справа № 757/11366/18-ц
провадження № 22-ц/824/5703/2019
25 квітня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суду складі:
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Дуці В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Печерським районним судом м. Києва 26 березня 2018 року за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з ОСОБА_2, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року у складі судді Козлова Р. Ю.,
встановив:
26 березня 2018 року Печерським районним судом м. Києва було видано судовий наказ по стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі ј частини заробітку доходу не менше 50%, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 01 березня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.
23.08.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу №757/11366/18-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 26 березня 2018 року за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з ОСОБА_2
Заява обґрунтована тим, що існують істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Зокрема, заявник посилається на те, що при видачі судового наказу не було враховано існування спору про розмір аліментів та не встановлено з ким з батьків проживає дитина.
Крім того, представник стягувача ОСОБА_7 при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу надала довіреність від ОСОБА_8, в той час як ОСОБА_8 ще в грудні 2017 року змінила своє прізвище на " ОСОБА_1". За таких обставин, станом на 01 березня 2018 року особи з таким прізвищем не існувало, відтак вказана довіреність на момент звернення до суду з заявою про видачу судового наказу втратила чинність.
Також зазначив, що заява про видачу судового наказу на момент її подання до суду за формою та змістом не відповідала вимогам процесуального закону та до неї не було додано документу про сплату судового збору.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказану ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким скасувати судовий наказ, виданий Печерським районним судом м. Києва від 26 березня2018 року про стягнення з нього аліментів на неповнолітню дитину.
Свої доводи обґрунтовує тим, що факт зміни прізвища ОСОБА_9 на ОСОБА_1 судом не досліджувався і відносно даного факту виникли нововиявлені обставини, про які йому не було відомо на момент винесення судового наказу. Станом на 26 березня 2018 року у представника заявниці було відсутнє право на звернення до суду у зв'язку з недійсністю довіреності, яка видана від імені ОСОБА_9, а не від імені ОСОБА_1.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Заєць Н. О. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Полинько О.А. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час, день та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26 березня 2018 року Печерським районним судом м. Києва видано судовий наказ, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі ј частини заробітку доходу не менше 50%, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 01 березня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив із того, що підстави, наведені заявником в заяві про скасування судового наказу, не можуть бути підставою, в розрізі ст.165 ЦПК України, для відмови у видачі судового наказу, а тому не могли б призвести до іншого результату судового розгляду.
Посилання заявника на те, що судом при видачі судового наказу не було з'ясовано з ким з батьків проживає дитина, на утримання якої стягнуто аліменти, судом першої інстанції не взято до уваги, оскільки заявником не надано доказів, що дитина проживає саме з ним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч.8 ст.170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Посилання заявника на те, що судом не з'ясовано питання, з ким саме з батьків проживає дитина, за відсутності доказів того, що дитина проживає саме з ним, не може слугувати підставою для перегляду судового наказу.
Не є нововиявленою обставиною й факт зміни прізвища заявника ОСОБА_9 на ОСОБА_1, від імені якої у березні 2018 року була подана заява про видачу судового наказу на підставі довіреності від 06 червня 2016 року (а.с.14).
Підстави припинення представництва за довіреністю визначені ст. 248 ЦК України.
Вказаний перелік не містить такої підстави припинення представництва за довіреністю, як зміна прізвища особою, яка її видала, до закінчення терміну її дії.
Доказів скасування вищевказаної довіреності на момент звернення до суду з заявою про видачу судового наказу, або визнання її недійсною, матеріали справи не містять.
У разі незгоди ОСОБА_2 з розміром аліментів, визначених судовим наказом, він має право у відповідності до ч.7 ст. 170 ЦПК України звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з додержанням вимог закону, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 квітня 2019 року.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т.А. Семенюк