Справа № 303/6658/16-ц
Іменем України
09 квітня 2019 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Фазикош Г. В.
суддів Кожух О. А., Джуги С. Д.
з участю секретаря Волощук В. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 березня 2017 року, ухвалене суддею Монич В. О., по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору, -
В листопаді 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» пред'явив позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 15 жовтня 2012 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними грошима відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 30.09.2016 року у нього утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 13 205, 99 грн. З них:
- 258, 61 грн. борг по кредиту;
- 8642, 33 борг за відсотками;
- 3200 грн. пеня та комісія;
- 500 грн. фіксована частина штрафу;
- 605, 05 грн. процентна складова штрафу.
Відповідач продовжує ухилятися від виконання взятих на себе зобов'язань, борг не погашає, а тому банк просив стягнути цю заборгованість по кредиту в розмірі 13 205, 99 грн. у судовому порядку (а.с.2-3).
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 17 березня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.10.2012 року в розмірі 13 205, 99 грн. Вирішено питання про судові витрати (а.с.92-93).
На це рішення відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Зазначає, що справа була розглянута за її відсутності, а отже не було забезпечено право на справедливий суд. Відповідачка ніколи не зверталася до банку із заявою про видачу кредиту чи відкриття будь-якої кредитної картки. Крім того, банк звернувся до суду із позовом по спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити (а.с.161-169).
У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник відповідачки ОСОБА_2 скаргу підтримала та просила задовольнити. Представник ПАТ КБ «Приватбанк» Гриниха Т. Ю. проти скарги заперечила та просила її відхилити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цієї справи, а також справи № 303/5942/17, колегія суддів прийшла до висновків, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, гроші не повернула, в зв'язку з чим допустила заборгованість по кредиту в розмірі 13 205, 99 грн.
Уже після ухвалення цього судового рішення, відповідачка звернулася до суду із позовом про визнання кредитного договору № б/н від 15.10.2012 року недійсним. Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 липня 2018 року позов задоволено частково, визнано недійсним договір № б/н від 15 жовтня 2012 року у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», в частині встановлення послуги з надання кредитного ліміту.
Застосовано наслідки недійсності договору № б/н від 15.10.2012 року у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк", укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк" відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, шляхом повернення ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» 300 грн., отриманих за недійсним договором в цій частині.
На момент вирішення справи у суді першої інстанції про постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 26 липня 2018 року відомо не було з об'єктивних причин, однак її слід прийняти до уваги, оскільки від результатів цього судового рішення залежить правильне вирішення даної справи про стягнення заборгованості згідно кредитного договору № б/н від 15.10.2012 року .
Зокрема, у постанові Апеляційного суду Закарпатської області від 26 липня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 народилася 09 листопада 1994 року, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НВ №554962, виданного Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області.
15 жовтня 2012 року ОСОБА_1 підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої отримала кредитну картку "Універсальна", що стверджується Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, і їй було відкрито банківський рахунок з початковим встановленим кредитним лімітом в розмірі 00 грн.
За своєю правовою природою підписана Анкета-Заява разом із Пам'яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку складають договір про надання банківських послуг.
Укладання договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.
Наведене відповідає положенням частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в Заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах.
Однак, на момент укладення вищевказаного правочину ОСОБА_1 виповнилось лише повних 17 років, тобто кредитний договір було укладено з неповнолітньою фізичною особою за межами її цивільної дієздатності. Докази щодо надання згоди батьками ОСОБА_1 на укладення цього кредитного договору в матеріалах справи відсутні.
Доводи про те, що було укладено договір, який не виходить за межі дрібного побутового правочину і укладення такого не потребує подальшої згоди батьків, апеляційним судом у цитованому рішенні було визнано помилковими, оскільки характер кредитних правовідносин, які є досить складними і передбачають обов'язок позичальника регулярно в обов'язковому порядку вносити кошти на погашення кредиту, сплати відсотків та комісії, матеріальну відповідальність за порушення строків грошових платежів, незважаючи на порівняно незначний розмір кредиту не дає підстав віднести кредитний договір до дрібних побутових правочинів, а тому відповідно до вимог закону в разі, коли позичальником є неповнолітня фізична особа, кредитний договір з нею може бути укладений лише за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Безпідставними також було визнано доводи, що кредитний ліміт банком було збільшено з нульового до 300 гривень 13 грудня 2012 року, тобто після досягнення ОСОБА_1 18-річного віку, оскільки незалежно від часу надання банком кредитних коштів за договором, підставою цивільної відповідальності є невиконання сторонами умов укладеного договору, а не вчинення ними дій, які не передбачені цим договором.
Виходячи з наведених міркувань апеляційний суд прийшов до висновку, що оспорюваний правочин (кредитний договір № б/н від 15.10.2012 року) був вчинений неповнолітньою особою (відповідачкою ОСОБА_1 В.) за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків, а тому такий було визнано недійсним в частині встановлення послуги з надання кредитного ліміту та застосовано до цього договору наслідки недійсності правочину (Справа № 303/5942/17, а.с.190-197).
За цих обставин стягнення заборгованості в розмірі 13 205, 99 грн. за кредитним договором № б/н від 15.10.2012 року є безпідставним, а тому рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.
Враховуючи наведене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 березня 2017 року - скасувати.
В задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 квітня 2019 року.
Головуючий:
Судді: