Іменем України
24 квітня 2019 року
Київ
справа №266/2322/16-а
адміністративне провадження №К/9901/18424/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (головуючий суддя Гаврищук Т.Г., судді: Компанієць І.Д., Ястребова Л.В.) у справі №266/2322/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій спонукання провести перерахунок пенсії,
У червні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі також - відповідач, Головне УПФ) про відновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів у зв'язку з поважною причиною його пропуску; визнання неправомірною з 1 квітня 2016 року бездіяльність щодо не проведення перерахунку призначеної з 1 вересня 2015 року пенсії за вислугою років на підставі заяви від 9 березня 2016 року, з включенням до розрахунку пенсії отриманої у період з вересня 2013 року по серпень 2015 року грошової винагороди особам рядового і начальницького складу під час проведення антитерористичної операції, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за відпустку та роботу у нічний час, суми індексації, суми нарахованої і виплаченої вихідної допомоги при звільненні; зобов'язання провести перерахунок пенсії за вислугою років, на підставі заяви від 9 березня 2016 року, включивши у розрахунок пенсії отримані у період з вересня 2013 року по серпень 2015 року суми грошової винагороди особам рядового і начальницького складу під час проведення антитерористичної операції, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за відпустку та роботу у нічний час, відповідно до довідок від 6 листопада 2015 року №7/4981, №7/4995, №7/5006, №7/4999, а також суми індексації та виплаченої вихідної допомоги при звільненні, з моменту призначення пенсії з 1 вересня 2015 року.
Ухвалою Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 31 липня 2017 року позов в частині визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії за вислугою років, включивши у розрахунок пенсії отримані позивачем у період з вересня 2013 року по серпень 2015 року суми індексації та вихідної допомоги при звільненні, відповідно до довідок №7/172 від 26.05.2016 р. з моменту призначення пенсії з 1 вересня 2015 року залишено без розгляду на підставі заяви ОСОБА_1 відповідно до ст. 155 КАС України.
Постановою Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 31 липня 2017 року позов задоволено у повному обсязі.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову про відмову в позові.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що відповідно до заяви про призначення пенсії від 30 жовтня 2015 року, подання для призначення пенсії Головного управління МВС України в Донецькій області № 156979 від 30 жовтня 2015 року, грошового атестату № 41, довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення від 14 вересня 2015 року №5/3226, ОСОБА_1 з 1 вересня 2015 року було призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року N 2262-XII (далі Закон № 2262-XIІ).
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 9 березня 2016 року про перерахунок пенсії на підставі ст.63 Закону № 2262-XIІ згідно з наданими довідками від 6 листопада 2015 року про отримані додаткові види грошового забезпечення.
Проте відповідач листом від 1 квітня 2016 року № 3946/03-1 повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії. Відповідач зазначив, що на підставі п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 «Порядок проведення перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону № 2262-XIІ» грошова винагорода, матеріальна допомога, компенсація за невикористану відпустку та доплата за роботу у нічний час не відносяться до щомісячних (постійних) додаткових видів грошового забезпечення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що грошова винагорода, матеріальна допомога, компенсація за невикористану відпустку та доплата за роботу у нічний час є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з них сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому вони відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
З такими висновками не погодився апеляційний суд, який зазначив, що перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є вичерпним, а одноразові додаткові види грошового забезпечення не зазначені. Виплата винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій в 2014 році визначалась постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2014р. № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», а в 2015 році - постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015р. № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій». Зазначені виплати не мають систематичного характеру, а мають тимчасовий характер, залежать від певних обставин, їх розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вони не включаються до складу грошового забезпечення. За таких висновків, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для задоволення позову.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована фактично правильністю висновків суду першої інстанції про задоволення позову.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на правильність висновків апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).
Відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для включення до грошового забезпечення ОСОБА_1, з якого обчислюється пенсія, отриманих позивачем грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, згідно з довідкою №7/4995 від 6 листопада 2015 року, виплата яких здійснюється не щомісячно, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, адже вказані виплати не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.
Не входять до такого переліку і компенсація за невикористану відпустку та доплата за роботу у нічний час, виплачені позивачу згідно з довідками №7/5006 і №7/4999 від 6 листопада 2015 року, оскільки їх виплата також здійснювалася не щомісячно, та більш того, такі виплати мають компенсаційний характер, пов'язані як правило зі звільненням військовослужбовця (компенсація за невикористану відпустку) або виконання ним додаткових обов'язків (доплата за роботу у нічний час). Тобто ці виплати не є щомісячними і не мають систематичного характеру, їх розмір не є фіксованим, а тому вони не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюється пенсія.
Щодо винагороди за участь в антитерористичній операції, отримуваної позивачем згідно довідки №7/4981 від 6 листопада 2015 року, колегія суддів зазначає, що її виплата врегульована постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 року № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 р. № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та прийнятим на її виконання Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України №49.
Аналіз наведених нормативно-правових актів свідчить про те, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.
За таких обставин, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, винагорода за участь в антитерористичній операції не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв'язку з чим така винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Правова позиція щодо відсутності підстав для включення до складу грошового забезпечення винагороди за участь в антитерористичній операції висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18 квітня 2019 року (справа №431/703/17).
Відповідно до пунктів 1 і 4 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі №266/2322/16-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду