Іменем України
Київ
25 квітня 2019 року
справа №820/3518/16
адміністративне провадження №К/9901/37783/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківський області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року у складі судді Полях Н.А.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у складі суддів Зеленського В.В., Чалого І.С., П'янової Я.В.
у справі № 820/3518/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківський області
про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
29 червня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Підприємець, позивач у справі) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківський області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з мотивів безпідставності його прийняття.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, позов задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення податкового органу від 15 червня 2016 року № 0002581304.
Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не перевищено обсягу доходу від постачання товарів (робіт/послуг) що є необхідним для обов'язкової реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до вимог пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України.
У квітні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги повністю тотожні доводам апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 25 травня 2016 року, податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка Підприємця з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, валютного та іншого законодавства за період 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт № 1847/20-30-13-04/НОМЕР_2 від 25 травня 2016 року.
Висновками акта встановлено порушення позивачем:
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі - 240871,00 грн, за 2014 рік у розмірі 68934,00 грн, за 2015 рік у розмірі 171937,00 грн, а саме: за січень - у розмірі 3563,00 грн; за лютий - у розмірі 3292,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2016 року № 0002581304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму у розмірі 240871,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму у розмірі 60217,75 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла у період, що перевірявся) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
За приписами підпункту 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок (крім видань еротичного характеру), учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови, доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України.
Судами попередніх інстанцій з наявних в матеріалах справи доказів встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що Підприємцем здійснювалась господарська діяльність щодо постачання продукції, визначеної підпунктом 197.1.25 пункту 197.1. статті 197 Податкового кодексу України.
Також судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у 2015 році відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця позивачем отримано дохід у розмірі 859682,92 грн, при цьому дохід у розмірі 40000,00 грн - дохід, отриманий від реалізації книжкової продукції тобто пільгових товарів, суму у розмірі 819682,92 грн отримано від здійснення інших видів діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських документів - банківських виписок, виписок по особовому рахунку, платіжних доручень за спірний період.
Суд не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки судами не встановлено того від здійснення яких саме видів діяльності отримав позивач 819682,92 грн.
У банківських виписках, наявних в матеріалах справи (том 1 арк. с. 203-250), зазначено, що на рахунок позивача поступали кошти за призначенням платежу - відшкодування по операціям торгового еквайрингу згідно договору 4495908 від 10 грудня 2013 року.
Послуга торгового еквайрингу акціонерного товариства «УкрСиббанк» полягає в тому, що банк встановлює на підприємстві POS-термінали, які дозволяють здійснювати оплату за товари та послуги платіжними картками міжнародних платіжних систем Visa International та Masteсard Worldwide.
Тобто, кошти, визначені у банківській виписці як відшкодування по операціям торгового еквайрингу - це кошти, отримані Підприємцем від покупця, розрахунок з яким проходив із застосуванням платіжної картки.
Отже, не дослідження судами попередніх інстанцій підстав перерахування коштів, унеможливлює встановлення доходу Підприємця у перевіряємий період.
Відсутність в матеріалах справи первинних документів, які б підтверджували здійснення господарських операцій, враховуючи межі касаційного перегляду щодо встановлення фактичних обставин, що в сукупності унеможливлює вирішення спору по суті на стадії касаційного провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківський області задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у справі № 820/3518/16 скасувати.
Адміністративну справу № 820/3518/16 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер