25 квітня 2019 року
Київ
справа №826/7893/18
адміністративне провадження №К/9901/10944/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С. С.,
суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі №826/7893/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Генпрофбуд" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,
У травні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Генпрофбуд" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило скасувати податкову вимогу форми «Ю» від 27.04.2017 №8542-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.04.2017 №8542-17, а також зобов'язати відповідача відобразити зняття податкової застави та відсутність узгодженого податкового зобов'язання відносно Товариства в усіх публічних та внутрішніх базах даних органів ДФС.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 позов задоволено.
Вказане судове рішення Головне управління ДФС у м. Києві оскаржило в апеляційному порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку є неповажними.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДФС у м. Києві звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (зареєстрована в автоматизованій системі документообігу Суду 18.04.2019), в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та передати справу до відповідного суду для продовження розгляду.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, позаяк вказані ним причини пропуску строку апеляційного оскарження, на думку податкового орану, є поважними, оскільки пов'язані з відсутністю можливості своєчасного виконання вимог процесуального закону і суду стосовно форми та змісту апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору з огляду на відсутність фінансування видатків бюджету, призначених на вказані цілі, а також здійсненням органом Державної казначейської служби України безспірного списання коштів з рахунків заявника, який, при цьому вчиняв всі можливі і залежні від нього дії, спрямовані на виконання своїх процесуальних обов'язків, в тому числі своєчасно звернувся з апеляційною скаргою і неодноразово заявляв клопотання про відстрочення сплати зазначеного збору, продовження встановленого судом строку для усунення недоліків й таким чином підтвердив намір оскарження судового рішення в апеляційному порядку, що за висновками Верховного Суду України та Верховного Суду є безумовною підставою для поновлення пропущених строків. Крім того відповідач вказує на здійснення реорганізації органів Державної фіскальної служби України в рамках комплексної реформи, розпочатої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 "Про реформування деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України" й перетворенням, у зв'язку з цим податкових інспекцій районного рівня в центри обслуговування платників податків, перерозподілом функцій і повноважень останніх щодо супроводження судових справ, які передані до підрозділу правової роботи Головного управління ДФС у м. Києві, що, в свою чергу призвело до збільшення обсягу робочого навантаження, значно уповільнило процес опрацювання документів, їх підготовки та подання до суду.
Водночас за приписами пункту п'ятого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Пунктом другим частини другої статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.
Рішення суду першої інстанції ухвалене 27.08.2018 й отримано відповідачем 04.09.2018.
Вперше апеляційна скарга подана податковим органом до закінчення строку апеляційного оскарження, однак ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 була повернута відповідачу, у зв'язку з її невідповідністю вимогам пункту першого частини п'ятої статті 296 КАС України стосовно надання документа про сплату судового збору й неусуненням цього недоліку в межах встановленого судом строку, який, до того ж продовжувався за клопотанням Головного управління ДФС у м. Києві.
24.01.2019 Головне управління ДФС у м. Києві повторно звернулось до суду апеляційної інстанції й порушувало питання поновлення строку апеляційного оскарження, обґрунтованого відсутністю фінансування видатків бюджету, призначених для сплати судового збору, що в свою чергу спричинило повернення попередньо поданої апеляційної скарги.
Однак ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 вказані відповідачем причини пропуску строку апеляційного оскарження були визнані неповажними, а апеляційна скарга залишена без руху відповідно до частини третьої статті 298 КАС України з встановленням десятиденного з дня отримання копії ухвали строку, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення зазначеного строку.
Визнаючи неповажними вказані заявником підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що державні органи, які є рівними перед законом і судом поряд з іншими учасниками справи, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх зі сплатою судового збору у строк, встановлений процесуальним законом для оскарження судового рішення або судом для усунення недоліків апеляційної скарги, як і звернення з клопотаннями про поновлення і продовження через це вказаних строків, відстрочення або звільнення від сплати судового збору, не свідчать про неухильне виконання покладених на нього обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації ним права на апеляційний перегляд справи, який, при цьому мав можливість планування і здійснення видатків бюджету, а в разі потреби їх перерозподілу протягом усього бюджетного року таким чином, щоб забезпечити своєчасне і у повному обсязі проведення необхідних платежів.
У межах встановленого осудом строку відповідачем було подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження у якому, втім наводились підстави, аналогічні тим, які вже зазначались при зверненні до суду апеляційної інстанції й визнані судом неповажними.
Тому відповідно до приписів пункту четвертого частини першої статті 299 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.
Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт шостий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.
Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Зокрема відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Своєю чергою пунктом першим частини п'ятої статті 296 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
Невиконання цих вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху й, у разі неусунення цього недоліку упродовж встановленого судом строку, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, зумовлює її повернення особі, що таку подала (пункт перший частини четвертої статті 169, частина друга статті 298 КАС України).
Процесуальний закон не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги, що виплаває з приписів частини восьмої статті 169 КАС України.
У відповідності ж з положеннями частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.
Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
З огляду на наведене позивач не був позбавлений можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету і мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору з урахуванням усіх обставин й факторів, які впливають на тривалість процедури проведення платежів.
Окрім цього пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Відтак держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку щодо відсутності можливості сплати судового збору з огляду на обмежене фінансування видатків, призначених для цієї мети і повернення через це попередньо поданої апеляційної скарги, обґрунтовано визнані неповажними.
Не спростовують наведених висновків апеляційного суду й решта доводів касаційної скарги, оскільки такі у суді апеляційної інстанції не зазначались відповідачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження і не брались до уваги при постановленні оскаржуваної ухвали, що, в силу вимог статті 341 КАС України, виключає можливість надання їм оцінки Верховним Судом.
За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту п'ятого частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі №826/7893/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Генпрофбуд" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач С. С. Пасічник
Судді: І. А. Васильєва
В. П. Юрченко