26.04.2019 року м.Дніпро Справа № 904/5501/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2019р. у справі №904/5501/18 (суддя Васильєв О.Ю..)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа», м. Жовті Води
про: стягнення 16 093, 86 грн. за договором постачання природного газу
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» про стягнення 14082,13 грн. пені та 2011,73 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2019 у справі №904/5501/18 позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10000, 00 грн. пені, 2011,73 грн. інфляційних втрат та 1 762, 00 грн. витрат на сплату судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №4856/1617-БО-3 від 31.10.2016.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2019 у справі №904/5501/18 в частині відмови у стягненні 4082,13 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Узагальнення доводів апеляційної скарги :
Позивач не погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині зменшення пені і вважає, що рішення в цій частині прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 233 ГК України.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звертає увагу на те, що однією з обов'язкових умов застосування ст. 233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення. Товариство вказало, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан за кінець 2017 року торгова дебіторська заборгованість становила 58988 тис. грн., має тенденцію до зростання - у 2016 році становила 49209 тис. грн. Торгова кредиторська заборгованість у 2017 році становила 8137 тис. грн., відстрочені податкові зобов'язання складають 67304 тис. грн. Розмір короткострокових позик складає 44579 тис. грн., довгострокових - 14736 тис. грн. Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років.
Позивач, посилаючись на ст. 42 ГК України зазначає, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що рішення суду першої інстанції було постановлено при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи та дослідженні доказів, які були надані сторонами, а тому відсутні будь-які підстави для його скасування.
Підприємство зазначає, що ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України надають право суду зменшити розмір неустойки за виняткових обставин. Одночасно в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.
Відповідач стверджує, що його основним джерелом доходів є кошти, що надійшли за надані послуги з теплопостачання. Виходячи з Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, КП «Жовтоводськтепломережа» самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання та оплата із такого рахунку відповідних послуг, у тому числі послуг з постачання природного газу, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.
Через значну несплату населенням, юридичними особами та бюджетними організаціями наданих Комунальним підприємством «Жовтоводськтепломережа» послуг, останній несе значні збитки.
Відповідач вказує, що позивачем не надано детальних розшифровок по консолідованому звіту про фінансовий стан на 31.12.2017 в розрізі окремо ідентифікованих покупців/споживачів підприємств теплоенергетики, зокрема, обсягу заборгованості, яка обраховується за відповідачем із зазначенням суми такого боргу (заборгованості) протягом дії укладеного договору з жовтня 2016 по січень 2017 включно.
Відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за 2017 отримав чистий прибуток у розмірі 39330152 тис. грн. (рядок 2355), що на 48% більше за результати 2016 року. Отже, зменшення нарахованої пені на 4082 грн. 13 коп. не призведе до порушення прав позивача.
.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2019р. у справі №904/5501/18 (головуючий суддя: Дармін М.О., судді: Іванов О.Г.,Березкіна О.В.). Розгляд апеляційної скарги ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Між Публічним акціонерним товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) і Комунальним підприємством «Жовтоводськтепломережа» (Споживач) 31.10.2016 укладено договір постачання природного газу №4856/1617-БО-3, за яким Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями (п. 1.2. договору).
За п. 2.1. договору Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 1490 тис.куб.м.
Пунктом 2.4. передбачено, що допускається відхилення місячного обсягу переданого природного газу в розмірі +- 5 відсотків (плюс/мінус п'ять відсотків), підтвердженого Постачальником планового обсягу без узгодження сторін.
Згідно п. 3.4. договору приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Ціна за 1000 куб метрів природного газу за цим договором з 01 жовтня 2016 року становить 5916,00 грн., крім того, податок на додану вартість (20%)-1183,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 7099,20 грн. (п.5.2. договору).
Пунктом 5.5. договору визначено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Відповідно до п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За погодженням сторін в п. 6.2. договору під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Пунктом 12.1. встановлено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016р. до 31 березня 2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковими угодами №1 від 31.10.2016, №2 від 22.11.2016, №3 від 30.12.2016 до договору постачання природного газу сторони неодноразово змінювали п. 5.2. договору щодо ціни газу.
Згідно останньої сторони дійшли згоди викласти п. 5.1., п. 5.2. договору в наступній редакції:
« 5.1. Регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015р. №758»;
« 5.2.. Ціна за 1000 кубметрів природного газу за цим договором з 23 грудня 2016 року становить 4942,00 гривні, крім того, податок на додану вартість (ПДВ) -20%.До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ -5930,40 грн.».
За актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, 31.12.2016, від 31.01.2017 (а.с. 27-30) Постачальник передав Споживачу природний газ на загальну суму 6 135 840, 91 грн.
