Іменем України
25 квітня 2019 року
Київ
справа №820/5002/16
адміністративне провадження №К/9901/30079/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/5002/16
за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Голови Державної екологічної інспекції України Заїки Андрія Миколайовича про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції України на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Перцової Т.С., суддів - Жигилія С.П., Дюкарєвої С.В.),
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України, голови Державної екологічної інспекції України Заїки Андрія Миколайовича, в якому просив суд стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року, починаючи з 03.06.2016 року по день постановлення рішення.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року позивача було поновлено на роботі на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області, допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення на посаді та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Позивач отримав виконавчий лист і подав його на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. 21.06.2016 р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим документом. Проте до теперішнього часу заходів щодо поновлення позивача на посаді відповідачем не вжито, і з огляду на затримку виконання рішення про поновлення роботі з вини відповідача, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 21 лютого 2017 року Харківський окружний адміністративний суд вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Голови Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі - задовольнити частково.
Зобов'язати Державну екологічну інспекцію України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, місце проживання; АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 03.06.2016 р. по 21.02.2017 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. При цьому, належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є зобов'язання ДЕІ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 03.06.2016 р. по 21.02.2017 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення конкретної суми середнього заробітку, суд першої інстанції виходив з того, що ця сума не була нарахована позивачеві, а тому не може бути стягнута за рішенням суду.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 30 березня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України - задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017р. по справі № 820/5002/16 скасувати в частині відмови в задоволенні позову.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі - задовольнити.
Стягнути з Державної екологічної інспекції України (01042, м. Київ, просп. Новопечерський, 3, корп.2, код ЄДРПОУ 37508533) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 43319 (сорок три тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 64 коп.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року по справі № 820/5002/16 скасувати в частині зобов'язання Державної екологічної інспекції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 03.06.2016 року по 21.02.2017 року.
В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року по справі № 820/5002/16 залишити без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення наступним. Висновок суду першої інстанції про неможливість стягнення з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з тих підстав, що така сума не була позивачеві нарахована, є безпідставним, оскільки розмір такої суми визначає суд при прийнятті рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 27 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної екологічної інспекції України.
8. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Державної екологічної інспекції України на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року.
10. 27 лютого 2018 року вказана касаційна скарга Державної екологічної інспекції України надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
11. Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі)
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково стягнуто середній заробіток з Держекоінспекції України, оскільки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державною екологічною інспекцією у Полтавській області, і саме цією установою позивачеві нараховувалася та виплачувалася позивачу заробітна плата, а тому у разі поновлення позивача на посаді усі виплати заробітної плати повинні здійснюватися за рахунок коштів, передбачених кошторисом на виплату заробітної плати працівників Державної екологічної інспекції у Полтавській області.
Крім того, апеляційним судом не зазначено, що сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі визначена без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 р. по справі №820/2691/16 позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Голови Державної екологічної інспекції України частково задоволено. Визнано протиправними та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України №172-о від 13.05.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області з 13 травня 2016 року за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області з 13 травня 2016 року; стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період: з 13.05.2016 року по 02.06.2016 року в розмірі 3332,28 (три тисячі триста тридцять дві) гривні 28 копійок.
Вказане судове рішення залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 р.
За заявою ОСОБА_1 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 21.06.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в частині примусового виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 р. про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області.
Оскільки постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 в частині поновлення позивача на посаді відповідачем не виконано, позивач звернувся до суду з даним позовом.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За правилами частини 2 статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частини 5 статті 235 Кодексу законів про працю України).
Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Пунктом 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Відповідно до частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV). Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.
Відповідно до статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не залежить від того, подала особа, яку поновлено на роботі, заяву чи виконавчий лист. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.
Враховуючи те, що станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року по справі №820/2691/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді добровільно шляхом прийняття відповідного наказу Держекоінспекцією України не виконана, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
При цьому, апеляційний суд вірно виходив з того, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі підлягає стягненню за період з 03 червня 2016 року по 21 лютого 2017 року включно.
Також колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно визначив суму середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з 03 червня 2016 року по 21 лютого 2017 року в розмірі 43319,64 грн. (182 робочих дні х 238,02 грн.).
Стосовно доводів скаржника про те, що сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді ОСОБА_1 може бути стягнута лише з Державної екологічної інспекції у Полтавській області, а не з Держекоінспекції України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно норм статті 236 Кодексу законів про працю України фінансову відповідальність за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі покладено на власника або уповноважений ним орган, які допустили затримку виконання судового рішення.
Слід відмітити, що відповідно до п.9 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 429 від 01.11.2011 року, Держекоінспекцію очолює начальник, який призначається на посаду за погодженням з Міністром екології та природних ресурсів та головою місцевої державної адміністрації та звільняється з посади Головою Держекоінспекції України за погодженням з Міністром екології та природних ресурсів.
Таким чином, винесення наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області в силу вказаного Положення є обов'язком голови Державної екологічної інспекції України, а відтак, витрати по виплаті середнього заробітку за час затримки виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року повинна нести Держекоінспекції України.
Щодо посилання скаржника на стягнення судом апеляційної інстанції середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду без урахування податків і обов'язкових платежів, колегія суддів зазначає, що відсутність вказівки в резолютивній частині про те, що сума підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів - не є підставою для невиконання роботодавцем функцій податкового агента у випадках та в порядку, встановленому законодавством.
16. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
17. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
18. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
19. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України - залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року у справі №820/5002/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді В. М. Бевзенко
О. В. Білоус