Іменем України
23 квітня 2019 року
Київ
справа №9901/51/19
адміністративне провадження №П/9901/51/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Бевзенка В.М., Смоковича М.І., Стрелець Т.Г., Шарапи В.М.,
секретар судового засідання - Носенко Л.О.,
за участю: представника відповідача - Карлаша Д.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення,
У січні 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21 грудня 2018 року про невідповідність судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_2 займаній посаді.
Ухвалою від 1 лютого 2019 року суддя-доповідач Касаційного адміністративного суду відкрив провадження у справі за вказаним позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, з-поміж іншого, зазначив що відповідно до пункту 8 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року №143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року №20/зп-18; далі - Положення №143/зп-16) суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту.
За результатами виконання практичного завдання суддя ОСОБА_2 набрав менше мінімально допустимого бала (28 з необхідних 60), проте, на його думку, з урахуванням наведених положень пункту 8 глави 6 розділу II Положення №143/зп-16, його мали б допустити до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання («Дослідження досьє та проведення співбесіди»).
Крім того, позивач вважає, що оскільки складання анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання не є самостійними етапами кваліфікаційного оцінювання, а є складовими етапу «Іспит».
У судові засідання, призначені на 21 лютого 2019 року та повторно 23 квітня 2019 року, позивач не з'явився хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення, натомість надіслав до суду клопотання, в якому, посилаючись на зайнятість по роботі, просив розглядати справу без його участі.
Враховуючи, що представник відповідача не заперечував щодо розгляду справи за відсутності позивача, колегія суддів, на підставі частини першої, пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України, вирішила продовжити розгляд справи у відсутності позивача.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач у задоволенні позову просить відмовити. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді визначені розділом V Положення «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді», пунктом 9 якого встановлено, що мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.
З посиланням на пункт 9 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» та пункт 10 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення, відповідач зазначив, що оскільки суддя ОСОБА_2 за результатами виконання практичного завдання отримав менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання цього завдання, він не склав іспиту, відповідно не може бути допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди». У зв'язку з цим Комісія прийняла оскаржуване Рішення, яким визнала суддю Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_2 таким, що не відповідає займаній посаді.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав таку позицію, просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які посилається сторони у справі, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень, встановив таке.
Постановою Верховної ради України від 2 грудня 2010 року №2765-VI «Про обрання суддів» ОСОБА_2 обрано на посаду судді Володимирецького районного суду Рівненської області безстроково.
Рішенням від 7 червня 2018 року №133/зп-18 ВККС, відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), призначила кваліфікаційне оцінювання 2188 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді. Серед них - суддя Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_2
Проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді призначено на 5 липня 2018 року.
У тому ж рішенні Комісія встановила, що мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
Рішенням від 18 жовтня 2018 року № 234/зп-18 Комісія затвердила результати складення суддями 5 липня 2018 року анонімного письмового тестування і виконання практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.
Зокрема, суддя ОСОБА_2 за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 70,875 балів (з максимально можливих 90), за виконання практичного завдання - 28 балів (з максимально можливих 120).
За наслідками визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за підсумками іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання щодо допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди» ВККС прийняла рішення від 21 грудня 2018 року №2006/ко-18, яким суддю Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_2:
визнано таким, що не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 7 червня 2018 року №133/зп-18;
відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє і проведення співбесіди», призначеного рішенням Комісії від 7 червня 2018 року №133/зп-18;
визнано таким, що не відповідає займаній посаді та вирішено внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Володимирецького районного суду Рівненської області.
У спірному Рішенні Комісія зазначила, що відповідно до вимог підпунктів 5.1.1.1 та 5.1.1.2 пункту 5 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення максимально можливий бал за показником рівня знань у сфері права становить 90 балів, за показником рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів. Суддя ОСОБА_2 за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 70,875 балів, за виконання практичного завдання - 28 балів.
