Справа № 180/402/19
25 квітня 2019 р. м.Марганець
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Хомченко С.І.,
з секретарем судового засідання Назаренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа територіальна громада м. Марганець в особі Марганецької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про визнання ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування квартирою № 45 у будинку № 5 по вулиці Торгівельній в м.Марганець Дніпропетровської області. Позов обґрунтовує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 14.04.2003 року. В квартирі зареєстрована його колишня дружина ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3 Відповідач разом із сином в квартирі не проживає з травня 2014 року, участі в утриманні квартири не приймає, оплату за комунальні послуги не оплачує, добровільно знятися з реєстрації не бажає, чим перешкоджає йому вільно розпоряджатися своєю квартирою, зокрема, він не може скористатися своїм право на отримання субсидії.
Відповідач яка діє особисто та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 відзив на позовну заяву не надала, про розгляд справи повідомлялася належним чином.
Представник третьої особи Марганецької міської ради пояснень щодо позову, а також заяв і клопотань до суду не надав.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наведені у позовній заяві доводи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії договору дарування квартири від 14 квітня 2003 року позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.6).
В зазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується витягом з домової книги (а.с.10-14).
Факт реєстрації відповідача за даною адресою підтверджується довідкою адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в Дніпропетровській області від 22 березня 2019 року (а.с.20).
18 лютого 2019 року головою ОСББ «Торгівельна 5» ОСОБА_1, в присутності мешканців будинку № 5 по вулиці Торгівельній - ОСОБА_4 (кв.№44), ОСОБА_5 (кв.№42) та жукової Н.О. (кв.№41) складено акт про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не проживають в ІНФОРМАЦІЯ_4 з травня 2014 року (а.с.15).
Також, факт не проживання відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 в квартирі АДРЕСА_3 підтверджується довідкою про склад сім'ї від 18 лютого 2019 року (а.с.16).
За правилами ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, згідно вимог ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Ухвалюючи рішення, суд зважає на те, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2, відповідач, хоча і зареєстрований у квартирі, однак не проживає в ній з травня 2014 року. Факт реєстрації в квартирі відповідача, який в ній не проживає, порушує права позивача як власника, а тому, позовні вимоги щодо визнання втратившою право користування житловим приміщенням ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що в квартирі позивача прописаний неповнолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, якого позивач просить визнати таким, що втратив право на користування квартирою № 45 у будинку № 5 по вул.Торгівельній в м.Марганець Дніпропетровської області. Однак, жодного висновку з даного приводу щодо доцільності визнання дитини такої, що втратила право користування житловим приміщенням від Служби у справах дітей позивачем суду не надано.
Частиною 2 та 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Реєстрація неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою: вул.Торгівельна,5/45 в м.Марганець Дніпропетровської області була вчинена за згодою всіх членів сім'ї, і це надає можливість батькам неповнолітньої дитини реалізовувати права на виховання, навчання та лікування своєї дитини за місцем реєстрації - у дитячих садочках, школах, лікарнях, тощо.
Мати дитини ОСОБА_2 не має свого житла та не може відповідно і забезпечити реєстрацію своєї дитини - неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 на теперішній час, а тому, в разі зняття неповнолітньої дитини з реєстраційного обліку в квартирі тягне позбавлення можливості та права на реалізацію законних прав дитини, тобто, це суперечить інтересам дитини.
Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для неповнолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.
Дитина не може самостійно обирати місце проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі обумовлений поважними причинами і не є підставою для позбавлення дитини права користування належним батьку житлом.
Вказана правова позиція викладена у постанові ВСУ від 27.12.2018 року №61-9128св18.
Як зазначено у статті 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року № 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини» пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що вимоги про визнання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири за даних конкретних обставин направлено всупереч інтересів неповнолітньої дитини, а тому, суд, не може визнати обґрунтованими вимоги позивача.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню на користь позивача з відповідача підлягають судові витрати по оплаті судового збору, в розмірі пропорційному розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги задоволені частково з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 384 гривні 20 копійок.
На підставі статей 319, 321, 391 ЦК України, керуючись статтями 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 такою, що втратила право на користування квартирою № 45 у будинку № 5 по вулиці Торгівельній в м.Марганець Дніпропетровської області.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 384 гривні 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: С. І. Хомченко