ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 квітня 2019 року Справа № 906/789/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Мазур О.Г.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.02.2019 р. ухваленого суддею Кравець С.Г. о 11:39 год. у м. Житомирі, повний текст складено 05.02.2019 р.
у справі № 906/789/18
за позовом ОСОБА_1 (м.Коростишів)
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м.Житомир)
про визнання дій протиправними та внесення змін до договору купівлі-продажу
Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 01.02.2019 р. у справі № 906/789/18 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про визнання протиправними дій Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області щодо відмови в задоволенні заяви від 30.01.2018 р. про внесення змін до договору купівлі-продажу незавершеного будівництва № 2367 від 23.07.2004 р.
Одночасно судом закрито провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про внесення змін до договору купівлі-продажу державного майна № 2367 від 23.07.2004 р. з врахуванням неможливості добудови об'єкта, а саме: в ст. 5.3 договору купівлі-продажу № 2367 від 23.07.2004 р. частину 1 "завершення будівництва протягом 5 (п'яти) років" - виключити повністю, в частині 3 ст. 5.3 договору купівлі-продажу № 2367 від 23.07.2004 року, текст "до моменту завершення будівництва, введення його в експлуатацію та..." виключити.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 01.02.2019 р. у справі та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Скаржник доводить, що 01 лютого 2019 року Господарський суд Житомирської області не допустив до участі в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_2, посилаючись на те, що з 01.01.2019 р. таким представником у суді може бути лише адвокат, при цьому лише дозволив бути присутнім у судовому засіданні. Ухвалюючи рішення, суд не врахував норми ч. 2 ст. 58 ГПК, за якими при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність. Разом з тим, представник відповідача був допущений до участі в судовому засіданні, хоча також не надав з відзивом на позовну заяву доказ на підтвердження статусу адвоката всупереч ч.3 ст. 80 ГПК України.
Вважає, що використання судом дискреційних повноважень при застосуванні норм Господарського процесуального кодексу України призводило до порушення законних прав та інтересів позивача, оскільки обмежено право доступу позивача до суду.
Суд не взяв до уваги доводи позивача про неможливість користування належною йому власністю без внесення змін до договору, не заслухав пояснення відповідача про те, яким чином позивач має користуватись належною йому власністю за умови заборони розбирання не підлягаючого добудові об'єкта та заборони відчуження для того, щоб інший власник мав можливість побудувати новий житловий будинок на земельній ділянці, про що позивач просив суд в заяві про розгляд справи без участі позивача від 30.01.2019 р., для виконання завдання визначеного ч. 1 ст. 2 ГПК України.
Доводить, що законом заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Житомирській області вимагати завершення будівництва без проектно кошторисної та виконавчої документації, вимагати завершення будівництва та послідуючої експлуатації об'єкту незавершеного будівництва придбаного відповідно до договору купівлі-продажу державного майна № 2367 від 23.07.2004 р., який відповідно до Акту обстеження незавершеного будівництва житлового будинку (позиція № 627) від 15.09.2006 р. визнаний комісією аварійним та таким що добудові не підлягає.
Скаржник вважає, що суд не обґрунтував відповідно до ч. 5 стаття 236 ГПК України та не надав оцінки доказам заявника про порушення прав позивача внаслідок позбавлення останнього ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Суд першої інстанції необґрунтовано не застосував до даних правовідносин норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу (1952 р.), якою передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Скаржник просить врахувати наведені обставини і скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 01.02.2019 р. у даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відповідач ОСОБА_3 відділення Фонду державного майна України по Житомирській області подав відзив на апеляційну скаргу, вважає вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 незаконними, а доводи такими, що не спростовують встановлені судовим рішенням обставини.
