24.04.2019 Справа № 908/1482/18
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №415-а
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.
секретар судового засідання Мацекос І.М.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, виписка з положення про дирекцію від 05.07.2018
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №391/08-01-50-05 від 28.01.2019
від співвідпововідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 управління ДФС у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі №908/1482/18 (суддя Азізбекян Т.А.; рішення ухвалене о10:53 год. у місті Запоріжжя, рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 16.11.2018)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім", м.Запоріжжя
до відповідача ОСОБА_3 управління ДФС у Запорізькій області, м.Запоріжжя
до співвідповідача Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, м.Запоріжжя
про відшкодування шкоди в розмірі 1114723,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" звернулось до Господарського суду Запорізької області з вимогами про стягнення з Державного бюджету України на свою користь 1114723,00 грн. відшкодування матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини завдання протиправними діями державного органу - ОСОБА_3 управлінням державної фіскальної служби у Запорізькій області шкоди ТОВ "Техенергохім" внаслідок безпідставного зарахування коштів, сплачених платіжними дорученнями №2016 від 17.08.2017 на суму 820950,00 грн. та №2817 від 16.11.2017 на суму 293773,00 грн., в рахунок погашення неіснуючого податкового боргу, скасованого рішенням суду у справі №808/3860/16.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі №908/1482/18 позовні вимоги ТОВ "Техенергохім" задоволені повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" суму 1114723,00 грн. відшкодування матеріальної шкоди.
Означене рішення суду першої інстанції вмотивоване посиланням на те, що із аналізу доказів, якими сторони обґрунтовують свою правову позицію, суд дійшов висновку про прийняття контролюючим органом незаконного рішення (вчинення дій), яким грошові кошти в загальній сумі 1114723,00 грн., що сплачені ТОВ "Техенергохім" платіжними дорученнями №2016 від 17.08.2017 та №2817 від 16.11.2017, зараховані як оплата податкового боргу, скасованого судовим рішенням у справі №808/3860/16. Такими обставинами підтверджується наявність складу правопорушення, за яким у держави виникає обов'язок відшкодувати завдану відповідачем шкоду.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі №908/1482/18 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Техенергохім" відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області вказує на те, що не згодне з означеним рішенням, оскільки застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням збитків, можливе лише за наявності складу правопорушення. Натомість ТОВ "Техенергохім" жодним чином ні фактично, ні документально не підтвердило втрати, які понесло внаслідок зарахування коштів в рахунок попередніх боргів, а до того ж, жодним рішенням суду не доведено факту протиправності дій Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області. Також відповідач вказує, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, так як у червні 2018 року ТОВ "Техенергохім" вже було подано позовну заяву про присудження компенсації за порушення права на виконання судового акту в розумний строк та стягнення з Державного бюджету України 314749,32 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/1146/18 таку позовну заяву задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України немайнову шкоду в сумі 108648,78 грн. Також окремо Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області повідомляє, що ТОВ "Техенергохім" знаходиться на обліку в ЗОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, тому ГУ ДФС у Запорізькій області є неналежним відповідачем в даній справі. Відтак відповідач наголошує, що ГУ ДФС у Запорізькій області жодним чином не порушувало право та не завдало шкоди ТОВ "Техенергохім", та не стороною в даній справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2019 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області.
В матеріали справи 05.04.2019 та 24.04.2019 надійшли клопотання від Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, в якому співвідповідач повідомляє про неможливість направити свого представника для участі у розгляді цієї справи, просить розглянути справу за відсутності представника Управління, а про результати судового розгляду справи повідомити Управління шляхом направлення на його адресу копії відповідного судового рішення.
Колегія суддів визнала неявку представника співвідповідача такою, що не перешкоджає розгляду цієї справи по суті спору.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу суду апеляційної інстанції не надав. Представник позивача, який приймав участь в судових засіданнях, заперечував на задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на встановлення судами обставин протиправності дій відповідача, внаслідок яких позивачу спричинено матеріальну шкоду на суму 1114723,00 грн.
