24 квітня 2019 року
Київ
справа №810/4552/18
адміністративне провадження №К/9901/8583/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 у справі №810/4552/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Київської митниці Державної фіскальної служби, які полягали у здійсненні 15.03.2018 митного огляду ручної поклажі, що оформлено актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 15.03.2018 №50.
- визнати протиправними дії Київської митниці Державної фіскальної служби, які полягали у здійснення 26.03.2018 митного огляду ручної поклажі, що оформлено актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26.03.2018 №101.
- зобов'язати Київську митницю Державної фіскальної служби та працівників Київської митниці Державної фіскальної служби утриматися від вчинення дій шляхом проведення митного огляду ручної поклажі, багажу, іншого майна громадянина України ОСОБА_1 на підставі доручень Державної прикордонної служби України згідно з пунктом 14 Вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №467 від 23.05.2012.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Київської митниці Державної фіскальної служби, які полягали у здійсненні 15.03.2018 митного огляду ручної поклажі, що оформлено актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 15.03.2018 №50 та визнано протиправними дії Київської митниці Державної фіскальної служби, які полягали у здійснення 26.03.2018 митного огляду ручної поклажі, що оформлено актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26.03.2018 №101. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Київська митниця Державної фіскальної служби 27.03.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулась з касаційною скаргою до Верхового Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2019 касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 КАС України, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом, та встановлено заявнику строк на усунення недоліків, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду документ про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду направлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі до винесення Верховним Судом рішення по суті. Вказане клопотання мотивовано неможливістю проведення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю на рахунку Київської митниці Державної фіскальної служби грошових коштів на фінансування даної статті витрат.
Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні, суд виходить з наступного.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Проте, на підтвердження доводів викладених у вказаному клопотанні, заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що майновий/фінансовий стан Київської митниці Державної фіскальної служби перешкоджає сплаті нею судового збору за подання касаційної скарги у даній справі у встановленому законодавством порядку та розмірі .
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.
Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Разом з тим, митним органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для звільнення (відстрочення/розстрочення) від такої сплати. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, клопотання митного органу про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене Київською митницею Державної фіскальної служби не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання Київської митниці Державної фіскальної служби про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №810/4552/18.
Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 у справі №810/4552/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
В.В. Хохуляк
Суддя Верховного Суду