вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2019 р. Справа№ 917/188/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Калатай Н.Ф.
Мартюк А.І.
секретар судового засідання: Цибульський Р.М.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 08.04.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроснафта"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 20.12.2018 (повний текст складено 11.01.2019)
у справі №917/188/18 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроснафта"
до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в
особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату
про зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрроснафта» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату про зобов'язання вчинити дії, а саме зобов'язати відповідача передати позивачу в натурі нафту та газовий конденсат.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним утриманням відповідачем придбаного позивачем на біржових торгах газового конденсату.
Ухвалою від 19.06.2018 справу № 917/188/18 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі №917/188/18 відмовлено повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроснафта» до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату про зобов'язання вчинити дії.
Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами: що спірне майно перебуває у відповідача без достатньої правової підстави; що у відповідача наявний обов'язок передати спірне майно позивачу без укладання відповідних договорів на послуги зі стабілізації вуглеводневої сировини, транспортування конденсатопроводом, зберігання, переробки в нафтопродукти тощо; а також, що у відповідача наявна фактична можливість здійснити передачу позивачу газового конденсату без його стабілізації, транспортування та переробки.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрроснафта») звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі №917/188/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
У своїй скарзі позивач зазначає, що підстава на якій відповідач набув спірне майно відпала, а отже майно позивача зберігається у відповідача без достатньої правової підстави.
Крім того, апелянт зазначає, що на момент розгляду спору в суді першої інстанції ним було підготовлено проект мирової угоди, яка передбачала укладення договорів на оплату витрат відповідача зі стабілізації, зберігання та відвантаження сировини, що є предметом спору, однак позивач не зміг їх подати разом з позовною заявою, оскільки вони були створені пізніше звернення до суду, а відповідач своїми поясненнями наданими у судовому засіданні 20.12.2018 змінив обставини, що підлягають доказуванню.
При цьому, у відповіді на претензію (09.02.2018) та відповіді на позовну заяву (23.04.2018) відповідачем запропонована переробка сировини на нафтопродукти, однак позивач зазначає, що йому необхідні нафтопродукти які відповідач не має змоги виготовити, а усно запропонована відповідачем ціна є економічно невигідною для позивача.
Позивач також зазначає, що у випадку технічної неможливості відповідачем відвантажити сировину в технологічному цеху стабілізації конденсату «Базилівщина» Управління з переробки газу та газового конденсату, відповідач не позбавлений можливості відвантаження сировини іншими підрозділами ПАТ «Укргазвидобування, зокрема - Шебелинським ВПГКН, оскільки предмет спору є сировиною та є замінним.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2019, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроснафта» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №917/188/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроснафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.03.2019. Роз'яснено відповідачу у справі право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.
Представник відповідача 28.02.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив мотивовано тим, що суд повно та всебічно дослідив обставини справи, а саме встановив підстави перебування сировини у відповідача на підставі діючого договору, а також встановив, що позивач не укладав з відповідачем договорів на послуги зі стабілізації вуглеводневої сировини, транспортування, зберігання та переробку та інших, які є необхідними для передачі майна позивачу у зв'язку з особливостями технологічного процесу, оскільки втручання в роботу пункту наливу конденсату газового нестабільного з установки 80 технологічно не передбачено та може призвести до аварійної ситуації.
У судовому засіданні 18.03.2019 оголошено перерву на 08.04.2019.
Представники сторін у судове засідання 08.04.2019 з'явились та надали пояснення по суті спору.
Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В судовому засіданні 08.04.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з наступних підстав.
На підставі протоколу проведення біржових торгів (податкова застава) від 17.10.2017 № 1, згідно договору купівлі-продажу від 28.11.2017 № ПЗР-332/1 ТОВ «Укрроснафта» купило у ТОВ «Цефей» 214,35 тон газового конденсату загальною вартістю 2679755,71 грн., який знаходиться в Технологічному цеху стабілізації конденсату (далі - ТЦСК) «Базилівщина», що входить до складу Управління з переробки газу та газового конденсату (далі - УПГГК), яке є філією ПАТ «Укргазвидобування» і знаходиться в с. Базилівщина Машівського району Полтавської області.