Відтак з посиланням на пункт 9 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення та на рішення від 7 червня 2018 року №133/зп-18 (в частині визначення мінімально допустимих балів) Комісія констатувала, що оскільки за результатами виконання практичного завдання суддя ОСОБА_2 отримав менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання, він не склав іспиту, тому не може бути допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє і проведення співбесіди».
З наведених мотивів Комісія дійшла висновку, що суддя ОСОБА_2 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності, у зв'язку з чим є підстави для того, щоб рекомендувати Вищій раді правосуддя розглянути питання про його звільнення із займаної посади.
Не погодившись з правомірністю такого Рішення, ОСОБА_2 звернувся з цим позовом до суду.
Колегія суддів при прийнятті рішення керувалася таким.
Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до частини першої статті 83 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
За частиною другою цієї статті критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 83 Закону №1402-VIII підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 83 Закону №1402-VIII Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Відповідно до частини першої статті 85 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Згідно з частиною другою статті 85 Закону №1402-VIII іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.
Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону №1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Згідно з частиною другою статті 88 Закону №1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
На виконання положень частини п'ятої статті 83 Закону №1402-VIII Комісія рішенням від 3 листопада 2016 року №143/зп-16 затвердила згадане Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.
Відповідно до пунктів 4-6 розділу І «Загальні положення» Положення кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія. Якщо не ухвалене інше рішення, першим етапом кваліфікаційного оцінювання є складення іспиту. У разі ухвалення рішення Комісії про зміну черговості етапів кваліфікаційного оцінювання порядок допуску до наступного етапу та застосування мінімально допустимих балів визначається зазначеним рішенням.
За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює рішення щодо допуску судді (кандидата на посаду судді) до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.
У преамбулі Порядку (затвердженого рішенням ВККС від 4 листопада 2016 року №144/зп-16) зазначено, що він визначає порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі (у Порядку) - Закон).
Згідно з пунктами 1, 2 цього Порядку іспит - це встановлений Законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/ або кандидата на посаду судді (далі - учасник іспиту).
Іспит проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня (підпункти 1.1. - 1.4.).
За змістом пунктів 2 і 3 глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення показники «рівень знань у сфері права» та «рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні» оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.
Відповідно до пунктів 1-4 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
Усі статистичні дані є допоміжними показниками у процесі кваліфікаційного оцінювання та мають бути досліджені у сукупності з якісними показниками.
Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності професійної етики та доброчесності.
За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) - 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права - 90 балів (підпункт 5.1.1.1.); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів (підпункт 5.1.1.2.); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді - 80 балів (підпункт 5.1.1.3.); діяльність щодо підвищення фахового рівня - 10 балів (підпункт 5.1.1.4.); особиста компетентність - 100 балів (підпункт 5.1.2.); соціальна компетентність - 100 балів (підпункт 5.1.3.).
Згідно з підпунктом 6.1 пункту 6 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні.
Згідно з підпунктами 6.2.1-6.2.3 підпункту 6.2 пункту 6 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення мінімально допустимий бал визначається для: анонімного письмового тестування; виконання практичного завдання; іспиту.
Відповідно до підпунктів 6.3., 6.4. пункту 6 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення мінімально допустимі бали при складенні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням Комісії за критеріальним методом відповідно до Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів. Мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту.
Мінімально допустимий бал іспиту визначається рішенням Комісії за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.
Відповідно до пункту 18 розділу V «Опрацювання матеріалів складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання» Порядку загальним результатом складення іспиту є сума балів, отримана учасником іспиту за результатами складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.
Згідно з пунктами 7-9 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами складення анонімного письмового тестування набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до виконання практичного завдання, припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту.
Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу «Іспит» набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу «Дослідження досьє та співбесіда», припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.
Згідно з пунктом 14 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення іспит проводиться з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.
Іспит складається з двох стадій: 1) складення анонімного письмового тестування; 2) виконання практичного завдання.
