проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"24" квітня 2019 р. Справа № 913/97/19
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів: при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від прокуратури від позивача від відповідача розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 прокурор відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_5 - за посв. №042342 від 29.03.2016; не з'явились; не з'явились; Заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, м. Старобільськ, Луганська область (вх. №821 Л/2)
на ухвалу Господарського суду Луганської області
від25.02.2019
у справі№ 913/97/19 (суддя Косенко Т.В.)
за позовомЗаступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, м. Старобільськ, Луганська область в інтересах держави в особі Марківської селищної ради Марківського району Луганської області, смт. Марківка, Луганська область,
до відповідача проПублічного акціонерного товариства "Луганськнафтопродукт", м. Луганськ розірвання договору оренди земельної ділянки від 12.12.2007 та повернення земельної ділянки
У лютому 2019 Заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Марківської селищної ради Марківського району Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Луганськнафтопродукт" (надалі - ПАТ "Луганськнафтопродукт") про:
- припинення Договору оренди земельної ділянки від 13.12.2007, укладеного між Марківською селищною радою та ПАТ "Луганськнафтопродукт", який зареєстрований в Марківському реєстраційному офісі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.01.2008 за №225551040840000001, шляхом його розірвання;
- зобов'язання ПАТ "Луганськнафтопродукт" повернути Марківській селищній раді Луганської області земельну ділянку загальною площею 2,3837 га, яка знаходиться за адресою: вул. Горького, 31, смт. Марківка, Луганська область та земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: пров. Південний, 33, смт. Марківка, Луганська область, площею 2,3837 га.
Звертаючись із даним позовом в інтересах держави Заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області зазначив, що в цьому випадку порушення інтересів держави полягає у невиконанні ПАТ "Луганськнафтопродукт" вимог Закону та умов Договору, а також у неповерненні Марківській селищній раді спірної земельної ділянки. Такі порушення є істотними, оскільки позбавляють Марківську селищну раду, як орендодавця, можливості реалізації повноважень власника землі щодо предачі її в оренду іншим особам та можливості наповнення місцевого бюджету.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.02.2019 у справі №913/97/19 повернуто позовну заяву (вих. №03/104-310вих-19 від 14.02.2019) та додані до неї документи Заступнику керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Приймаючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не доведено виключних випадків, коли він може звернутись за захистом інтересів держави та не надано належних та допустимих доказів нездійснення захисту інтересів держави саме зі сторони позивача - Марківської селищної ради, тобто не доведено усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень, та у зв'язку з цим необхідності здійснення прокурором захисту інтересів держави в особі Марківської селищної ради. Місцевим судом зазначено, що сама по собі обставина не звернення позивача самостійно з позовом протягом певного строку не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.
Не погодившись з постановленою ухвалою, до Східного апеляційного господарського суду звернувся Заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.02.2019 у справі №913/97/19 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судому акті, обставинам справи.
На думку прокурора спірна ухвала підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. ст. 53, 174, 236 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Скаржник доводить, що Марківська селищна рада неналежно здійснювала захист державних інтересів, оскільки упродовж більше чотирьох років не вжила достатніх та дієвих заходів для розірвання договору оренди з огляду на наявність значної суми заборгованості та для відновлення своїх прав, що є підставою для захисту цих інтересів прокурором. Апелянт звертає увагу суду, що ним обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів селищної ради, а також попередньо, до звернення до суду, повідомлено про це та наявність підстав для представництва селищною радою радою не оскаржено.
Крім того, як вказує скаржник, прокурор самостійно, у кожному конкретному випадку, обґрунтовує, наводить обставини, які вказують на неналежним чином здійснення захисту інтересів держави належним суб'єктом, та які є підстави для звернення прокурора до суду. Обґрунтовуючи наявність підстав для його представництва у даній справі прокурор посилається на відповідні обставини, які підтверджуються документами доданими до позовної заяви, а саме: документи, які засвідчують факт ненадходження протягом 2015 - 2018 років до бюджету органу місцевого самоврядування 512157,88 грн. орендної плати за земельні ділянки, які є предметом оскаржуваного договору; відсутність звернень до суду з позовом органом місцевого самоврядування; наявність несплачених коштів відповідачем упродовж тривалого часу (понад 4 роки); відсутність належним чином захисту державних інтересів; повідомлення суб'єкта про намір звернутися з відповідним позовом. Тобто, всі ці обставини, що підтверджені доказами, у своїй сукупності підтверджують обізнаність позивача про зазначені в позовній заяві порушення, проте, до часу пред'явлення позову до суду прокурором, суб'єктом не вжито вичерпних заходів, а вжиті заходи не відновили порушені права, спрямовані на їх усунення, що свідчить про неналежне здійснення захисту державних інтересів суб'єктом, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред'явлення відповідного позову, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2019 для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді Геза Т.Д. і ОСОБА_3
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 апеляційну скаргу Заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області на ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.02.2019 у справі №913/97/19 залишено без руху у зв'язку з відсутністю клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів сплати судового збору; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.
Заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 направив засобами поштового зв'язку заяву про усунення недоліків апеляційної скарги (вих. №03/104-510вих-19 від 20.03.2019).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2019 поновлено Заступнику керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Луганської області від 25.02.2019 у справі №913/97/19; відкрито апеляційне провадження за скаргою Заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області на ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.02.2019 у справі №913/97/19; встановлено сторонам строк для подання відзиву з доказами його надсилання апелянту в порядку ст. 263 ГПК України до 15.04.2019; призначено справу до розгляду на 24.04.2019 о 15:45 год.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 24.04.2019 був присутній прокурор прокуратури Харківської області, який підтримав доводи та наполягав на вимогах апеляційної скарги, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.02.2019 у справі №913/97/19 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Уповноважені представники позивача та відповідача у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 24.04.2019 не з'явилився, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних учасників справи, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.
Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього прокурора, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 4 ГПК України вставнолено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
В контексті зазначеного слід враховувати і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999.
Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява №61517/00, п. 27).
У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_6 Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Аналіз ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в господарських судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме - нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.
Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Виходячи з викладеного, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні сторону, відповідного суб'єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.
Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 43 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
Частиною 1 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ч.ч. 4 та 5 цієї статті Закону України "Про місцеве самоврядування", самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:
1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих субєктів, у порядку, визначеному законом;
2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Тобто, виходячи зі змісту даної норми, наявність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів попереднього звернення прокурора до відповідного суб'єкта владних повноважень є обов'язковою умовою, за якої можливий судовий розгляд позову прокурора, і виключно у разі її дотримання прокурор набуває відповідних процесуальних повноважень (процесуальної дієздатності).
Як свідчить наявний в матеріалах справи лист-повідомлення (вих. 03/104-308вих-19 від 14.02.2019), Керівник Старобільської місцевої прокуратури повідомив позивача (В.о. Марківської селищної ради Луганської області ОСОБА_7А.) про наявність встановлених фактів неналежного здійснення посадовими особами наданих законом повноважень Марківської селищної ради щодо захисту інтересів держави, зокрема невжиття заходів представницького характеру щодо розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, тобто вказані інтереси держави на даний час залишаються незахищеними. У вказаному листі також зазначено, що враховуючи наявність порушень інтересів держави Старобільська місцева прокуратура має намір звернутися до Господарського суду Луганської області з позовом в інтересах Марківської селищної ради про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
Дослідженими у справі доказами підтверджується, що позовна заява прокуратури (вих. 03/104-310вих-19 від 14.02.2019) отримана Марківською селищною радою 15.02.2019, а зазначене підтверджується відстеженням поштового пересилання на офіційному веб-сайті ПАТ "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором 9240002319202, який міститься на фіскальному чек (а.с.84). Тобто позивач був обізнаний про намір та про звернення з даним позовом до Господарського суду Луганської області, у зв'язку з чим, у разі незгоди із зазначеним прокуратурою фактом бездіяльності його посадових осіб мав можливість викласти свої заперечення, але таким правом не скористався.
Разом із тим, із наведених вище положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18.
Із змісту позовної заяви (вих. 03/104-310вих-19 від 14.02.2019) вбачається, що звертаючись до суду, прокурор в обґрунтування підстав представництва інтересів держави в особі Марківської селищної ради доводив, що відповідач, який орендує земельну ділянку розташовану за адресою: Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, вул. Горького, 31, площею 0,3774 га та земельну ділянку розташовану за адресою: Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, пров. Південний, 33, площею 20063 га, не виконує обов'язків передбачених Договором оренди землі в частині своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з інформацією Головного управління ДФС у Луганській області, викладеною в листі (вих. №6550/9/12-32-17-01-14 від 14.09.2018) визначити суму податкового зобов'язання з орендної плати контролюючим органом за 2015 - 2018 роки не має можливості у зв'язку з тим, що приймання та пересилання поштових відправлень до міста Луганськ до теперішнього часу призупинено.
Прокурором зазначено, що станом на 06.09.2019 згідно даних ІТС "Податковий блок" заборгованість з орендної плати по зазначеному договору оренди по ПАТ "Луганськнафтопродукт" складає 52648,45 грн.
Згідно інформації Марківської селищної ради, викладеною в листі (вих. №102 від 14.02.2019) протягом 2015 - 2018 років до бюджету органу місцевого самоврядування не надійшло 512157,88 грн. орендної плати за земельні ділянки, які є предметом оскаржуваного Договору.
Виходячи із змісту зазначених листів, колегією суддів вставнолено, що контролюючий орган підтвердив наявність часткової заборгованості у відповідача перед бюджетом, в той час як Марківська селищна рада вказала, що їй достеменно відомо про несплату ПАТ "Луганськнафтопродукт" орендних платежів за земельні ділянки починаючи з 2015 року.
Так, з мотивів позовної заяви прокурора вбачається, що з урахуванням положень Закону України "Про місцеве самоврядування" органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Марківська селищна рада.