За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 24.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлені такі обставини.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" (код ЄДРПОУ 22161169) 17.08.2017 платіжним дорученням №2016 перерахувало до Державного бюджету Ленінського району податок на прибуток за 2 квартал 2017 в сумі 820950,00 грн.
В подальшому 16.11.2017 ТОВ "Техенергохім" платіжним дорученням №2817 перераховано до Державного бюджету Ленінського району податок на прибуток за 3 квартал 2017 в сумі 293773,00 грн.
Загальна сума перерахованих грошових коштів в рахунок оплати податку на прибуток за 2, 3 квартали 2017 становить - 1114723,00 грн.
Листом №4459/10/08-01-50-03 від 20.02.2018 відповідач - Головне управління ДФС у Запорізької області на лист ТОВ "Техенергохім" (код ЄДРПОУ 22161169) повідомила, що кошти за платіжними дорученнями №2016 від 17.08.2017 на суму 820950,00 грн. та №2817 від 16.11.2017 на суму 293773,00 грн. зараховано відповідно до вимог пункту 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, в рахунок погашення податкового боргу за податковими деклараціями: №9269784718 від 09.02.2017, №9081430144 від 05.05.2017, №9152812418 від 03.08.2018 та погашено пені за період з 21.05.2017 по 18.08.2018.
Судом встановлено, що 01.06.2017 Запорізьким окружним адміністративним судом у справі №808/3860/16, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_3 управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового боргу в розмірі 476112,09 грн. прийнята постанова, якою адміністративний позов задоволений, судом скасована сума податкового боргу у розмірі 476112,09 грн., визначена у податковій вимозі від 23.11.2016 №4662-17, прийнята Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією ОСОБА_3 управління ДФС та податкова вимога від 23.11.2016 №4662-17 на загальну суму 476112,09 грн.
Означена постанова Запорізького окружного адміністративного суду набрала законної сили 04.08.2017.
В ході адміністративного провадження у справі №808/3860/16 судом встановлено, що 16.03.2015 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Запоріжжя була винесена податкова вимога форми "Ю" №345-23 на загальну суму 232457,00 грн. Підставою для винесення вказаної податкової вимоги була несплата ТОВ "Техенергохім" у встановлені строки зобов'язань по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 232457 грн., згідно податкових декларацій за 2013 та 2014 роки. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 по справі №808/2973/15 адміністративний позов про скасування податкової вимоги від 16.03.2015 №345-23 задоволено в повному обсязі. За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ "Техенергохім" надано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства №9213115451 від 09.11.2016 із зазначенням податкового зобов'язання у сумі 563271 грн. із терміном сплати до 19.11.2016. Платіжним дорученням від 17.11.2016 № 2390 товариством сплачено 563271 грн. податкових зобов'язання з податку на прибуток підприємства за податковою декларацією № НОМЕР_1 від 09.11.2016. 23.11.2016 відповідачем сформовано і направлено на адресу товариства податкову вимогу №4662-17, в якій повідомлено, що станом на 22.11.2016 сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 476112,09 грн. Судом встановлено, що товариством у повному обсязі було сплачено податкові зобов'язання, визначені у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2014 - 2016. За поясненнями податкової служби (в рамках адміністративного провадження у справі №808/3860/16), після оскарження товариством податкової вимоги від 16.03.2015 №345-23 та набрання постановою по справі №808/2973/15 законної сили, в інтегрованій картці платника ТОВ "Техенергохім" обраховувався податковий борг, а також пеня, у зв'язку із неможливістю податковим органом виконати рішення суду або відкликати скасовану податкову вимогу. Судовим рішенням по справі №808/2973/15 було встановлено, що у позивача відсутній податковий борг, а тому, підстави для надсилання податкової вимоги та, як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, у контролюючого органу були відсутні. За висновком суду, на дату винесення податкової вимоги від 23.11.2016 №4662-17 сума 476112,09 грн. неправомірно визначена як податковий борг товариства, оскільки після 28.10.2015 контролюючий орган повинен був виконати судове рішення щодо скасування податкової вимоги від 16.03.2015 №345-23 на загальну суму 232457,00 грн.
