Іменем України
24 квітня 2019 року
Київ
справа №826/26856/15
адміністративне провадження №К/9901/221/19
№К/9901/2134/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Анцупової Т.О., Мороз Л.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року (суддя Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року (головуючий суддя Аліменко В.О., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі № 826/26856/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання неправомірними дії,
У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач, Уповноважена особа), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідачів, оформлене наказом від 16 вересня 2015 року № 813, якими договорів від 29 січня 2015 року №003-21061-290115 та №005-21061-290115, що укладені між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1;
- визнати протиправними дії відповідача-2 щодо не включення відомостей про ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно договору згідно до договорів №003-21061-290115 та №005-21061-290115 від 29 січня 2015 року;
- зобов'язати відповідача-2 включити до Переліку вкладників, які мають право відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_1 за договорами №003-21061-290115 та №005-21061-290115 від 29 січня 2015 року та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1К як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду згідно вказаних договорів.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В., яке оформлене наказом № 813 від 16 вересня 2015 року (в тому числі додатки до нього), в частині про нікчемність договору №003-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 29 січня 2015 року та договору №005-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США від 29 січня 2015 року, що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, та застосування до них наслідків нікчемності правочину (договору). Зобов'язано Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором №005-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США від 29 січня 2015 року та за договором №001-21061-290115 від 29 січня 2015 року на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, що укладені між ним та ПАТ "Дельта Банк", за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідації ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В., яке оформлене наказом № 813 від 16 вересня 2015 року (в тому числі додатки до нього), в частині про нікчемність договору № 003-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 29 січня 2015 року та договору № 005-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 29 січня 2015 року, що укладені між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1, та застосування до них наслідків нікчемності правочину (договору), скасовано, а провадження в цій частині закрито. В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року залишено без змін.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 29 січня 2015 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір №003-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая " у доларах США, згідно із умовами якого, сума вкладу складає 10000 доларів США та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 29 квітня 2015 року включно під 5,5 відсотків річних.
29 січня 2015 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №003-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая " у доларах США, згідно якої сторони домовились викласти пункт 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції: "1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови пункту 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений."
Відповідно до платіжного доручення від 29 січня 2015 року №1, ОСОБА_2 на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_1 перерахувала кошти в розмірі 10000 доларів США.
В лютому 2015 року позивач звернувся до ПАТ "Дельта Банк" із заявами про дострокове розірвання договору банківського вкладу (депозиту) №003-21061-290115 від 29 січня 2015 року, закриття вкладного (депозитного)/поточного рахунку НОМЕР_1, відкритого у доларах США згідно договору №003-21061-290115 від 29 січня 2015 року та перерахування залишку коштів на рахунок НОМЕР_2, який був відкритий позивачу в ПАТ "Дельта Банк", згідно договору №001-21061-290115 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до відмітки банку на заяві про закриття рахунку фізичної особи, 13 лютого 2015 року кошти було перераховано на вказаних рахунок, а 14 лютого 2015 року було закрито рахунок.
Відповідно до банківської виписки за операціями по картковому рахунку з 02 лютого 2015 року по 27 лютого 2015 року вбачається, що 17 лютого 2015 року та 18 лютого 2015 року ОСОБА_1 із рахунку НОМЕР_2, відкритого на підставі договору №001-21061-290115 від 29 січня 2015 року, перерахував кошти в розмірі 1800 доларів США та в розмірі 3000 доларів США.
Відтак, залишок коштів на рахунку НОМЕР_2, відкритому на підставі договору №001-21061-290115 від 29 січня 2015 року, склав 5218,19 доларів США, що підтверджується банківською випискою за операціями по картковому рахунку з 02 березня 2015 року по 04 березня 2015 року.
29 січня 2015 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір №005-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США.
Згідно із умовами зазначеного договору, сума вкладу складає 2000 доларів США та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 28 лютого 2015 року включно під 5,5 відсотків річних.
29 січня 2015 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США №005-21061-290115, згідно якої сторони домовились викласти пункт 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції: "1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови пункту 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений."
Відповідно до платіжного доручення від 29.01.2015 № 2, ОСОБА_2 на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_1 перерахувала кошти в розмірі 2000 доларів США.
На підставі постанови Правління Національного банку України № 150 від 02 березня 2015 року "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02 березня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 71 від 08 квітня 2015 року про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду № 51 від 02 березня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк". Згідно з даним рішення тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно.
Відповідно до рішення Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03 серпня 2015 року строк дії тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" продовжено до 02 жовтня 2015 року.