В порушення умов п. 6.1. договору Споживач оплату за переданий газ здійснив несвоєчасно, у зв'язку з чим Постачальником була нарахована пеня у сумі, 14082,13 грн. і 3% річних у сумі 2011, 73 грн., що є предметом цього спору.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
За приписами ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно підп.. 6 п. 7.2. договору Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідачем порушено зобов'язання за договором щодо строків оплати поставленого газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічні приписи містить і ст.193 Господарського кодексу України.
За визначенням наведеним у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафними санкціями) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Аналогічні положення містить і ч. 1 ст. 230 ГК України.
За приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Таким чином, Законом надано право сторонам встановити в договорі розмір і порядок нарахування штрафних санкцій.
Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що застосування штрафних санкцій є одним зі способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору зобов'язання сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За загальний період прострочення позивачем було нараховано до сплати 14082,13 грн. пені.
Господарським судом нарахована сума пені з урахуванням клопотання відповідача була зменшена до 10000,00 грн., з чим не погоджується позивач в апеляційній скарзі.
За змістом частини 1статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, отже таке питання вирішується господарським судом відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.1 ст.73, ч.1, ч. 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Звертаючись з клопотанням про зменшення розміру пені відповідач вказав, підтверджуючи відповідними доказами, зокрема, наступне:
згідно балансу на 31.12.2016р. та балансу на 31.12.2017р., дебіторська заборгованість за спірний період суттєво збільшилась в результаті несплати споживачами теплової енергії (послуги з централізованого опалення) грошових коштів за отримані послуги з централізованого опалення у повному обсязі та несвоєчасних розрахунків Держави (відшкодування пільг та субсидій, наявність заборгованості з різниці в тарифах) та складає близько 72 млн. грн.;
постановами головного державного виконавця Дрижирук О.О. Відділу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 29.07.2016, від 02.11.2016, від 09.02.2017 та постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції ОСОБА_1 від 14.02.2017 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках відповідача у відповідних банках. У зв'язку з наведеною обставиною, відповідач не має змоги виконувати свої зобов'язання перед найманими працівниками в частині своєчасної і у повному обсязі виплати заробітної плати;
кошти, які надходили на рахунки відповідача від споживачів послуг з теплової енергії м. Жовті Води (підприємствами, організаціями та іншими споживачами), перераховувались (спрямовувалися без будь-якого втручання з боку відповідача) більш ніж у 80% еквіваленті на рахунок ПАТ НАК Нафтогаз України, відповідно до розрахунку нормативів перерахування коштів гарантованому постачальникові за природний газ, направлених уповноваженим банкам;
підприємство є комунальним, не є фактичним споживачем газу, а газ, що постачається за укладеним договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення бюджетним установам/організаціям, а стягнення неустойки в повному обсязі значно погіршить господарську діяльність КП «Жовтоводськтепломережа» та в цілому ставить під загрозу проведення опалювального сезону 2018-2019 років, та як наслідок, залишення м. Жовті Води без опалення.
В свою чергу позивачем не надано належних доказів отримання збитків/понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості наданих послуг.
Так, в апеляційні скарзі позивач наголошує на тому, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан за кінець 2017 року торгова дебіторська заборгованість (основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 58988 тис грн., має тенденцію до зростання -у 2016 році становила 49209 тис. грн. Торгова кредиторська заборгованість у 2017 році становила 8137 тис. грн., відстрочені податкові зобов'язання складають 67304 тис. грн. Розмір короткострокових позик складає 44579 тис. грн., довгострокових -14736 тис. грн. Проте, позивачем не надано детальних розшифровок по Консолідованому звіту про фінансовий стан на 31.12.2017 в розрізі окремо ідентифікованих покупців/споживачів підприємств теплоенергетики, зокрема, обсягу заборгованості яка обраховується конкретно за Відповідачем із зазначенням суми такого боргу (заборгованості) протягом дії договору №4856/1617-БО-3 з жовтня 2016 року по січень 2017 року включно.
Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд правомірно взяв до уваги вищенаведені доводи відповідача, врахував інтереси сторін та дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру присудженої до стягнення пені
Частина 2 ст. 625 ЦК України зобов'язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, перевіреним господарським судом, позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 2011,73 грн. обґрунтовано підлягали задоволенню.
За наведених обставин і чинного законодавства рішення суду є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, прийнятим з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Дніпропетровської області
Оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної немає, то судовий збір за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275,276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2019р. у справі №904/5501/18 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі покласти на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 3 п. 2 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г.Іванов
Суддя О.В.Березкіна