Господарським судом встановлено також, що 02.07.2018 Запорізьким окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 808/789/18, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" до Вознесенівського управління ОСОБА_3 управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним зарахування коштів, сплачених позивачем платіжними дорученнями №2016 та №2817, в рахунок погашення податкового боргу, скасованого судовим рішенням у справі №808/3860/16.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.07.2018 набрало законної сили.
В ході адміністративного провадження у справі №808/789/18 судом встановлені наступні обставини. 17.08.2017 платіжним дорученням №2016 позивач сплатив податок на прибуток підприємств за 2 квартал 2017 в сумі 820950,00 грн., а 16.11.2017 платіжним дорученням №2817 сплатив податок на прибуток підприємств за 3 квартал 2017 в сумі 293773,00 грн. Листом від 20.02.2018 №4459/10/08-01-50-03 Вознесенівське управління ГУ ДФС у Запорізькій області на лист позивача від 10.01.2018 повідомило, що кошти за вказаними платіжними дорученнями зараховані відповідно до вимог п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України в рахунок погашення податкового боргу за податковими деклараціями №9269784718 від 09.02.2017, №9081430144 від 05.05.2017, №9152812418 від 03.08.2018 та погашено пені за період з 21.05.2017 по 18.08.2017. Судом встановлено , що кошти за платіжним дорученням №2016 від 17.08.2017 на суму 820950,00 грн. та №2817 від 16.11.2017 на суму 293773,00 грн. зараховано в рахунок погашення податкового боргу за податковими деклараціями №9269784718 від 09.02.2017, №9081430144 від 05.05.2017, №9152812418 від 03.08.2018 та погашено пені за період з 21.05.2017 по 18.08.2017, тобто в рахунок погашення податкового боргу, скасованого судовим рішенням у справі №808/3860/16.
У відповідності до пункту 14.1.175. Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 14.1.153. Податкового кодексу податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно положень ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання ( вручення) податкового повідомлення - рішення.
Статтею 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Контролюючий орган, не приймаючи до уваги рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справах №808/3860/16 від 01.06.2017 та №808/789/18 від 02.07.2018 щодо скасування податкового боргу у розмірі 476112,09 грн. (податкова вимога від 23.11.2016 №4662-17), скасування податкової вимоги від 23.11.2016 №4662-12 на загальну суму 476112,09 грн., визнання протиправними дії Вознесенівського управління ОСОБА_3 управління ДФС Запорізької області щодо зарахування коштів, сплачених ТОВ "Техенергохім" платіжними дорученнями №2016 та №2817, в рахунок погашення податкового боргу, скасованого судовим рішенням у справі №808/3860/16 безпідставно зарахував суму 1114723,00 грн. (сума самостійно задекларованих податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2,3 квартал 2017), в оплату податкового боргу, який за поясненнями уповноважених представників податкової служби виник, у зв'язку з несплатою платником податку задекларованого податкового зобов'язання за деклараціями №9152812418 від 03.08.2017 та №9231786549 від 07.11.2017.
Станом на день вирішення справи по суті відповідачем не надані інші документальні докази у підтвердження наявності податкового боргу за платником податку на прибуток (ТОВ "Техенергохім", код ЄДРПОУ 22161169), в сумі 1114723,00 грн. на дату формування листа-повідомлення №4459/10/08-01-50-03 - 20.02.2018.
В ході адміністративного провадження у справі №808/789/18 від 02.07.2018, судом встановлено, що кошти за платіжним дорученням №2016 від 17.08.2017 на суму 820950,00 грн. та №2817 від 16.11.2017 на суму 293773,00 грн. зараховано в рахунок погашення податкового боргу за податковими деклараціями №9269784718 від 09.02.2017, №9081430144 від 05.05.2017, №9152812418 від 03.08.2018 та погашено пені за період з 21.05.2017 по 18.08.2017, тобто в рахунок погашення податкового боргу, скасованого судовим рішенням у справі №808/3860/16.
Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881.
З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №422, органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником податків та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами. Облікові показники, які відображаються в ІКП, залежать від форми обліку згідно із переліком форм інтегрованих карток для обліку податків, зборів та єдиного внеску, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб. Органом ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.
В ході адміністративного провадження у справі №808/789/18 досліджувались інтегровані картки платника податків - ТОВ "Техенергохім", складені станом на дату звернення його до суду з адміністративним позовом; з перевіркою наявності або відсутності облікованих в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби, податкового боргу позивача, як платника податків, зборів (обов'язкових платежів), скасованого судовим рішенням у справі №808/3860/16. При детальному дослідженні інтегрованої картки позивача з податку на прибуток за 2017 судом в рамках адміністративного провадження у справі №808/789/18 встановлено, що станом на 31.07.2017 за позивачем обліковувався податковий борг з податку на прибуток у розмірі 476112,09 грн. та у подальшому відповідачем не був скасований, у зв'язку із набранням судовим рішенням у справі №808/3860/16 законної сили.
Наведені обставини стали причиною спору між позивачем та відповідачами, що розглядається в цій справі.
Так в межах провадження у цій справі позивач просить суд, посилаючись на статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України, стягнути з Державного бюджету України на свою користь 1114723,00 грн. матеріальної шкоди.
Статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно статті 20 Господарського кодексу України і статті 16 Цивільного кодексу України може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
У відповідності до положень статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно статті 1174 Цивільного кодексу України шкода юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Задовольняючи повністю позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму 1114723,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що дійшов висновку про прийняття контролюючим органом незаконного рішення (вчинення дій), яким грошові кошти в сумі 1114723,00 грн., що сплачені ТОВ "Техенергохім" платіжними дорученнями №2016 від 17.08.2017 та №2817 від 16.11.2017 зараховані як оплата податкового боргу, скасованого судовим рішенням у справі №808/3860/16.
При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що наведеними обставинами підтверджується наявність складу правопорушення, за яким у держави виникає обов'язок відшкодувати завдану відповідачем шкоду, а саме: - наявність шкоди, яка полягає у позбавленні позивача його майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права ( шкода у розмірі втрачених грошових коштів за платіжними дорученнями №2016 та №817); - протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у зарахуванні коштів, сплачених позивачем платіжними дорученнями №2016 та №2817, в рахунок погашення податкового боргу, скасованого судовим рішенням у справі №808/3860/16; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача полягає у тому, що внаслідок зарахування коштів, сплачених позивачем платіжними дорученнями №2016 та №2817, в рахунок погашення податкового боргу (скасованого судовим рішенням у справі №808/3860/16), ТОВ "Техенергохім" позбавили власного майна; - для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади в порядку статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України наявність вини не є обов'язковою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
За змістом позовних вимог позивача предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів в сумі 1114723,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з протиправним зарахуванням цих коштів до державного бюджету.
Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом першої інстанції правильно встановлено, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, що судами адміністративної юрисдикції у справі №808/789/18 визнані протиправними дії органів ДФС у Запорізькій області по зарахуванню коштів, сплачених за платіжними дорученнями №2016 та №2817, в рахунок погашення податкового боргу, скасованого судовим рішенням у справі №808/3860/16.
Зазначене свідчить про безпідставне надходження до Державного бюджету України від ТОВ "Техенергохім" грошових коштів у вигляді податку на загальну суму 1114723,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року №226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 року №181; далі - Порядок).
Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі). Дія Порядку не поширюється на операції з відшкодування податку на додану вартість та повернення з бюджету коштів за рішенням суду.
Частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України в чинній на час вирішення цього спору редакції встановлює, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
На час вирішення цього спору судом діє Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787). Цей Порядок розроблено на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375. Цей Порядок також визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).
Пункт 3 Порядку № 787 також встановлює, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).
Отже щодо питання про те, за рахунок яких коштів має відшкодовуватись спірна сума, то оскільки відповідно до наведених вище обставин та норм податкового законодавства набувачем сплаченого податку є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України, а не з органів ДФС у Запорізькій області.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Як вбачається із встановлених судом обставин, правовідносини між позивачем та державою не носять ознак деліктних, оскільки перерахування спірної суми грошових коштів на виконання податкових зобов'язань було здійснено позивачем до Державного бюджету України у добровільному порядку і лише внаслідок протиправних дій органів ДФС у Запорізькій області, які розпорядились цими коштами всупереч призначення платежів, яке визначив позивач, Державний бюджет України набув ці кошти за рахунок позивача без достатньої правової підстави.
У зв'язку з наведеним до спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та Державним бюджетом України, з приводу повернення грошових коштів, які були набуті останнім без достатньої правової підстави, разом із застосованими судом першої інстанції нормами матеріального права, підлягає також застосуванню стаття 1212 Цивільного кодексу України.
З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову, втім зазначає, що стягнення спірної має відбуватися на підставі норми статті 1212 Цивільного кодексу України.
При цьому колегія суддів також відзначає, що територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає Запорізька об'єднана державна податкова інспекція ОСОБА_3 управління ДФС у Запорізькій області.
Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є органи ДФС у Запорізькій області (дії якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).
З урахуванням характеру спірних правовідносин судом першої інстанції правильно, відповідно до статті 238 Господарського процесуального кодексу України сформулювано резолютивну частину судового рішення про задоволення позову в таких спорах, а саме без зазначення як відповідача, так і співвідповідача у якості осіб, на яких покладається виконання цього судового рішення, оскільки необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює.
Наведеним вище спростовуються доводи відповідача про неправильно визначений суб'єктний склад учасників такого спору лише через ту обставину, що наразі позивач обліковується у іншому органі ДФС у Запорізькій області, ніж ті, що безпосередньо вчинили оспорювані протиправні дії.
При цьому колегія суддів відзначає, що не можна ототожнювати відносини відповідальності і норми про зобов'язання, які виникають з безпідставно набутого майна. Правовідносини відповідальності, виникають внаслідок цивільного правопорушення, делікту, тобто необґрунтованого відібрання чи збереження, а при кондиційних зобов'язаннях безпідставне набуття чи збереження майна має місце при пасивності суб'єкта такого набуття чи збереження.
У даному випадку господарським судом встановлено неправомірність дій органів ДФС у Запорізькій області при обліку та нарахованих і сплачених позивачем сум податків та зборів до бюджету, тобто недотримання посадовими особами органів ДФС у Запорізькій області певних приписів закону, активні дії цих органів ДФС.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Аналогічні вимоги вказані і в статті 1173 Цивільного кодексу України, яка передбачає відповідальність держави за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, яким у даному випадку є Головне управління ДФС у Запорізькій області.
Крім того, спеціальним нормативним актом - Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 03 серпня 2011 року №845, врегульовано порядок повернення надмірно стягнутих зборів.
Правові норми та судову практику слід застосовувати таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту, а саме - сталою, найбільш (найчастіше) визнаною та передбачуваною, якою у даному випадку є правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин статей, що регулюють кондикційні правовідносини в господарському праві, про що свідчить практика Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, постанова ОСОБА_4 Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16.
Щодо решти доводів відповідача про наявність судового рішення у господарській справі №908/1146/18, яким вирішений спір між цими ж сторонами про відшкодування шкоди, яка була завдана неправомірними діями органів ДФС у Запорізькій області, то вони також відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані з тих підстав, що як вбачається з постанови Центрального апеляційного господарського суду у справі №908/1146/18 від 12.02.2019, зазначена справа не є тотожною із цією справою ані за предметом, ані за підставами позову, хоча в основу позовних вимог ТОВ "Техенергохім" дійсно покладені факти неправомірного ухилення державної податкової інспекції протягом тривалого часу від виконання обов'язку, що виник з судових рішень, які набрали законної сили та є обов'язковими для виконання на всій території України.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі №908/1482/18 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Головне управління ДФС у Запорізькій області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена 26.04.2019.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Е.В. Орєшкіна