керуючись ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Литвиненко Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді Д.Р. Гаращенко
Б.Б. Левенець