Звертає увагу, що судами розглядалась справа № 906/66/18 з тими самим сторонами, предметом та з тих самих підстав. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.04.2018 р. у справі № 906/66/18 у задоволені позову відмовлено, і таке рішення залишене без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 р. та Постановою Верховного Суду від 11.09.2018 р. Посилається на ст. 75 ГПК України та п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України та вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Щодо вимог ОСОБА_1 внести зміни до договору купівлі продажу № 2367 від 33.07.2004 р. з врахуванням неможливості добудувати об'єкт відповідач посилається на норму ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 629, 530, 651 ЦК України та ст. 188 ГК України. Зазначає, що спірний правочин є договором купівлі-продажу об'єкту приватизації, тобто приватизаційною угодою. Спеціальним законом, що регулює правовідносини сторін в процесі приватизації, у т.ч. регулюють порядок укладання договорів купівлі-продажу майна в процесі приватизації, зобов'язання сторін за такими договорами, наслідки порушення зобов'язань, є зокрема, Закон України "Про приватизацію державного майна", який діяв в період укладання договору купівлі- продажу та контролю за виконанням умов договору.
Зазначає, що умовами договору передбачено строки виконання покупцем взятих зобов'язань щодо завершення будівництва протягом 5 років, що узгоджується з ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", тоді як запропонована позивачем редакція змін до договору суттєво змінює його зміст і зобов'язання, на виконання яких розраховувало ОСОБА_3 відділення при здійсненні приватизації об'єкта. Більше того, вищезазначене рішення суду, яким встановлено строки виконання відповідних умов договору (до 01.08.2014 р.) в силу Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України та договір, в силу положень ст. 629 ЦК України, є для сторін обов'язковим до виконання, в тому числі щодо строків виконання зобов'язань.
Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в задоволенні заяви від 30.01.2018 р. про внесення змін до договору купівлі-продажу державного майна № 2367 від 23.07.2004 р. ОСОБА_3 відділення зазначає, що заява про внесення змін до договору купівлі-продажу, адресована Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Житомирській області, з пропозицією виключити повністю позицію 1 пункту 5.3 (позиція 1) "завершення будівництва протягом 5 (п'яти) років" та виключити позицію З даного пункту текст "до моменту завершення будівництва, введення його в експлуатацію та...", підписана представником позивача 30.01.2018 р., а позовна заява у справі справа № 906/66/18 з такими ж вимогами датована 31.01.2018 р.
Таким чином, ОСОБА_3 відділення Фонду державного майна України по Житомирській області листом від 21.02.2018 р. надіслало відповідь на заяву про внесення змін до договору купівлі-продажу з посиланням на те, що з даного питання відкрито провадження у справі, тому регіональне відділення не вважає за доцільне розглядати такі зміни до розгляду судової справи по суті та прийняття остаточного судового рішення.
Відповідач ОСОБА_3 відділення ФДМУ просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 01 лютого 2019 року у справі № 906/789/18 без змін.
Одночасно відповідачем ОСОБА_3 відділенням Фонду державного майна України подано клопотання про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 без участі представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.
Позивач і відповідач не забезпечили участь представників у судовому засіданні. Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень /а.с. 170-171, 177-178,181,185/.
Водночас встановлено, що ухвалу від 09.04.2019 р. про відкладення розгляду справи, відповідно до даних офіційного сайту Укрпошти скаржнику відповідно до відправлення не було вручене під час доставки з відміткою «інші причини».
Колегія суддів враховує, що позивач ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд справи в установленому порядку згідно з ч.2 ст.271 ГПК України. Адреса скаржника підтверджена матеріалами справи, зазначена позивачем/скаржником у позовній заяві та апеляційній скарзі.
Колегія суддів у зв'язку з цим зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв'язку з позначками "адресат відсутній", "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов'язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.
Колегія суддів враховує при цьому правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі "Пономарьов проти України", де зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.9 ГПК України будь-яка особа має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Отже, на сторони покладений обов'язок виявляти належну зацікавленість у розгляді справи і сторони мають об'єктивну можливість доступу до судових рішень, що передбачено вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України та узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини. Таким чином, скаржник в розумні інтервали часу (відомі процесуальні строки) має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому, ініційованого ним апеляційного судового провадження.
Переглядаючи справу в суді апеляційної інстанції за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів керується нормами ст.270 ГПК України. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка учасників справи, повідомлених в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представників за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали даної справи та матеріали справи № 906/66/18, наявні докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено наступне.