Актом приймання-передачі від 28.11.2017 № 1 ТОВ «Цефей» передало ТОВ «Укрроснафта» 214,35 тон газового конденсату.
На підставі протоколу проведення біржових торгів (податкова застава) від 17.10.2017 № 2, згідно договору купівлі-продажу від 28.11.2017 № ПЗР-332/2 ТОВ «Укрроснафта» купило у ТОВ «Цефей» 115,888 нафти загальною вартістю 1268776,68 грн., яка знаходиться в ТЦСК «Базилівщина» УПГГК ПАТ «Укргазвидобування» в с. Базилівщина Машівського району Полтавської області.
Актом приймання-передачі від 28.11.2017 № 2 ТОВ «Цефей» передало ТОВ «Укрроснафта» 115,888 нафти.
На підставі протоколу проведення біржових торгів (податкова застава) від 17.10.2017 № 3, згідно договору купівлі-продажу від 28.11.2017 № ПЗР-332/3 ТОВ «Укрроснафта» купило у ТОВ «Цефей» 31,037 тон газового конденсату загальною вартістю 384962,44 грн., який знаходиться в ТЦСК «Базилівщина» УПГГК ПАТ «Укргазвидобування» в с. Базилівщина Машівського району Полтавської області.
Актом приймання-передачі від 28.11.2017 № 3 ТОВ «Цефей» передало ТОВ «Укрроснафта» 31,37 тон газового конденсату.
Відтак, ТОВ «Укрроснафта» стало власником вказаного майна (газового конденсату).
Зі змісту листа Головного управління ДФС у Полтавській області від 05.01.2018 (т. 1 а.с. 43) та листа ПАТ «Укргазвидобування» від 22.06.2017 (т. 1 а.с. 44-45) вбачається, зазначені газовий конденсат і нафта були видобуті та знаходилися у останнього за договором про спільну діяльність ПАТ «Укргазвидобування» і ТОВ «Цефей» від 15.09.2004 № 927.
Як вказує позивач, на момент придбання цього майна ТОВ «Укрроснафта», тобто станом на 28.11.2017, договір про спільну діяльність ПАТ «Укргазвидобування» і ТОВ «Цефей» від 15.09.2004 № 927 був розірваний за рішенням Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 по справі №912/311/16, яке набрало законної сили 01.08.2017 року.
Як вказує позивач, між ТОВ «Укрроснафта» і ПАТ «Укргазвидобування» будь-які договірні відносини з приводу цього майна відсутні, відтак, дане майно знаходиться у відповідача без достатньої правової підстави.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Нормами ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема: витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Згідно з ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
За приписами ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
З матеріалів справи вбачається, що 11.01.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою про передачу вказаного майно в натурі, до якої були додані копії документів, якими підтверджується придбання цього майна ТОВ «Укрроснафта».
Відповідач не заперечує право власності позивача на придбаний газовий конденсат, проте вказує, що газовий конденсат знаходиться у нього на підставі укладеного між ПАТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Цефей» договору №37/6-С/Б від 09.01.2015р.; а також зазначає про неможливість його передачі без укладення з відповідачем відповідних договорів на послуги зі стабілізації вуглеводневої сировини, транспортування конденсатопроводом, зберігання, переробки в нафтопродукти на ШВПГКН УПГГК, наливу в автомобільні/залізничні цистерни нафтопродуктів.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Цефей» було укладено договір №37/6-С/Б від 09.01.2015 по наданню послуг по стабілізації вуглеводної сировини та транспортуванню вуглеводневої сировини конденсатопроводом.
Відповідно до п. 1.1.3 якого ПАТ «Укргазвидобування» взяло на себе зобов'язання по зберіганню сировини ТОВ «Цефей» у сховищах ПАТ «Укргазвидобування».
Відповідно до п. 9.1 договору №37/6-С/Б від 09.01.2015р. зі змінами, внесеними додатковою угодою № 11 від 31.12.2015р., даний договір набирає сили з дати його підписання сторонами і діє в частині постачання сировини - до 31 грудня 2016р.; в частині розрахунків, зберігання сировини та готової продукції, переробки сировини, відвантаження готової продукції - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 березня 2016 року №6-2978цс15; у постановах Верховного Суду від 29.01.2018 у справі № 910/12574/17 та від 06.03.2018 у справі 910/13814/17.
Враховуючи викладене, а також доводи сторін, зокрема ті, що містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що укладений між ПАТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Цефей» договір №37/6-С/Б від 09.01.2015 р. недійсним судом не визнавався, сторонами достроково розірваний не був, відтак, суміш нестабільного газового конденсату та нафти, яке є предметом даного спору, знаходиться у відповідача за наявності правових підстав для цього і не може бути витребувана за правилами ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача, що спірне майно знаходилось у відповідача й до набуття позивачем права власності на нього, а договір про спільну діяльність від 15.09.2004 № 927 не визнавався недійсним, а був розірваний за рішенням суду, а отже він діяв та створював права та обов'язки у його сторін, зокрема, у відповідача.
Як правильно вказав у своєму рішенні суд першої інстанції, в оголошенні про проведення 17 жовтня 2017 р. о 12.00 год. перших біржових торгів з продажу майна платника податків ТОВ «ЦЕФЕЙ», опублікованому на сайті Української універсальної біржі (т. 1 а.с. 125-126) визначено, що однією з умов участі в біржових торгах було покладання на покупця витрат по транспортуванню газового конденсату та нафти конденсатопроводом, стабілізації, зберігання, переробки, наливу в автомобільні/залізничні цистерни готової продукції.
Як зазначає відповідач, така умова викликана технічною та технологічною неможливістю безпосереднього виділення в натурі спірної вуглеводневої сировини з місця її находження в Технологічному цеху стабілізації конденсату «Базилівщина» Управління з переробки газу та газового конденсату ПАТ «Укргазвидобування» в с.Базилівщина Машівського району Полтавської області (далі - ТЦСК).
Учасники біржових торгів, на яких була здійснена реалізація зазначеної у позовній заяві вуглеводневої сировини, у зв'язку з закритим технологічним циклом виробництва продукції на ПАТ «Укргазвидобування», були повідомлені про покладення на покупця витрат, пов'язаних з транспортуванням, стабілізацією, зберіганням, переробкою сировини на ПАЇ «Укргазвидобування», а також наливом ПАТ «Укргазвидобування» готової продукції.
При цьому, заперечуючи проти доводів відповідача та висновків суду першої інстанції, позивач у своїй скарзі посилається на відсутність у оголошенні про проведення торгів оферти про укладення договору з відповідачем, а лише міститься посилання на покладення на покупця витрат ТОВ «Цефей», яке є продавцем.
Дослідивши доводи апелянта та зміст оголошення про проведення торгів, колегія суддів зазначає, що позивач до початку торгів мав право на отримання повної інформації про лоти, а враховуючи специфіку майна, що є предметом спору, повинен був враховувати особливості зберігання, транспортування, та технічні можливості щодо отримання сировини в стані, в якому вона зберігається у відповідача, а інформація щодо покладення на покупця витрат, на які посилається відповідач, прямо вказана в оголошенні про проведення торгів та не спростована позивачем.
Позивачем не доведено наявності у відповідача обов'язку щодо безкоштовного та безумовного надання послуг позивачу щодо майна яке є предметом спору, натомість між позивачем та відповідачем договори на послуги зі стабілізації вуглеводневої сировини, транспортування конденсатопроводом, зберігання, переробки в нафтопродукти на ШВПГКН УПГГК, наливу в автомобільні/залізничні цистерни нафтопродуктів та інші не укладались.