При цьому, в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави (територіальної громади) прокурор вказує на бездіяльність селищної ради протягом 4 років, яка полягає у невжитті достатніх та дієвих заходів із врегулювання спірних правовідносин в судовому порядку, що, на думку прокурора свідчить про неналежний захист цим органом інтересів держави, що стало підставою для звернення до суду прокурора в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Зокрема, прокурор в позові зазначив, що відповідач - ПАТ "Луганськнафтопродукт" суттєво порушує умови укладеного Договору оренди земельної ділянки. Внаслідок чого Марківська селищна рада значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору, не отримує орендні платежі та не може передавати вказані земельні ділянки в оренду власнику об'єктів нерухомого майна або іншим особам.
Зважаючи на викладене, за твердженням прокурора договір оренди земельної ділянки від 13.12.20107, укладений між Марківською селищною радою та ПАТ "Луганськнафтопродукт", який зареєстрований в Марківському реєстраційному офісі, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 10.01.2008 за №22555104084000001 підлягає розірванню.
Водночас, прокурор стверджував, що перебування на земельній ділянці розташованій за адресою: Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, вул. Горького, 31, об'єктів нерухомого майна, що належать на праві приватної власності ТОВ "Автопорт С", не перешкоджає ПАТ "Луганськнафтопродукт" повернути земельні ділянки територіальній громаді Марківської селищної ради.
За умови повернення спірної земельної ділянки Марківській селищній раді, ТОВ "Автопорт С" зможе належним чином оформити правовідносини щодо законного користування земельною ділянкою під об'єктами нерухомості, а Марківська селищна рада в свою чергу отримуватиме законно нараховану орендну плату за користування земельної ділянки комунальної форми власності.
Також, відповідно до інформації Марківського БТІ, викладеної в листі №22 від 04.02.2019 та інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці, розташованій за адресою: Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, пров. Південний, 33, відсутні об'єкти нерухомого майна, у зв'язку з чим відсутні перешкоди для розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її до комунальної власності.
З урахуванням викладеного, порушення інтересів держави прокурор вбачає у невиконанні ПАТ "Луганськнафтопродукт" вимог Закону та умов Договору оренди, а також у неповерненні Марківській селищній раді спірної земельної ділянки. Такі порушення на думку прокуратури є істотними, оскільки вони позбавили Марківську селищну раду , як орендодавця можливості реалізації повноважень власника землі щодо передачі її в оренду іншим особам та можливості наповнення місцевого бюджету.
Таким чином, звертаючись до суду із даним позовом, прокурор відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, прокурором зазначено, що Марківською селищною радою протягом тривалого часу (протягом 4 років) будь-які заходи з метою розірвання оспорюваного договору оренди та повернення земельних ділянок не вживались. Самостійно заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку не вживалися.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції").
Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Між тим ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення ЄСПЛ суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Разом з тим, колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. Дійсно, в такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 КК України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Відтак, якщо прокурор у позовній заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, то це має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 ГПК України (залишення позовної заяви без руху або повернення такої заяви).
Тобто, суд в будь-якому разі повинен обов'язково перевіряти доводи прокурора щодо правових підстав пред'явлення ним позову на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства.
Суд наділений правом залишити позовну заяву прокурора без руху, в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України, у випадку, якщо прокурором не зазначені підстави такого звернення, як це передбачено ч. 5 ст. 162 ГПК України, та надати можливість прокурору обґрунтувати підстави подання позову, або повернути таку позовну заяву, з посиланням на п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Отже, у випадку, якщо прокурор в позовній заяві не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, місцевий суд залишає такий позов без розгляду.
При цьому, оцінюючи в кожному конкретному випадку правові наслідки необґрунтованого допуску прокурора до представництва, слід виходити з того, що підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.
Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок місцевого господарського суду про те, що прокурором не доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Марківської селищної ради є передчасним, у зв'язку з чим відсутні підстави для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що у разі виникнення у суду першої інстанції обґрунтованих сумнівів щодо наявності у прокурора повноважень або ж підстав для представництво інтересів держави в особі Марківської селищної ради ради або сумнівів у правильності визначення прокурором позивача, могли бути застосовані приписи ст. 174 ГПК України щодо залишення позовної заяви без руху, а не для повернення позовної заяви, із наданням прокуророві строку для подання відповідного обґрунтування підстав та повноважень на звернення з даним позовом до суду. Місцевий господарський суд не був позбавлений права відкрити провадження у справі та зобов'язати прокурора надати докази наявності підстав для такого представництва, а в разі ненадання таких доказів - залишити позов без розгляду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду першої інстанції суперечать викладеним в оскаржуваній ухвалі правовим позиціям про те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям і прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В оскаржуваній ухвалі не наведено, яким конкретно чином суд перевірив обставини захисту інтересів держави належними суб'єктами та недоведеність прокурором порушення інтересів держави.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Луганської області від 25.02.2019 у справі №913/97/19 підлягає скасуванню з передачею справи до місцевого суду для розгляду.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області на ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.02.2019 року у справі №913/97/19 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.02.2019 у справі №913/97/19 - скасувати.
Справу №913/97/19 направити для продовження розгляду до господарського суду Луганської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Т.Д. Геза
Суддя І.А. Шутенко
(У судовому засіданні апеляційної інстанції 24.04.2019 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано суддями 26.04.2019).