25 квітня 2019 року
Київ
справа №0240/3640/18-а
адміністративне провадження №К/9901/11258/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів -Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі №0240/3640/18-а за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення компенсації за вимушений прогул,
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за вимушений прогул за період з 17.05.2018 по 24.06.2018; стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсації за вимушений прогул за період з 17.05.2018 по 24.06.2018 у сумі 20 593,17 грн.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.10.2018 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 відмовлено позов задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 17.05.2018 по 24.06.2018. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 20 593,17 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 17.05.2018 по 24.06.2018.
У поданій касаційній скарзі відповідач, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції” займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та має виняткове значення для скаржника.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту “а” та “в” пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її, а предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України “Про запобігання корупції”.
Враховуючи, що оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі №0240/3640/18-а.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Л. Желтобрюх
Судді О. В. Білоус
Т.Г. Стрелець