Рішення про черговість стадій проведення іспиту ухвалює Комісія. Якщо не ухвалене інше рішення, першою стадією іспиту є складення анонімного письмового тестування. У разі ухвалення рішення Комісії про зміну черговості стадій складення іспиту порядок допуску до наступної стадії та застосування мінімально допустимих балів визначається зазначеним рішенням.
Для цілей проведення іспиту Комісія на підставі відповідних рішень: 1) визначає мінімально допустимі бали анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання; 2) затверджує деперсоніфіковані (кодовані) та персоніфіковані (декодовані) результати анонімного письмового тестування та практичного завдання; 3) визначає мінімально допустимий бал іспиту та затверджує його результати.
Згідно з підпунктами 33.1.1. та 33.2.2. пункту 33 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення у разі недопуску судді (кандидата на посаду судді) до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання за результатами попереднього етапу Комісія може ухвалити рішення про: непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (у випадку проведення кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді); невідповідність судді займаній посаді (у разі проведення кваліфікаційного оцінювання з метою оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»).
Відповідно до пункту 1 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності судді займаній посаді здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Згідно з пунктом 9 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді ? 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.
Згідно з пунктом 10 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді (підпункти 10.1. та 10.2.).
У цій справі суд з'ясував, що спірне Рішення відповідач прийняв у зв'язку з тим, що суддя ОСОБА_2 за результатами виконання 5 липня 2018 року практичного завдання отримав 28 балів, що є менше 50 відсотків від максимального бала, який можна отримати на цій стадії (120).
Позивач не заперечує того, що кількість балів, які він отримав за виконання практичного завдання на цій стадії іспиту, є меншою за половину від максимально можливого бала за це завдання. Утім, з посиланням на пункт 8 глави 6 розділу ІІ Положення, наголошує на тому, що ця обставина усе ж дозволяє допустити його до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.
Підхід ВККС до визначення мінімально допустимого бала в межах іспиту, як і визначення результатів кваліфікаційного оцінювання, відрізняється від того, як його трактує позивач.
Встановивши мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема, місцевих судів, в кількості, яка становитиме 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах такого іспиту (що відповідає вимогам пункту 9 розділу V Положення), Комісія своїм рішенням деталізувала (конкретизувала) яким чином цей мінімально допустимий бал іспиту повинен розраховуватися (визначатися).
Зокрема, суддя вважатиметься таким, що набрав мінімально допустимий бал іспиту, якщо він набрав половину або більше половини від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування та половину або більше половини від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
З урахуванням визначених у підпунктах 5.1.1.1. та 5.1.1.2 підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення максимально можливих балів, які можна отримати за такими показниками критерію професійної компетентності судді як «рівень знань у сфері права» (90 балів) та «рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні» (120 балів), мінімально допустимим балом іспиту є 105 балів, який є сумою двох доданків: 45 балів і 60 балів, які, своєю чергою, є кількісним виразом мінімального п'ятдесятивідсоткового прохідного балу, встановленого для кожної із двох вказаних стадій іспиту.
У випадку з позивачем, сума балів, яку він набрав за виконання практичного завдання (28) становить менше 50 відсотків від максимально можливого бала на цій стадії іспиту, у зв'язку з чим Комісія дійшла висновку про те, що позивач на етапі іспиту не підтвердив своєї професійної компетентності.
Аналіз наведених положень законодавства в аспекті спірних правовідносин дає Суду підстави погодитися з таким висновком і підходом відповідача з огляду на таке.
Закон №1402-VIII визначив, що кваліфікаційне оцінювання включає два етапи: складення іспиту і дослідження досьє та проведення співбесіди (стаття 85). Поряд з тим, у Законі №1402-VIII встановлено критерії цього кваліфікаційного оцінювання: компетентність, професійна етика та доброчесність (частина друга статті 83).
Щодо першого критерію, то він включає: професійну компетентність, особисту компетентність та соціальну компетентність.
