ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.04.2019Справа № 910/13232/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вето» (49124, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Липова, буд. 6; ідентифікаційний код 32653295)
до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-А; ідентифікаційний код 20842474)
про стягнення 70000,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Михалевич І.М. - представник
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення коштів у відшкодування виплаченої моральної шкоди в розмірі 70000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Конром» та Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» 30.09.2014 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/6280661).
19.08.2015 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю працівника позивача, під керуванням якого знаходився забезпечений транспортний засіб та якого було визнано винним у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2017 по цивільній справі № 199/6848/16-ц позов потерпілої особи до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето", за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето 70000,00 грн. моральної шкоди на користь потерпілого.
15.02.2018 позивач сплатив на користь потерпілої особи кошти в розмірі 70000,00 грн., згідно з рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2017, а відтак, позивач звернувся до суду з даним позовом про відшкодування виплаченої моральної шкоди у розмірі 70000,00 грн. з страховика за Полісом АІ/6280661.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" залишено без руху, позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та докази сплати (оригінал платіжного доручення) судового збору в розмірі 1762, 00 грн. на платіжні реквізити Господарського суду міста Києва.
24.10.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та додано докази сплати судового збору на платіжні реквізити Господарського суду міста Києва, а саме платіжне доручення № 9733 від 19.10.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 відкрито провадження у справі №910/13232/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
07.11.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що він виконав свої зобов'язання за Полісом АІ/6280661 у повному обсязі, у зв'язку з чим вимоги позивача є необґрунтованими.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.02.2019.
04.02.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач вказав на те, що він виконав свої зобов'язання за Полісом АІ/6280661 у повному обсязі, у зв'язку з чим вимоги позивача є необґрунтованими.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 підготовче засідання відкладено на 06.03.2019.
У підготовчому засіданні 06.03.2019 судом було оголошено перерву до 20.03.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/13232/18; справу призначено до судового розгляду по суті на 17.04.2019.
Представник позивача у судовому засіданні 17.04.2019 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 17.04.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103049483353, з якого вбачається, що ухвала суду від 20.03.2019 була отримана відповідачем 28.03.2019.
У судовому засіданні 17.04.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до Полісу АІ/6280661 (договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_1, (Товариства з обмеженою відповідальністю «Конром») була застрахована Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна"; строк дії договору встановлений з 02.10.2014 по 01.10.2015 включно; страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.
11.08.2015 між ОСОБА_2 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вето» (орендар) укладено Договір оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування транспортний засіб - Renault, державний номер НОМЕР_1, що належить орендодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХТ №281470 від 14.07.2015.
Відповідно до ст. 20-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов'язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.
Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Таким чином, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault, державний номер НОМЕР_1, (позивача) була застрахована Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна"; строк дії договору встановлений з 02.10.2014 по 01.10.2015 включно; страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.
ОСОБА_3 19 серпня 2015 року, приблизно о 05 год. 15 хв., керуючи на підставі трудового договору з ТОВ «ВЕТО» технічно справним автомобілем Renault, державний номер НОМЕР_1, рухався на другій смузі проїжджої частини пр. Газети ім. «Правда» (перейменовано на пр. Слобожанський) зі сторони вул. Спортивної в напрямку Центрального мосту у м. Дніпропетровську (перейменовано в м. Дніпро).
Під час руху ОСОБА_3, рухаючись напроти ресторану швидкого харчування «МакДональдс» по пр. ім. Газети «Правда», 1а та, перебуваючи в зоні дорожньої розмітки «Нерегульований пішохідний перехід», проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок свого руху шляхом виконання маневру повороту ліворуч та не зупиняючись виїхав по пішохідному переходу на центральну проїжджу частину пр. ім. Газети «Правда», не надавши перевагу у русі технічно справному автомобілю ОСОБА_4, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався у суміжній четвертій смузі ліворуч за розділовим забором по головній дорозі зі сторони вул. Спортивної в напрямку Центрального мосту, створивши йому небезпеку у русі.
