ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
"19" квітня 2019 р. Справа № 906/828/18
Судді Північно-західного апеляційного господарського суду Розізнаної І.В.
На постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2019 року у справі №906/828/18, що прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.01.2019 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та визнання рішення загальних зборів недійсним в частині.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі СТОВ "Бондарівське", укладеного 27.04.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченим нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за №505; скасування рішення Загальних зборів СТОВ "Бондарівське", оформленого протоколом №1 загальних зборів СТОВ "Бондарівське" від 27.04.2018 в частині включення до складу його учасників ОСОБА_2 та перерозподілу на його користь частки у розмірі 8400,00 грн., що становить 20% статутного капіталу товариства.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.01.2019 року у справі №906/828/18 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та визнання недійсним рішення загальних зборів в частині, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.10.2018 у справі №906/828/18.
Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд, прийняти апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.01.2019 року у справі №906/828/18 та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.01.2019 у справі №906/828/18 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 27.04.2018 року, укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №505. Визнано недійсним рішення загальних зборів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бондарівське" від 27.04.2018 року, оформлене протоколом №1 в частині включення до складу його учасників ОСОБА_2 та перерозподілу на його користь частки у розмірі 8 400 грн., що становить 20% статутного капіталу товариства.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.
При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.
Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
При винесенні постанови я, як суддя Північно-західного апеляційного господарського суду, учасник колегії суддів у справі №906/828/18, залишилась у меншості і вважаю за необхідне, керуючись частиною третьою статті 34 Господарського процесуального кодексу України, висловити окрему думку щодо прийнятої постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2019 року у справі №906/828/18, виходячи з наступного.
Так, на підставі укладеного 27.04.2018 між ОСОБА_1 (продавець/позивач) та ОСОБА_2 (покупець/відповідач) договору продавець передав у власність покупцю частку у статутному капіталі СТОВ "Бондарівське", що складає 20%, та становить 8400,00 грн., а також пов'язані з цією часткою корпоративні права. В свою чергу покупець прийняв у власність цю частку та зобов'язався сплатити за неї грошову суму на умовах даного договору.
Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 27.04.2018 та зареєстровано в реєстрі за №505.
Разом з тим, 27.04.2018 відбулись загальні збори учасників СТОВ "Бондарівське", оформлені протоколом № 1 від 27.04.2018 року, на яких були присутні ОСОБА_1 (позивач), яка володіла 100% часток статутного капіталу СТОВ "Бондарівське", а також запрошені ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з порядком денним про обрання голови і секретаря загальних зборів загальних зборів (п. 1.), про вхід до складу учасників Товариства на підставі договорів купівлі-продажу часток у Товаристві (п. 2), про перерозподіл часток у статутному фонді товариства (п. 3) тощо.
За результатами вказаних загальних зборів було прийнято рішення, зокрема, про включення ОСОБА_2 до складу учасників Товариства (п. 2), перерозподіл часток у статутному капіталі Товариства та визнання за ОСОБА_2 частки в статутному капіталі Товариства вартістю 8400,00 грн., що складає 20% статутного капіталу Товариства (п. 3.), та про внесення змін до Статуту Товариства шляхом викладення Статуту в новій редакції та затвердження нової редакції Статуту Товариства з дорученням на здійснення державної реєстрації нової редакції Статуту Товариства (п. 7).
В послідуючому, 04.05.2018 державним реєстратором вчинено реєстраційну дію за №13061050019001662 та зареєстровано нову редакцію Статуту СТОВ "Бондарівське", яким було закріплено відповідні зміни складу учасників цього Товариства стосовно входження ОСОБА_2 до складу учасників, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.08.2018 (а.с. 28-31).
Також згідно пункту 1.1. Статуту СТОВ «Бондарівське» в редакції від 27.04.2018 ОСОБА_2 є учасником СТОВ «Бондарівське» з часткою 20% в статутному капіталі, в розмірі 8400,00 гривень.
ОСОБА_2 не виконав зобов'язання, покладені на нього договором від 27.04.2018, не сплатив вартість частки у статутному капіталі СТОВ "Бондарівське" протягом встановленого договором строку (до 07.08.2018).
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі СТОВ "Бондарівське", укладеного 27.04.2018 та скасування рішення загальних зборів СТОВ "Бондарівське" в частині вступу ОСОБА_2 до складу його учасників та перерозподілу часток у статутному фонді (п.п. 2,3 протоколу від 27.04.2018).
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, то продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина 3 статті 692 Цивільного кодексу України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в т.ч. розірвання договору.
Судом встановлено, що сторонами в договорі купівлі-продажу від 27.04.2018 не погоджені умови за якими можливе розірвання договору та повернення переданої частки продавцю.
Відтак, вважаю, що судом мають бути застосовані загальні правила, закріплені у статті 651 Цивільного кодексу України щодо розірвання договору.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
В кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Відповідні висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2018 у справі №910/23976/16, від 10.10.2018 №910/319/18, від 20.11.2018 №910/1768/18.
При цьому, принцип справедливості вимагає, щоб було враховано при оцінці істотності порушення також і саму поведінку боржника, що порушив договір; яким чином ним було порушено вказаний договір; наскільки його дії чи бездіяльність розходяться з цілями, які ставила перед собою сторона у момент укладання договору.
Водночас, слід зазначити, що істотним є таке порушення умов договору, в результаті якого сторони не досягають цілей, обумовлених самим договором. Разом з цим, порушення умов договору не може вважатися істотним, якщо таке порушення може бути усунуте боржником.
Згідно умов договору купівлі-продажу від 27.04.2018 вартість частки у статутному фонді СТОВ "Бондарівське" становить 8400,00 грн., а розрахунок між сторонами за договором повинен бути здійснений після підписання та нотаріального посвідчення цього договору, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий/картковий рахунок продавця протягом 95 календарних днів з дня державної реєстрації змін до статуту товариства.
Тобто кошти відповідач-1 повинен був перерахувати позивачу до 07.08.2018, проте посилаючись на відсутність відомостей щодо розрахункового або карткового рахунку продавця, кошти у визначений договором строк не було перераховано.
Водночас, після відкриття провадження у справі ОСОБА_2 з метою виконання умов договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства від 27.04.2018 для передачі позивачу грошових коштів в розмірі 8400,00 грн., вніс відповідну суму у депозит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, що підтверджується квитанцією №4 від 22.10.2018 (а.с. 57).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач ОСОБА_2 не відмовився від виконання умов договору в частині оплати вартості частки статутного капіталу Товариства.
Вважаю, що дії відповідача-1 слід кваліфікувати як виконання покупцем зобов'язання з допущеною прострочкою в оплаті.
Погоджуюся із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем під час розгляду справи не доведено наявність шкоди, завданої йому внаслідок порушення відповідачем-1 умов договору (у вигляді реальних збитків чи упущеної вигоди), розмір якої не дозволив отримати позивачу очікуване при укладенні договору (прострочка в оплаті склала 76 днів). Також не доведено позивачем наявність істотної різниці між тим, на що мав право розраховувати позивач, укладаючи договір, і тим, що в дійсності він отримав.
Щодо скасування рішення загальних зборів СТОВ "Бондарівське", оформленого протоколом №1 загальних зборів СТОВ "Бондарівське" від 27.04.2018 в частині включення до складу його учасників ОСОБА_2 та перерозподілу на його користь частки у розмірі 8400,00 грн., що становить 20% статутного капіталу товариства, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Зі змісту договору купівлі-продажу від 27.04.2018 вбачається, що останній не містить умов, які надавали б можливість позивачеві повернути продану частку статутного капіталу, така можливість не передбачена і наведеними вище нормами права. В свою чергу, за умовами договору відповідач-1 на час слухання справи в суді вже набув право власності на частку (п.6.1 договору).
Позивач вважає, що вимога позовної заяви про скасування рішення загальних зборів є похідною від первісної про розірвання договору купівлі-продажу і від задоволення первісної вимоги напряму залежить результат вирішення похідної від неї вимоги.
Погоджуюсь з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, при цьому враховую те, що позивачем не доведено підстав для розірвання договору як обставини, що є підставою позовної вимоги про скасування рішення загальних зборів, інших підстав визнання недійсним рішення загальних зборів не наведено позивачем, а судом не встановлено.
Доводи позивача з приводу того, що ціна договору є істотною умовою договору купівлі-продажу, а обов'язок з оплати товару є основним обов'язком покупця, а тому порушення даного обов'язку є істотним порушенням договору, на мою думку не можуть бути прийняті до уваги судом з огляду на наступне.
Норми чинного цивільного законодавства розрізняють поняття істотне порушення умов договору (ст.651 ЦК України) і порушення істотних умов договору (ст.611 ЦК України «Правові наслідки порушення зобов'язання»).
Враховуючи дефініцію даних юридичних понять різниця в їх застосуванні полягає у підставах виникнення та об'єктах доказування. Умовами договору купівлі-продажу від 27.04.2018 не передбачені наслідки несвоєчасного проведення розрахунку за придбану частку; в свою чергу несвоєчасний розрахунок не є підставою для розірвання договору, використовуючи ст. 651 ЦК України у судовому порядку, без доведення позивачем наявності підстав розірвання, які описані вище і які умовно можна поділити на дві групи: 1) істотне порушення договору стороною та 2) інші випадки встановлені договором або законом.
Позивачем не доведено суду наявність жодної із цих груп підстав, що надають право вимагати розірвання договору.
Разом з тим, вимоги позивача направлені на позбавлення відповідача-1 права власності на майно, яке набуте ним у порядку і в спосіб передбачений умовами договору.
Тому, на мою думку, сам факт допущення прострочки в оплаті майна, не є достатньою (самостійною) підставою для позбавлення особи права власності на це майно.
За таких обставин, вважаю посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції на мою думку не вбачається, тому рішення Господарського суду Житомирської області від 14.01.2019 у справі №906/828/18 необхідно було залишити без змін.
Суддя Розізнана І.В.