23.07.2004 р. ОСОБА_3 відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір № 2367 купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку в смт.Брусилів Брусилівського району (позиція за генпланом 627) (далі - договір купівлі-продажу ОНБ) /а.с.12-13/ за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві незавершений будівництвом об'єкт державної власності - житловий будинок (позиція за генпланом 627), що перебуває на балансі управління капітального будівництва Житомирської обласної державної адміністрації і знаходиться за адресою: 12600 Житомирська область, Брусилівський район, смт.Брусилів, на земельній ділянці 0,12 га. Питання придбання або оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, покупець вирішує з органами місцевого самоврядування після набуття ним права власності.
Згідно з п.1.3 договору, право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Відповідно до п.3.2 договору передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття об'єкта приватизації покупцем здійснюється відповідно до акта приймання-передачі, який підписується сторонами.
У відповідності до п. 4.1 договору кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї договором, та сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків
Згідно з п.11.1 зміна умов договору або внесення доповнень до нього можливі тільки за згодою сторін.
Пунктом 11.2 договору визначено, що всі зміни та доповнення до договору здійснюються тільки в письмовій формі з наступним посвідченням таких змін та доповнень в органах нотаріату.
Відповідно до п.11.3 договору у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду
Договір підписаний сторонами, скріплений печаткою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та нотаріально посвідчений.
Актом приймання-передачі від 25.10.2004 р. позивач передав, а відповідач прийняв державне майно - незавершений будівництвом житловий будинок, який знаходиться за адресою: 12600, Житомирська область, Брусилівський район, смт.Брусилів (позиція за генпланом 627), придбаний покупцем в ході аукціону (протокол № 3 від 16.07.2004 р.) за ціною 2300,00 грн. з ПДВ. Вказане сторонами не заперечується.
Відповідно до Акта обстеження незавершеного будівництва житлового будинку в смт. Брусилів позиція за генеральним планом № 627 від 15.09.2006 р. комісією встановлено, що будинок знаходиться в аварійному стані та добудові не підлягає /а.с. 14/.
30.01.2018 р. ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1В звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирські області з пропозицією про внесення змін до договору купівлі продажу, якою запропонував внести зміни до договору купівлі-продажу № 2367 від 23.07.2004 р. в редакції заявника /а.с.62/.
Листом № 03/569 від 21.02.2018 р. ОСОБА_3 відділення Фонду державного майна України по Житомирські області повідомило позивача, що відповідно до вимог п.2.3 Порядку пропозиції про внесення змін до договору купівлі-продажу, що надійшли після звернення до суду по факту невиконання умов, органами приватизації не розглядаються. Окрім того, відповідач зазначив, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.02.2018 р. по справі № 906/66/18 порушено провадження та призначено розгляд позовної заяви позивача щодо внесення змін до договору купівлі-продажу від 23.07.2004 р. № 2367 на 02.03.2018 р. /а.с.65/.
Судом встановлено, що питання щодо внесення змін до договору купівлі-продажу № 2367 від 23.07.2004 р. було предметом розгляду у справі № 906/66/18 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирські області.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від "09" квітня 2019 року з метою повного встановлення обставин справи, було витребувано матеріали справи № 906/66/18 з Господарського суду Житомирської області.
Колегією суддів на підставі матеріалів справи № 906/66/18 встановлено, що як підставу внесення змін до договору купівлі-продажу державного майна № 2367 від 23.07.2004 р. позивач ОСОБА_1 посилалась на норми ст.652 ЦК України та зазначала, що під час укладення договору їй не були відомі істотні умови, які унеможливлюють його виконання в частині добудови об'єкта, а саме: аварійний стан незавершеного будівництвом житлового будинку; відсутність проектно-кошторисної та виконавчої документації на об'єкт незавершеного будівництва.
Крім того, ОСОБА_1 також зазначала, що направляла листи до Регіонального відділення з пропозиціями зняти з контролю виконання умов договору купівлі-продажу через аварійність будівлі, а також повідомляла про неможливість виконання умов договору у зв'язку відсутністю проектно-кошторисної документації. Правовими підставами позову визначено статті 41, 55 Конституції України, ст.ст. 179, 182, 184, 316, 331, 334, 373, 652 ЦК України, ст.ст.116, 118, 121 Земельного кодексу України.
