Іменем України
Київ
25 квітня 2019 року
справа №820/11521/15
адміністративне провадження №К/9901/27356/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Мен»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року у складі судді Спірідонова М.О.
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у складі суддів Зеленського В.В., Чалого І.С., П'янової Я.В.
у справі № 820/11521/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Мен»
до Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
27 листопада 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст-Мен» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (після перейменування Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначена орендна плата з юридичних осіб, з мотивів безпідставності його прийняття.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 28 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовив. Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що право на зменшення суми орендної плати виникає у платника податку з часу реєстрації зміні до договору оренди землі, а не з часу виявлення помилки у розрахунку суми орендної плати у договорі оренди земельної ділянки.
14 березня 2016 року Товариством подано касаційну скаргу, в якій позивач посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги.
У запереченні на касаційну скаргу податковий орган зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій повністю та об'єктивно дослідили матеріали справи та прийняли цілком законні та обґрунтовані рішення, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство користується земельною ділянкою на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту загальною площею 1,2308 га на підставі договору оренди землі від 2 червня 2008 року, зареєстрованого 9 червня 2008 року за № 040869500008.
Працівниками податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірки позивача з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб за 2012-2014 роки, за наслідками якої складено акт №3/20-20-11-15-03-20/33608128/1 від 5 січня 2015 року, яким встановлено порушення позивачем підпункту 287.1 статті 287, підпункту 288.1 підпункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, а саме занижено орендну плату з юридичної особи за 2012-2014 рік в сумі 28678,41 грн.
19 лютого 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000041503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 28678,41 грн за основним платежем та на 5735, 68 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 288.1 статті 288 податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент перевірки) встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.
Як встановлено пунктом 288.4. статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
В той же час за приписами підпунктів пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, що дії з 01 квітня 2014 року) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
До цього часу положення цієї норми мали банкетний характер та відсилали до ставки земельного податку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством укладено договір оренди землі від 2 червня 2008 року. Відповідно до договору орендна плата складає 18690,90 грн.
В той же час суди першої та апеляційної інстанції не встановили, який відсоток від нормативної грошової оцінки землі складає орендна плата, чи відповідає таке співвідношення приписам пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, в редакціях, що діяли протягом спірного перевіряємого періоду. Суди попередніх інстанцій не надали оцінку доводам Товариства в цій частині.
Судами попередніх інстанцій не встановлено, в якому розмірі фактично сплачено орендну плату Товариством, чи відповідає розмір фактично сплаченої орендної плати вимогам діючого законодавства.
Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що право на зменшення суми орендної плати виникає у платника податку з часу реєстрації зміни до договору оренди землі, а не з часу виявлення помилки у розрахунку суми орендної плати у договорі оренди земельної ділянки. Позивачем зазначено, що встановлення розміру орендної плати не є помилкою, договір укладався до набрання законної сили Податковим кодексом України, норми якого встановили граничні розмірі орендної плати за землю. Судами першої та апеляційної інстанції не надано оцінку доводам позивача в цій частині, не оцінені спірні правовідносини з огляду на конкуренцію норм цивільного та податкового законодавства.
За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Мен» задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 820/11521/15 скасувати.
Адміністративну справу № 820/11521/15 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер