Ухвала
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 583/3782/18
провадження № 61-5202ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., Крата В. І.,
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 листопада 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у справі за скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на дії Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, державний виконавець Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Матосова Ірина Юріївна, на дії державного виконавця,
встановив:
У вересні 2018 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») звернулося до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Матосової Ірини Юріївни.
Скарга мотивована тим, що 05 серпня 2011 року рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області у справі № 2-595/2011 було задоволено позовні вимоги АТ «Ощадбанк» в особі ТВБВ №10018/050 філії Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк» про виселення із житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зі зняттям з реєстраційного обліку.
13 вересня 2011 року на виконання рішення суду було видано виконавчі листи, які 17 жовтня 2011 року установою банку були направлені на примусове виконання до Охтирського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області.
12 жовтня 2011 року державним виконавцем Матосовою І. Ю. було відкрито виконавче провадження № 29200772 про виселення з указаного житлового будинку ОСОБА_4
За цей час установа банку кілька разів зверталася до державного виконавця Матосової І. Ю. за інформацією про хід виконання рішення суду, на що отримували відповіді, що виконавчі дії продовжуються.
01 червня 2018 року на запит банку надійшла відповідь від державного виконавця Матосової І. Ю. про те, що вищевказане виконавче провадження було завершено згідно з п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі за виконавчим документом) стосовно ОСОБА_4 10 січня 2012 року.
03 вересня 2018 року установою банку було отримано довідку Відділу з питань державної реєстрації Охтирської міської ради, з якої вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.
Вважаючи судове рішення невиконаним, просив: визнати дії державного виконавця Матосової І. Ю. протиправними; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 10 січня 2012 року; зобов'язати Охтирський МВ ДВС ГТУЮ у Сумській області відновити виконавче провадження ВП № 29200772 від 12 жовтня 2011 року; поновити пропущений строк на оскарження постанови Охтирського МВ ДВС ГТУЮ у Сумській області про закриття виконавчого провадження № 29200772 від 10 січня 2012 року.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, скаргу АТ «Ощадбанк» залишено без розгляду.
У березні 2019 року АТ «Ощадбанк» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вищевказані судові рішення.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
З урахуванням того, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, суд на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії органів державної виконавчої служби.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GУMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Керуючись статями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23 листопада 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у справі за скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на дії Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, державний виконавець Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Матосова Ірина Юріївна, на дії державного виконавця відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
В. І. Крат