Крім того, відповідач зазначає, що спірна вуглеводнева сировина знаходиться в резервуарному парку Технологічного цеху стабілізації конденсату «Базилівщина» Управління з переробки газу та газового конденсату ПАТ «Укргазвидобування» в с.Базилівщина Машівського району Полтавської області (установка 80).
ТЦСК та Технологічна установка змішування, резервуарного парку та наливних естакад (далі - ТУЗРП і НЕ), до складу якої входить установка 80, обладнана ємностями, які працюють під тиском, і є пожежо- та вибухонебезпечними та являються об'єктами підвищеної небезпеки. Технологічний процес на технологічних установках відноситься до процесів підвищеної небезпеки.
Відповідно до технологічного регламенту на експлуатацію ТУРПЗНЕЗМПтаУНШ ТЦСК «Базилівщина» ТР 25976423.003:2011, установка розділяючих ємностей (установка 80) - призначена для прийому сировини, що надходить по конденсатопроводу із УКПГ Машівка та відділення від неї домішок, шляхом відстою виробничих стічних вод, які містять у собі метанол, мінеральні солі, діетиленгліколь, хлористий кальцій.
Сировиною установки є конденсат газовий нестабільний, що виділяється в процесі низькотемпературної сепарації природного газу на родовищах ГНУ «Полтавагазвидобування». Конденсат газовий нестабільний являє собою рідкий горючий продукт. Суміш парів конденсату газового нестабільного з повітрям за вибухонебезпечністю відноситься до категорії ІІА-Т2 за ГОСТ 12.1.011, тобто суміш підвищеної вибухонебезпеки.
На підтвердження викладеного відповідачем було надано до матеріалів справи, зокрема, копії витягу з технологічного регламенту на експлуатацію ТУРПЗНЕЗМПтаУНШ ТЦСК «Базилівщина» ТР 25976423.003:2011, витягів з висновків експертизи та паспортів на ємності, що працюють під тиском (т.2, а.с.61-96), вказані обставини та надані відповідачем докази позивачем не спростовано, а тому приймаються колегією суддів до уваги.
Крім того, колегія суддів не приймає посилання позивача на те, що він звертався до відповідача з пропозицією укладення мирової угоди у даній справі, оскільки долучені до апеляційної скарги копія мирової угоди, спільної заяви, пропозиції укладення мирової угоди, не містять ні підпису відповідача, ні доказів направлення/вручення вказаних документів відповідачу, а отже сам факт звернення є недоведеним.
У свою чергу, колегія суддів відхиляє посилання позивача на технічну можливість відповідача надати йому сировину, яка є предметом спору, що зберігається іншими підрозділами відповідача, оскільки майно, що є предметом спору є замінним, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Предметом спору у даній справі позивач визначив майно, а саме газовий конденсат та нафта які знаходяться в Технологічному цеху стабілізації конденсату «Базилівщина» Управління з переробки газу та газового конденсату ПАТ «Укргазвидобування» в с. Базилівщина Машівського району Полтавської області.
Таким чином, наявність у відповідача аналогічного майна у володінні інших структурних підрозділів ніж в Технологічному цеху стабілізації конденсату «Базилівщина» не входить до предмету доказування та не впливає на предмет спору у даній справі, а отже й не може бути підставою для задоволення даного позову.
Враховуючи встановлені вище обставини у їх сукупності, позивач не довів належними та допустимими доказами, що спірне майно перебуває у відповідача без достатньої правової підстави, а також що у відповідача наявний обов'язок передати спірне майно позивачу без укладання відповідних договорів на послуги зі стабілізації вуглеводневої сировини, транспортування конденсатопроводом, зберігання, переробки в нафтопродукти тощо, крім того, не доведено наявності у відповідача фактичної можливості здійснити передачу позивачу газового конденсату без його стабілізації, транспортування та переробки.
Зважаючи на встановлені обставини справи, висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а підстави для задоволення позову відсутні, відповідає обставинам справи.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).
Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрроснафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі №917/188/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі №917/188/18 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрроснафта".
4. Матеріали справи №917/188/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 26.04.2019.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді Н.Ф. Калатай
А.І. Мартюк