25 квітня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи № 759/6660/18
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5195/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,
при секретарі - Слободяник Ю.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Миколаєць І.Ю., по справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
03 травня 2018 року Святошинським районним судом міста Києва отримано позовну заяву ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29 жовтня 2010 року відповідачка отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідачка не виконала зобов'язань за кредитним договором, тому, позивач просив стягнути на свою користь із відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 58922,97 грн., з яких: 2435,77 грн. заборгованість за кредитом, 49305,15 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3900,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 2782,05 грн. штраф (процентна складова), а також просив стягнути судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (а.с.2-4)
Відповідно до ухвали районного суду від 18 червня 2018 року, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. (а.с.45)
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2019 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 29 жовтня 2010 року у розмірі 6380,78 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (а.с.34-38)
В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Литвиненко О.Л. посилалася на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила скасувати рішенняСвятошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2019 рокув частині незадоволених вимог щодо стягнення заборгованості за процентами за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2018 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін. На обґрунтування скарги зазначила, що суд неповно з'ясував обставини справи, не врахував фактичних обставин та доказів, які викладені на обґрунтування заявленого позову та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні зазначеної частини позовних вимог. Вказувала, що судом не надано належної оцінки наданого Банком розрахунку заборгованості за кредитом та доводам банку про те, що позичальник активно користувалася грошовими коштами за допомогою кредитної картки, частково виконувала умови кредитного договору та вносила платежі на сплату заборгованості, що свідчить про прийняття клієнтом діючих умов банківського обслуговування. При ухваленні рішення, частково відмовляючи у стягненні заборгованості за відсотками, суд керувався тим, що Банком незаконно було підвищено відсоткову ставку по кредиту, а тому відсотки за користування кредитом підлягають стягненню до моменту підвищення відсоткової ставки, виходячи із розрахунку 30 % на рік. При цьому, на думку апелянта, внаслідок визнання судом права позивача на проценти на рівні встановленої під час укладення кредитного договору відсоткової ставки в розмірі 30% на рік правовим наслідком цього є їх стягнення із застосуванням такого нарахування з початку та за весь період користування кредитними коштами, але місцевим судом було вирішено стягнути заборгованість лише за період з 29 жовтня 2010 року по 29 серпня 2014 року включно до підвищення відсоткової ставки. (а.с.61-64)
Апеляційні скарги від інших осіб, які беруть участь у справі на вказане рішення суду не надходили.
Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. (а.с. 83-100)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 29 жовтня 2010 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
За замістом анкети-заяви відповідачка погодилася, що вищевказана анкета-заява, разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надавання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг. (а.с.7)
До позовної заяви ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» додано розрахунок заборгованості за договором №б/н від 29 жовтня 2010 року, укладеного між Банком та клієнтом ОСОБА_2, з якого вбачається, що відповідачка порушувала умови договору, не погашала кредитну заборгованість, у зв'язку з чим у неї станом на 31 березня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 58922,97 грн., з яких: 2435,77 грн. заборгованість за кредитом, 49305,15 грн. заборгованість за процентами, 3900,00 грн. нарахована комісія, 3282,05 грн. заборгованість по судовим штрафам. (а.с.5-6)
Відповідно до п. 2.1.1.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з яких долучено позивачем до позовної заяви, для надання послуг Банк видає Клієнту Картку, її вид визначено в Пам'ятці Клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якої Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата отримання Картки, зазначена в Заяві.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами суд першої інстанції виходив з того, що 29 жовтня 2010 року відповідачка ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді та погодилась з ними, що засвідчила своїм підписом. Згідно розрахунку заборгованості, розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами становив станом на 29 жовтня 2010 року 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивачем не було повідомлено відповідача про змінення розміру відсоткової ставки за кредитом і необхідних доказів на підтвердження цього позивачем надано не було. Таким чином, суд вважав, що стягненню підлягає заборгованість по процентам, нарахована за період з 29 жовтня 2010 року по 29 серпня 2014 року, що складає 45,01 грн., оскільки з 01 вересня 2014 року проценти нараховувалися за відсотковою ставкою 34,80%, а з 01 квітня 2015 року - 43,20 %, що суперечить Умовам та Правилам надання банківських послуг. (а.с.34-38)
Висновку районного суду в частині задоволених позовних вимог сторони не оскаржували, Банк просив скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволених вимог щодо стягнення заборгованості за процентами за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2018 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін.
Колегія суддів погодилась з таким висновком районного суду про стягнення процентів та відхилила доводи апелянта, виходячи з наступного.
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.
У даній справі, сторонами кредитного договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було погоджено, що кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки. Разом з тим до суду Банком не надано доказів, підтверджуючих факт видачі банківської картки та строку її дії, хоча зазначені обставини мають вирішальне значення для правильного вирішення спору.
Перевіряючи зазначені обставини, судом апеляційної інстанції було забезпечено право апелянта, проте Банком не надано доказів видачі (перевипуску) банківської карти та строку її дії.(а.с. 88, 100)
В анкеті-заяві міститься відмітка щодо виявленого бажання ОСОБА_2 на отримання платіжної картки Кредитка «Універсальна», проте доказів щодо видачі банком чи отримання відповідачкою саме такої платіжної картки матеріали справи не містять.
Так само, позивачем не надано районному суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, перевірити правильність нарахування процентів за кредитом.
Не надано позивачем до суду і будь-яких доказів, які б ототожнили платіжні картки як такі, що видані в межах дії одного й того ж договору кредиту, з урахуванням змісту Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням.
Відповідно до частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 7 ст. 81 цього Кодексу, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2018 року відповідає вищенаведеним вимогам законодавства, встановленим судом фактичним обставинам справи і підтверджується наявними у справі доказами.
В іншій частині рішення районного суду сторони не оскаржували, тому, з огляду на положення частини 1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не виходила за межі доводів апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
З огляду на положення пункту 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України, судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Дата складання повного судового рішення - 26 квітня 2019 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б.Левенець
В.М.Ратнікова
О.В.Борисова