З матеріалів справи № 906/66/18 також вбачається, що в обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що було подано пропозицію від 30.01.2018 р. про внесення змін до договору купівлі продажу, якою запропоновано внести зміни до договору купівлі-продажу № 2367 від 23.07.2004 р. При цьому судами надавалась правова оцінка пропозиції ОСОБА_1 від 30.01.2018 р. про внесення змін до договору купівлі-продажу, яка адресована Регіональному відділенню ФДМУ по Житомирській області.
Так, рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.04.2018 р. у справі № 906/66/18 /а.с.108-110/, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 р. /а.с.111-115/ та постановою Верховного Суду від 11.09.2018 р. /а.с.116-129/ відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирські області про внесення змін до договору купівлі-продажу № 2367 від 23.07.2004 р. з врахуванням неможливості добудови об'єкта.
Суди дійшли висновку, що позивач не дотримався процедури внесення змін до договору, а саме через те, що заява позивача про внесення змін до договору, адресована Регіональному відділенню ФДМУ по Житомирській області, підписана представником позивача 30.01.2018 р., а позовна заява з вказаними вимогами датована 31.01.2018 р.
Отже, клегією суддів встановлено, що підстави і предмет позову у справі № 906/66/18, в якій рішення суду набрало законної сили, є аналогічними підставам та предмету позову у даній справі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини та закрито провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України щодо позовної вимоги про внесення змін до договору купівлі-продажу № 2367 від 23.07.2004 р. з врахуванням неможливості добудови об'єкта, оскільки існує рішення у справі № 906/66/18, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є предметом спору даній справі № 906/789/18.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області колегія суддів зазначає наступне.
Правовідносини, які склались між сторонами регулюються нормами Цивільного Кодексу України, Законом України "Про приватизацію державного майна", наказом № 631 від 10.05.2012 р. Фонду державного майна України "Про затвердження Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації державними органами приватизації" та Порядком внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна № 605 від 03.05.2012 р.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Обов'язок обґрунтувати суду заявлені позовні вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту, а обраний спосіб захисту буде ефективним для відновлення порушеного права покладений на позивача. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд має зважати на ефективність обраного позивачем способу захисту. Тобто, у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно з пунктом 3 статті 7 та статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" державні органи у межах своєї компетенції, зокрема, контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна. Контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації.
Пунктами 2.1 та 2.2 наказу № 631 від 10.05.2012 р. Фонду державного майна України "Про затвердження Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації державними органами приватизації" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний орган приватизації здійснює плановий та позаплановий контроль за виконанням умов договору шляхом: проведення перевірок безпосередньо на об'єкті приватизації або у господарському товаристві, акції (частки, паї) якого є об'єктом приватизації; письмового запиту щодо стану виконання умов договору та подальшого опрацювання наданих власником об'єкта приватизації документів (документарний контроль). Про проведення перевірки державний орган приватизації письмово повідомляє (не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку її проведення) шляхом направлення рекомендованого листа, окрім іншого, власнику (якщо об'єктом приватизації є об'єкт малої приватизації або єдиний майновий комплекс).
Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" при приватизації об'єкта державної власності шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. Укладення та внесення змін до договорів купівлі-продажу здійснюється відповідно до вимог законодавства. Зміни, що вносяться до договорів купівлі-продажу, укладених у процесі приватизації, здійснюються в порядку, що затверджується Фондом державного майна України та не можуть передбачати: зменшення відповідальності покупця за невиконання ним зобов'язань; зменшення відповідальності покупця за невиконання ним зобов'язань; зменшення загального обсягу інвестицій, визначених договором купівлі-продажу.
Процедура внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, укладених органами приватизації, регулюється Порядком внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна № 605 від 03.05.2012 р. (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), за умовами якого внесення змін до договору купівлі-продажу державного майна здійснюється шляхом укладання між державним органом приватизації (далі - орган приватизації) та власником об'єкта приватизації (далі - власник) договору про внесення змін до договору купівлі-продажу (далі - договір про внесення змін).