В подальшому, в ході руху водій автомобіля ОСОБА_4, державний номер НОМЕР_2, виявивши на смузі свого руху автомобіль Renault, державний номер НОМЕР_1, який рухався з права на ліво відносно його руху на вказаній ділянці дороги, не маючи технічної можливості зупинитися та уникнути зіткнення з автомобілем Renault, державний номер НОМЕР_1, перебуваючи в умовах аварійної обстановки, з метою уникнення зіткнення транспортних засобів, здійснив маневр повороту ліворуч, у результаті чого на мокрому дорожньому покритті у стані заносу виїхав на зустрічну смугу руху, де поблизу автозаправної станції «Авіас» по пр. ім. Газети «Правда» (перейменовано в пр. Слобожанський), 1б у м. Дніпропетровську (перейменовано в м. Дніпро) відбулося зіткнення лівою бічною частиною автомобіля ОСОБА_4, державний номер НОМЕР_2, з автомобілем Дайхатсу, державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався зі сторони Центрального мосту у напрямку вул. Спортивної.
Своїми діями водій автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_1, грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3(б), 10.1, 10.7(г) Правил дорожнього руху України.
Невиконання вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України призвело до даної дорожньо-транспортної події, у результаті якої водій автомобіля ОСОБА_4, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми грудної клітини та черева, а саме: закритої тупої травми грудної клітини з переломами 1-го, 2-го, 3-го, 4-го та 10-го ребер ліворуч без зміщення уламків, переломів 5-го, 6-го, 7-го, 8-го та 11-го ребер ліворуч зі зміщенням уламків з явищами лівостороннього гемотораксу, забій обох легень та підшкірної емфіземи м'яких тканин грудної клітини ліворуч з переходом на шию, верхні кінцівки та передню черевну стінку, закритої тупої травми черева з розривом зовнішнього контуру правої долі печінки, розриву селезінки у її ніжки (спленектомія), забій лівої нирки, поза черевної гематоми ліворуч з явищами внутрішньочеревної кровотечі (1000 мл. крові в черевній порожнині).
Зазначені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми грудної клітини та черева спричиненні від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, якими були виступаючі частини салону автомобіля, за умов дорожньо-транспортної події та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Вказані обставини встановлені вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2016 у справі №199/8382/15-к, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.01.2017.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07.09.2016 у справі №199/8382/15-к, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.01.2017, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 (водій автомобіля ОСОБА_4, державний номер НОМЕР_2) звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" витрат на придбання ліків в сумі 13588,00грн., моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.; витрат на санаторно-курортне лікування в сумі 28296,00 грн. та з ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 45000,00 грн. (справа №199/5948/16-ц).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 31.08.2016 у справі №199/5948/16-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.11.2017, позов ОСОБА_5 задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" відшкодування додаткових витрат на лікування у розмірі 10044 гривні 89 копійок; грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 502 гривні 24 копійки; усього стягнути 10547 (десять тисяч п'ятсот сорок сім) гривень 13 (тринадцять) копійок. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в іншій частині відмовлено.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 100000,00 грн. (справа №199/6848/16-ц).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 12.07.2017 у справі №199/6848/16-ц, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.11.2017, позов ОСОБА_5 задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" моральну шкоду у розмірі 70000,00 грн., в іншій частині позову відмовлено.
У поданій до суду позовній заяві позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Вето") зазначив, що він 15.02.2018 сплатив на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 70000,00 грн.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із листом, в якому, посилаючись на норми ст. 636 Цивільного кодексу України, просив відповідача відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Вето" грошові кошти у розмірі 70000,00 грн., які були сплачені позивачем на корить ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Судом встановлено, що листом вих. №5580 від 19.06.2018 відповідач відмовив у відшкодуванні позивачу грошових коштів у розмірі 70000,00 грн. у зв'язку з безпідставністю.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач, посилаючись на норми ст. 636 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 70000,00 грн., які були сплачені на користь потерпілого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до положень чч.1 та 2 ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст.11 цього кодексу.
За загальним правилом, відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст.999 ЦК законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 №1961-IV.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності закон №1961-IV (ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 закону №1961-IV).
Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом закону №1961-IV (стст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено ст.1194 ЦК, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок щодо страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК).
Відповідно до ст.511 ЦК зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, установлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із чч.1 та 4 ст.636 ЦК договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди й цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц.
Як встановлено судом, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 31.08.2016 у справі №199/5948/16-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.11.2017, позов ОСОБА_5 задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" відшкодування додаткових витрат на лікування у розмірі 10044 гривні 89 копійок; грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 502 гривні 24 копійки; усього стягнуто 10547 (десять тисяч п'ятсот сорок сім) гривень 13 (тринадцять) копійок. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в іншій частині відмовлено.
