ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1021/16
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, М.А. Мишкіної,
секретар судового засідання - І.В. Іванов,
за участю представників:
від позивачів: не з'явились,
від відповідачів: Перевозник П.М. (ПАТ «ДПЗКУ»), не з'явились,
від прокуратури: Коломійчук І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 (суддя Коваль С.М., м. Миколаїв, повний текст складено та підписано 21.12.2018)
про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2017 за нововиявленими обставинами
у справі № 915/1021/16
за позовом Прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі:
1. Кабінету Міністрів України,
2. Міністерства аграрної політики та продовольства України,
до відповідачів:
1. Виконавчого комітету Врадіївської селищної ради,
2. Врадіївської селищної ради, Миколаївська область,
3. Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Врадіївської селищної ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності,
22.08.2016 прокурор Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Міністерство, Мінагрополітики) до Виконавчого комітету Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області, Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчозернова корпорація України» (далі - ПАТ «ДПЗКУ», Товариство, відповідач-3), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Врадіївської селищної ради №5 від 21.12.2011;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво серії САЕ № 484836 від 25.01.2012 про право приватної власності на комплекс нежитлових будівель загальною площею 19931,8 кв.м. по вул. Героїв Врадіївщини, 12, смт. Врадіївка за ПАТ «ДПЗК України»;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво серії САЕ № 484835 від 25.01.2012 про право приватної власності на комплекс нежитлових будівель загальною площею 26739,10 кв.м. по вул. Привокзальна, 5-в, смт. Врадіївка за ПАТ «ДПЗК України».
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2017 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2016 у справі №915/1021/16 скасовано; справу скеровано для нового розгляду до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2017 (суддя Фролов В.Д.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018, позов задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Врадіївської селищної ради №5 від 21.12.2011; визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії САЕ № 484836 від 25.01.2012 про право приватної власності на комплекс нежитлових будівель загальною площею 19931,8 кв.м. по вул. Героїв Врадіївщини, 12, смт. Врадіївка за ПАТ «ДПЗКУ»; визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії САЕ № 484835 від 25.01.2012 про право приватної власності на комплекс нежитлових будівель загальною площею 26739,10 кв.м. по вул. Привокзальна, 5-в, смт. Врадіївка за ПАТ «ДПЗКУ»; стягнуто з Врадіївської селищної ради та ПАТ «ДПЗКУ» на користь Прокуратури Миколаївської області грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору по 2067 грн. з кожного.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2018 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2017 у справі № 915/1021/16 залишено без змін.
13.11.2018 Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація" звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про перегляд рішення даного суду від 20.09.2017 у справі № 915/1021/16 за нововиявленими обставинами.
Вказана заява обґрунтована тим, що після набрання зазначеним рішенням законної сили 09.10.2018 ПАТ "ДПЗКУ" стали відомі нові обставини, а саме дата, коли позивач - Міністерство аграрної політики та продовольства України дізналося про оформлення Товариством свідоцтва про право власності на майно цілісного майнового комплексу "Врадіївський елеватор " - 17.09.2012.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 відмовлено Товариству у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2017 у справі №915/1021/16 про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Врадіївської селищної ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності за нововиявленими обставинами.
Ухвала суду мотивована тим, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні приписів ст. 320 ГПК України, оскільки супровідний лист від 05.10.2018 вих. № 37-24-15/22777 та довідка про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за 1 півріччя 2012 року від 17.09.2012 №24/321 (далі - Довідка) є невчасно поданими доказами у справі, які не оцінювалися судом стосовно обставин відсутності пропуску позивачем строку позовної давності, що були ним встановлені.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ПАТ "ДПЗКУ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу Миколаївської області від 20.12.2018 у справі № 915/1021/16 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву названого товариства про перегляд судового рішення від 20.09.2017 у даній справі за нововиявленими обставинами, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, скаржник наполягає на тому, що саме 17.09.2012 Мінагрополітики стало достовірно відомо, що майновий комплекс філії ПАТ "ДПЗКУ" "Врадіївський елеватор" оформлений на праві приватної власності за ПАТ "ДПЗКУ", що є нововиявленою обставиною у справі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 поновлено Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 у справі № 915/1021/16; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 у справі № 915/1021/16; встановлено учасникам справи строк до 18.03.2019 для подання відзиву на апеляційну скаргу; роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 18.03.2019 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду; призначено розгляд апеляційної скарги на 26.03.2019 о 12:30 год.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.03.2019 задоволено клопотання ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено Київському апеляційному суду (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2а) забезпечити проведення судового засідання за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 у справі №915/1021/16, розгляд якої відбудеться 26.03.2019 о 12:30 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Київського апеляційного суду.
