Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа №754/5986/16-а
провадження №К/9901/22665/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та Адміністрації Державної прикордонної служби України
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 (колегія у складі суддів Літвіної Н.М., Ганечко О.М., Чаку Є.В.)
у справі №754/5986/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, треті особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, треті особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
а) визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із вставленням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975);
б) зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975.
2. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 26.01.2017 адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийняти відповідне рішення; у задоволенні інших вимог відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено.
4. У касаційних скаргах представник позивача та Адміністрація Державної прикордонної служби України із посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що входила до складу Прикордонних військ КДБ СРСР. В період з 1987 року по 1989 рік та в період з 21.10.1987 по 15.02.1989 був учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан відповідно до довідки Деснянського районного у м. Києві Військового комісаріату від 02.06.2015 та копії військового квитка.
6. У 1988 році позивач, виконуючи бойове завдання, отримав контузію головного мозку. Даний факт підтверджено витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 15.09.2014 № 2697 по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв. У ОСОБА_1 встановлено контузію, захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
7. Згідно з довідкою МСЕК Серії АВ № 0091919 від 01.10.2014 позивачу з 25.09.2014 було встановлено III групу інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії та пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
8. 08.06.2015 з метою вирішення питання про виплату одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, ОСОБА_1 звернувся до Київського міського військового комісаріату з відповідною заявою та надав копії необхідних документів.
9. Листом від 26.06.2015 Департамент Фінансів Міністерства оборони України проінформував Київський міський військовий комісаріат, що за результатами розгляду документів ОСОБА_1 підстав для призначення одноразової грошової допомоги немає. Як на причину відмови в виплаті грошової допомоги посилається на те, що особам, які звільнилися з Прикордонних військ, виплата одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України не здійснюється.
10. Листом від 24.03.2016 Київський міський військовий комісаріат повідомив позивача, що йому відмовлено в призначенні грошової допомоги.
11. Вважаючи незаконними зазначені дії та рішення відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства оборони України в особі його Міністра.
13. До того ж, лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду звернення позивача.
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Міністерство оборони України не є уповноваженим органом приймати рішення з порушеного позивачем питання. Натомість таким органом є Адміністрація Державної прикордонної служби України, яка і наділена повноваженнями приймати рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Позивач, його адвокат у своїй касаційній скарзі наголошують на тому, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що Адміністрація Державної прикордонної служби України повноваженнями приймати рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
16. Зазначають, що саме на Міністерство оборони України як на головного розпорядника коштів покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.
17. Адміністрація Державної прикордонної служби України у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що призов ОСОБА_1 на строкову військову службу та звільнення з цієї служби здійснювались на підставі наказів Міністерства оборони колишнього СРСР, а на військовому обліку позивач перебував у відповідному військкоматі Міністерства оборони України.
18. Між ОСОБА_1 та Державною прикордонною службою України відсутні будь-які взаємні права та обов'язки, адже він ніколи не проходив військову службу в Адміністрації та органах Державної прикордонної служби, а остання не мала жодного відношення до військової частини НОМЕР_1 Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, в якій проходив службу ОСОБА_1 .
V. ВИСНОВКИ СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
20. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
21. Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 16 вказаного Закону (в редакції, що діяла на час встановлення позивачу інвалідності III групи) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
22. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
23. Ч. 9 ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
24. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975 відповідно до п. 2 ст. 162 та п. 9 ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» затверджено Порядок № 975.
25. Вказаний нормативний акт визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
26. Згідно з п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
27. Відповідно до п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
28. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
29. З наведених норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, слідує висновок про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги). У даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання. Водночас лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.06.2015 не може бути розцінений в якості рішення Міністерства оборони України по суті порушеного позивачем питання, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
30. Разом з тим, визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийняте суб'єктом владних повноважень за результатами розгляду заяви, за умови, що передбаченого законом рішення такий суб'єкт ще не приймав, є передчасним, не буде відповідати засадам і завданню адміністративного судочинства, яке полягає у здійсненні судового контролю правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які ним ухвалені, вчинені чи допущені.
31. За таких обставин належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на Міноборони обов'язку розглянути заяву ОСОБА_1 із прийняттям відповідного рішення згідно з вимогами чинного законодавства, що і зроблено судом першої інстанції.
32. П. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
33. П. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
34. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду IIІ групи.
35. Третю групу інвалідності позивачу було встановлено 25.09.2014, відомості про отримання позивачем одноразової грошової допомоги до цього часу відсутні.
36. На день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, тобто 25.09.2014 діяв Порядок № 975, а тому відповідач зобов'язаний вирішити питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до зазначеного нормативного акта.
37. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 288/349/17.
38. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Міністерство оборони України відмовило у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги з підстав того, що це не належить до його повноважень. А суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вирішення питання про виплату такої допомоги ОСОБА_1 має здійснювати Адміністрація Державної прикордонної служби України.
39. Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на наступне.
40. Законом СРСР від 12.10.1967 № 42 «Про загальний військовий обов'язок» у редакції, що діяла на момент проходження ОСОБА_1 військової служби, визначено, що Прикордонні війська КДБ СРСР вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР.
41. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 № 1431-ХІІ «Про військові формування» підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.
42. Ст. 4 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 № 1543-ХІІ встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
43. Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02..01.1992 № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ західного прикордонного округу КДБ СРСР.
44. Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України.
45. Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.
46. Оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, перебував на обліку в органах Міністерство оборони України, колегія суддів вважає, що обов'язком Міністерства оборони в даних правовідносинах є призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі встановленому ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
47. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїх численних постановах, зокрема, від 26.09.2018 (справа №760/9113/17), від 18.10.2018 (справа №820/3353/16), від 02.11.2018 (справа №825/1558/18).
48. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для частково задоволення позову.
49. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
50. Відповідно до ст. 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
51. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 345, 352, 356 КАС України, Суд -
1. Касаційні скарги представника ОСОБА_1 Гаращенка Ігоря Володимировича та Адміністрації Державної прикордонної служби України задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі №754/5986/16-а - скасувати.
3. Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 26.01.2017 у справі №754/5986/16-а - залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Т.О. Анцупова
Суддя О.П. Стародуб