Протоколом від 15 вересня 2015 року засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" затверджено результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та перелік відповідних правочинів викладено в додатку № 1 до вказаного протоколу.
16 вересня 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. видано наказ № 813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями".
Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02 жовтня 2015 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 від 02 жовтня 2015 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Листом № 8821/3144 від 23 вересня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» повідомило позивача про те, що договір банківського вкладу (депозиту) № 003-21061-290115 від 29 січня 2015 року, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, є нікчемним, згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Листом № 8821/118 від 23 вересня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» повідомило позивача про те, що договір банківського вкладу (депозиту) № 005-21061-290115 від 29 січня 2015 року, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, є нікчемним, згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Позивач, вважаючи протиправним рішення про нікчемність договорів банківського вкладу (депозиту) від 29 січня 2015 року № 003-21061-290115, № 005-21061-290115 та вважаючи, що його має бути включено до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", звернувся з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції вказав, що на момент укладення договору банківського вкладу між позивачем та банком законодавство не встановлювало обмежень в частині походження коштів вкладу. Суд відхилив посилання відповідача на пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк», оскільки додатковими угодами до договорів банківського вкладу передбачено можливість зарахування коштів на депозитний рахунок від іншої особи. Суд також вказав на те, що постанова Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року №692/БТ є банківською таємницею, при цьому приписами вказаного нормативно-правового акту не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, але вказав, що останній не врахував того, що наказ відповідача про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який не створює жодних обов'язків для третіх осіб, що унеможливлює здійснення судового розгляду вимоги про визнання його протиправним та скасування. З огляду на вказане, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі у відповідній частині.
Не погодившись з рішеннями судів, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Зазначено, що операції із перерахування коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки були здійснені в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних». Також наголошено на тому, що укладення позивачем із банком договору банківського вкладу було здійснено всупереч положенням пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк». Доводи стосовно порушення судами правил предметної юрисдикції у касаційні скарзі відсутні.
ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року в частині закриття провадження у справі.
Вимоги касаційної скарги мотивовано тим, що без скасування наказу №813 від 16 вересня 2015 року не відбудеться поновлення порушених прав позивача. Наголошено на тому, що оскаржуваний наказ за своєю юридичною природою та за всіма ознаками є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому помилковим є висновок про неможливість його оскарження у суді.
Відзиви на касаційні скарги до суду не надходили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.
Суди правильно відхилили посилання Уповноваженої особи на порушення при перерахуванні коштів на рахунок позивача положень пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки положення вказаного пункту (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу) забороняють зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства або Продуктами банку. За таких обставин, укладення між позивачем та банком додаткових угод до договорів банківського вкладу №№003-21061-290115, № 005-21061-290115 від 29 січня 2015 року про застосування пункту 1.8 до вказаного Договору в іншій редакції не суперечить приписам чинного законодавства та Правилам банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк».
При цьому таке перерахування не суперечить положенням пунктів 10.12, 10.19 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12 листопада 2003 року.
Суди також правильно зазначили, що постанова Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ «Про віднесення ПАТ „Дельта Банк" до категорії проблемних» відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ «Дельта Банк» обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.
Доводи заявника касаційної скарги відносно того, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, судом касаційної інстанції сприймаються критично, оскільки останні фактично є припущеннями Уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов'язання позивача повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.
Як встановили суди, позивач уклав з ПАТ «Дельта Банк» договори банківського вкладу (депозиту) № 003-21061-290115, № 005-21061-290115 від 29 січня 2015 року, відповідно до умов яких на відповідних вкладних рахунках позивача було розміщено 10000 доларів США та 2000 доларів США відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями №1 та №2 від 29 січня 2015 року (а.с.17,18).
Укладення зазначених договорів й зарахування коштів на рахунки відбулись до віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (02 березня 2015 року).
Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. Водночас, відповідачем не наведено правових підстав для не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, що правильно було встановлено судами.
Також, колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу. Встановлена правова природа згаданого наказу (рішення) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ «Дельта банк» та ОСОБА_1, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягало закриттю.
Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що без скасування наказу Уповноваженої особи від 16 вересня 2015 року №813 не відбудеться поновлення порушених прав позивача, оскільки вказаний наказ, як зазначалось, є внутрішнім документом у банку, який не створює жодних обов'язків для позивача, а достатнім та ефективним способом захисту його прав буде саме зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, що правильно встановили суди.
За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи, які містяться в касаційних скаргах, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 343, 350, 355, 356 КАС України, суд
Касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2016 року у нескасованій частині та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Т.О. Анцупова
Л.Л. Мороз ,
Судді Верховного Суду