Враховуючи, що перебування судді зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Лавриненко Л.В. у відпустці з 22.03.2019 по 29.03.2019 відповідно до наказу голови суду від 13.03.2019 №66-в перешкоджало розгляду справи у строки, встановлені ГПК України, розпорядженням в.о. керівника суду від 25.03.2019 № 171 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Поліщук Л.В., судді: Богатир К.В., Мишкіна М.А.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.03.2019 прийнято справу №915/1021/16 до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Поліщук Л.В., судді: Богатир К.В., Мишкіна М.А.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.03.2019 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 у справі № 915/1021/16 відбудеться 24.04.2019 о 14:00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (м. Одеса, пр-т Шевченка, 29), зал судових засідань №5, 3-й поверх; доручено Київському апеляційному суду (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2а) забезпечити проведення судового засідання за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 у справі № 915/1021/16, розгляд якої відбудеться 24.04.2019 о 14:00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Київського апеляційного суду.
01.04.2019 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначеному судом апеляційної інстанції, при цьому заявником наведено перелік судів, розташованих в межах міста Києва.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.04.2019 вказане клопотання скаржника залишено без розгляду, оскільки проведення 24.04.2019 судового засідання у даній справі в режимі відеоконференції вже призначено ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019.
У відзивах на апеляційну скаргу Заступник прокурора Миколаївської області та Кабінет Міністрів України просили залишити оскаржувану ухвалу суду без змін, а скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 24.04.2019 представники скаржника та прокуратури підтримали свої правові позиції щодо оскаржуваної ухвали. Представники інших учасників справи не скористались своїм правом на участь у даному судовому засіданні.
Заслухавши представників скаржника та прокуратури, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України).
За приписами ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Крім того, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 320 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (див. пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" №69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2).
ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (див. рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п.п. 51 - 52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003 року; ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності заяви № 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення ЄСПЛ у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення ЄСПЛ у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).
Господарський суд Миколаївської області 20.09.2017 ухвалив рішення у справі № 915/1021/16, яке набрало законної сили 27.02.2018, виходячи із доведеності матеріалами справи фактів порушення прав позивача та недоведеності відповідачем-3 факту пропуску позивачем строку позовної давності. При чому питання пропуску строку позовної давності досліджувалось під час розгляду судом даної справи у зв'язку з поданням ПАТ "ДПЗКУ" відповідної заяви.
Згідно з п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності. Якщо ж зацікавлена сторона посилається на сплив такої давності, суддя вправі запропонувати кожній із сторін подати відповідні докази з даного питання, в тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.
Дослідивши та надавши оцінку доказам Товариства щодо пропуску прокурором строку позовної давності, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача-3. З таким висновком погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій.
У заяві про перегляд вказаного вище судового рішення ПАТ "ДПЗКУ" послалося на те, що 09.10.2018 (вх. № 178), тобто після вступу в законну силу рішення суду, отримало від Міністерства аграрної політики та продовольства України довідку про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за 1 півріччя 2012 року від 17.09.2012 №24/321, що підтверджується супровідним листом від 05.10.2018 вих. № 37-24-15/22777. У ході вказаної перевірки було встановлено, що станом на 20.08.2012 виготовлені технічні паспорти та отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно філій (згідно з переліком), зокрема і філії ПАТ "ДПЗКУ" "Врадіївський елеватор", власником якого було Товариство. Отже, як зазначає заявник, 17.09.2012 Міністерству аграрної політики та продовольства України стало достовірно відомо, що майновий комплекс філії ПАТ "ДПЗКУ" "Врадіївський елеватор" оформлений на праві приватної власності за товариством, що, на думку Товариства, є нововиявленою обставиною у цій справі в розумінні ст. 320 ГПК України, оскільки дана обставина існувала на час розгляду справи, не була відома заявнику на час судового розгляду цієї справи та є істотною, так як врахування її судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення ніж те, яке було прийнято, у зв'язку із застосуванням наслідків пропуску позовної давності. Як стверджує заявник, вказані обставини не були і не могли бути відомі ПАТ «ДПЗКУ» на момент розгляду справи в суді, оскільки про них відповідач-3 дізнався лише 09.10.2018 після отримання довідки Мінагрополітики від 17.09.2012. Зазначена довідка була відсутня у Товариства, оскільки була складена названим міністерством в одному примірнику.