Крім того, як встановлено судом, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 12.07.2017 у справі №199/6848/16-ц, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.11.2017, позов ОСОБА_5 задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" моральну шкоду у розмірі 70000,00 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Суд зазначає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Як встановлено судом, відповідно до Полісу АІ/6280661 (договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_1, була застрахована Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна"; строк дії договору встановлений з 02.10.2014 по 01.10.2015 включно; страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Таким чином, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, моральна шкода.
Як встановлено судом, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 31.08.2016 у справі №199/5948/16-ц (залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.11.2017) стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" відшкодування додаткових витрат на лікування у розмірі 10044 гривні 89 копійок; грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 502 гривні 24 копійки; усього стягнуто 10547 (десять тисяч п'ятсот сорок сім) гривень 13 (тринадцять) копійок.
Таким чином, враховуючи, що відповідач (страховик за Полісом АІ/6280661) взяв на себе зобов'язання у межах суми страхового відшкодування (100000,00 грн. - «мінус» 500,00 грн. франшизи) виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (позивача), зважаючи на те, що судом у справі №199/5948/16-ц було стягнуто зі страховика шкоду, заподіяну життю і здоров'ю у загальному розмірі 10547,13 грн. (витрати на лікування та моральну шкоду), в той час як безпосередньої з позивача як особи, яка завдала шкоду, рішенням судом у справі №199/6848/16-ц було стягнуто моральну шкоду у розмірі 70000,00 грн., суд дійшов висновку в обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про відшкодування (компенсацію) здійсненої позивачем (завдавачем) виплати на користь потерпілої особи моральної шкоди (шкоди, заподіяної життю і здоров'ю) у сумі 70000,00 грн. (з урахуванням мети інституту страхування, характеру правовідносин, які склались між сторонами, та ліміту відповідальності відповідача за Полісом АІ/6280661).
Так, метою договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є відшкодування страховиком на користь потерпілої особи завданих винуватцем ДТП збитків (шкоди) у межах суми страхового відшкодування.
При цьому, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Суд зазначає, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Як встановлено судом, відповідно до Полісу АІ/6280661 (договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_1, була застрахована Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна"; строк дії договору встановлений з 02.10.2014 по 01.10.2015 включно; страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.
Тобто, уклавши з позивачем Поліс АІ/6280661, відповідач взяв на себе виконання обов'язку позивача (завдавача шкоди) щодо відшкодування потерпілій особі шкоди в межах суми страхового відшкодування (за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100000,00 грн).
Водночас, як встановлено судом, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 12.07.2017 у справі №199/6848/16-ц, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.11.2017, позов ОСОБА_5 задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" моральну шкоду у розмірі 70000,00 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Тобто, потерпіла особа реалізувала своє право на відшкодування моральної шкоди (моральна шкода є шкодою, заподіяною життю і здоров'ю відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») у розмірі 70000,00 грн. безпосередньо від винної в ДТП особи (позивача).
Суд зазначає, що потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.
У такому випадку особа, яка завдала шкоди й цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц.
Таким чином, оскільки позивачем як безпосереднім завдавачем шкоди було виплачено на користь потерпілої особи грошові кошти у сумі 70000,00 грн. (шкода, заподіяна життю і здоров'ю) та водночас цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована відповідачем на підставі Полісу АІ/6280661 (страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100000,00 грн.), суд вважає обґрунтованими вимоги позивача як страхувальника, який безпосередньо відшкодував шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, до свого страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності про відшкодування коштів, виплачених позивачем потерпілому (70000,00 грн.) у розмірах та обсязі, встановленими Полісом АІ/6280661.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що в правовідносинах, які склались між позивачем та відповідачем (компенсація страховиком за Полісом виплаченого безпосередньо страхувальником грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди на підставі ст. 636 Цивільного кодексу України), та беручи до уваги мету інституту страхування (відшкодування страховиком за Полісом завданої страхувальником шкоди в межах суми страхового відшкодування), розмір страхового відшкодування відповідача не обмежується 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю (відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Наведеними судом обставинами спростовуються твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що позивач не є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, так як не є потерпілою особою, та підстави для компенсації відповідачем виплаченої позивачем моральної шкоди відсутні, а також твердження відповідача про те, що розмір моральної шкоди, який сплачується страховиком, обмежується 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю (відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), в тому числі й зважаючи на особливий характер правовідносин між позивачем та відповідачем.
Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення грошових коштів у розмірі 70000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-А; ідентифікаційний код 20842474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" (49124, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Липова, буд. 6; ідентифікаційний код 32653295) грошові кошти у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 25.04.2019
Суддя Д.О. Баранов