Згідно з п.1.3 Порядку право внесення пропозицій щодо змін умов договору купівлі-продажу мають орган приватизації, який уклав договір купівлі-продажу, та власник.
Зміни, що вносяться до договорів купівлі-продажу, не можуть передбачати: зменшення відповідальності власника за невиконання ним зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу; зменшення загального обсягу інвестицій, визначених договором купівлі-продажу (п.1.5 Порядку).
Розділом 2 "Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна" врегульована позасудова процедура внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, укладених державними органами приватизації, шляхом укладення сторонами договору про внесення змін до договору купівлі-продажу.
З матеріалів справи встановлено, що 30.01.2018 р. ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1В звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області з пропозицією про внесення змін до договору купівлі продажу, якою запропонував внести зміни до договору купівлі-продажу № 2367 від 23.07.2004 р. в редакції заявника /а.с.62/, також 31.01.2018 р. позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою з такими ж вимогами.
Відповідно до листа від 21.02.2018 р. № 03/569 ОСОБА_3 відділення ФДМУ по Житомирській області повідомило позивача, що відповідно до п.2.3 Порядку пропозиції про внесення змін до договору купівлі-продажу, що надійшли після звернення до суду по факту невиконання умов, органами приватизації не розглядаються /а.с.65/.
Таким чином, позивачем не дотриманий порядок та строки досудового врегулювання питання про внесення змін до договору.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку ненадання відповідачем відповіді на пропозицію позивача про внесення змін до договору та/або несвоєчасне надання такої відповіді за наявності перебування у провадженні суду спору про внесення змін до договору, порушеного позивачем, жодним чином не свідчить про ефективність обраного позивачем способу захисту, який може забезпечити поновлення порушеного права. З огляду на викладене позивачем не доведено належними та достатніми доказами відповідно до ст. 76, 79 ГПК України, протиправності дій Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області щодо відмови в задоволенні заяви позивача від 30.01.2018 р. про внесення змін до договору купівлі-продажу № 2367 від 23.07.2004 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що 01 лютого 2019 року Господарський суд Житомирської області не допустив до участі в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_2, що є порушенням прав позивача.
Судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.10.2018 р., зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до статті 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
30.09.2016 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" №1401-VІІІ від 02.06.2016 р.
Згідно з частиною 3 статті 131-2 Конституції України (в редакції Закону №1401) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону №1401) таке представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Таким чином, представництво у судах першої інстанції з 01.01.2019 р. здійснюється виключно прокурорами або адвокатами за винятком органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013р. у справі "ОСОБА_4 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Колегія суддів зазначає, що дана справа судом малозначною не визначена. Як зазначено вище, відповідно до ухвали позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, при цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 здійснює адвокатську діяльність та представляє інтереси позивача як адвокат матеріали справи не містять; в довіреності /а.с. 11/ не міститься відомостей про наявність у представника статусу адвоката, тому в цій частині доводи апеляційної скарги також відхиляються як необґрунтовані.
Таким чином, в судовому засіданні 01 лютого 2019 року судом правомірно не допущено до представництва особу, статус адвоката якої не підтверджений, однак у зв'язку з цим не було обмежено право доступу до суду позивача.
Крім того, позивач/скаржник не була позбавлена права на представництво своїх інтересів в суді іншим представником, що узгоджується з нормами процесуального права.
Підсумовуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області щодо відмови в задоволенні заяви від 30.01.2018 р. про внесення змін до договору купівлі-продажу № 2367 від 23.07.2004 р., та щодо закриття провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про внесення змін до договору купівлі-продажу державного майна № 2367 від 23.07.2004 р. на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 01.02.2019 р. у справі № 906/789/18 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни.
Доводи скаржника не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Скаржник, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується матеріалами справи, а саме пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 12.08.5015 р. в якому вказано, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи. Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, то розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 01.02.2019 р. у справі № 906/789/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Матеріали справи № 906/789/18 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений 26 квітня 2019 року
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.