Колегія суддів зауважує, що необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором.
Перевіривши обґрунтованість наведених заявником доводів щодо наявності нововиявлених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про те, що наведені ПАТ "ДПЗКУ" обставини не є нововиявленими в розумінні приписів ст. 320 ГПК України, оскільки супровідний лист від 05.10.2018 вих. № 37-24-15/22777 та Довідка є невчасно поданими доказами у справі, які не оцінювалися судом щодо обставин відсутності пропуску позивачем строку позовної давності.
Так, як свідчать матеріали справи, Господарський суд Миколаївської області розглядав заяву ПАТ "ДПЗКУ" про застосування строку позовної давності та надані на її підтвердження докази. Також суд за результатами дослідження доказів, наданих сторонами, встановив, що строк позовної давності прокурором не пропущений. Зокрема, суд встановив, що про порушення свого права Міністерство дізналось 24.10.2016 з відповіді на лист прокуратури Миколаївської області від 18.08.2016.
Судова колегія зазначає, що заявник повинен довести, що обставини, на які він посилається, як на нововиявлені, не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України).
Однак, представники ПАТ "ДПЗКУ" не могли не знати про проведення перевірки на їхньому підприємстві. Так, зі змісту Довідки вбачається, що вона проводилась протягом місця (з 13.08.2012 по 14.08.2012), при чому в ході перевірки досліджувалися кадрові та бухгалтерські документи, співробітники Товариства надавали пояснення, зокрема заступник Голови правління Мартиненко О.В. Крім того, голова правління ПАТ "ДПЗКУ" Цибульщак О.Л. був ознайомлений з довідкою під розпис ще 18.09.2012.
Крім того, у Товариства була копія витягу з Довідки Міністерства від 17.09.2012 №24/321 ще до отримання листа Мінагрополітики від 05.10.2018 №37-24-15/22777, про що свідчать додаткові пояснення представника ПАТ "ДПЗКУ" Ларіної Т.П. від 30.07.2018 № 130-2-21/4663 у аналогічній справі №915/825/16, одним з додатків до яких була копія витягу з Довідки. Також зазначена вище довідка досліджувалась при розгляді Господарськими судами Херсонської та Луганської областей справ № 923/197/18 та № 913/935/18 відповідно, одним з відповідачів у яких було ПАТ "ДПЗКУ".
Судова колегія також зазначає, що, як вбачається з супровідного листа Мінагрополітики від 05.10.2018 вих. № 37-24-15/22777, на який посилається відповідач-3, копія Довідки направлена ПАТ "ДПЗКУ" внаслідок розгляду листа Товариства від 12.09.2018 №130-2-18/5640, що також свідчить про обізнаність заявника про існування вказаної довідки до отримання відповіді Міністерства.
Таким чином, ПАТ "ДПЗКУ" не доведено належними та допустимими доказами того, що Товариству не була і не могла бути відома дата (17.09.2012), коли Міністерство аграрної політики та продовольства України дізналося про оформлення заявником свідоцтва про право власності на майно цілісного майнового комплексу "Врадіївський елеватор", навпаки матеріали справи містять докази обізнаності заявника про дану обставину ще на час проведення вищезгаданої перевірки.
Таким чином, судова колегія цілком погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви відповідача-3, оскільки такий висновок є обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної ухвали також відсутні.
Доводи ПАТ "ДПЗКУ", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведених висновків господарського суду першої інстанції, а тому ця скарга не підлягає задоволенню.
Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 276, 281-284 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2017 за нововиявленими обставинами у справі № 915/1021/16 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 25.04.2019.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя М.А. Мишкіна