Показники відповідності судді кожному із зазначених критеріїв кваліфікаційного оцінювання, а також засоби їх встановлення визначено у главі 2 розділу ІІ Положення.
За змістом положень пунктів 1, 2 і 3 цієї глави професійна компетентність встановлюється за чотирма показниками (рівень знань у сфері права, рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, ефективність здійснення правосуддя, діяльність щодо підвищення фахового рівня), з яких лише перші два встановлюються під час іспиту за результатами анонімного письмово тестування та виконання практичного завдання відповідно. Інші показники, як вбачається зі змісту пунктів 4-7 глави 2 розділу ІІ Положення, оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.
За змістом частини другої статті 85 Закону №1402-VIII іспит як основний засіб встановлення відповідності судді критерію професійної компетентності, є першим етапом кваліфікаційного оцінювання, зокрема на предмет відповідності судді займаній посаді, і від результату його складення залежить те, чи буде суддя допущений до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання (під час якого оцінюватимуться решта показників відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання), відтак чи підтвердить відповідність займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання в цілому.
Рівень знань у сфері права та рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні є самостійними (самодостатніми) показниками визначення рівня професійної компетентності судді, кожен з яких, відповідно до пунктів 2, 3 глави 2 розділу ІІ Положення, має на меті проявити і оцінити різні аспекти професійної підготовки і кваліфікації судді (які хоч і взаємопов'язані між собою з огляду сферу професійної діяльності, втім відмінні одне від одного за своєю суттю).
Зокрема, друга стадія іспиту націлена на те, щоб проявити аналітичні вміння судді, його здатність до оцінки та аналізу обставин правової ситуації, вміння виокремити істотні для певної ситуації факти, вміння висловити свої мотиви (міркування) і судження, застосовувати норми права і робити відповідні висновки, вичерпно обґрунтовувати свою позицію, а також грамотно викладати текст процесуального документа з урахуванням вимог закону.
Іншими словами, якщо складення анонімного письмового тестування дозволить оцінити теоретичні знання судді, те, наскільки він володіє нормами матеріального і процесуального права та обізнаний з правозастосовною практикою, то виконання практичного завдання дасть змогу зрозуміти і оцінити вміння судді застосовувати свої знання.
Оцінюючи рівень знань у сфері права (за показниками, визначеними у пункті 2 глави 2 розділу ІІ) шляхом письмового тестування, однак, не вдасться з'ясувати рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, й незважаючи на те, що вказаний критерій професійної компетентності (рівень знань у сфері права) теж має істотне значення, усе ж він не може замінити чи частково збалансувати загальний результат іспиту (шляхом додавання балів). Позаяк йдеться про оцінювання відповідності судді займаній посаді, то така особа повинна підтвердити свою відповідність за усіма критеріями та відповідними їм показниками у тій послідовності, яку встановила Комісія.
За змістом пунктів 6.3, 6.4 пункту 6 глави 6 розділу ІІ Положення мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту, який, своєю чергою, визначається за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмово тестування і виконання практичного завдання.
Беручи до уваги положення пункту 14 розділу ІІІ Положення у поєднанні з підпунктами 6.2.1-6.2.3 підпункту 6.2 пункту 6 глави 6 розділу ІІ Положення, Комісія для цілей проведення іспиту має право своїм рішенням встановлювати мінімально допустимі бали анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання в межах іспиту і на цій основі визначати мінімально допустимий бал іспиту, відтак затверджувати його результати, що й було зроблено.
З урахуванням наведеного, а також відповідно до положень пункту 9 розділу V Положення, які встановлюють особливості кваліфікаційного оцінювання, у якому приймав участь позивач, Комісія, для цілей проведення іспиту, своїм рішенням від 7 червня 2018 року №133/зп-18 встановила як мінімально допустимий бал для іспиту загалом, так і для анонімного письмового тестування і практичного завдання, як дві необхідні умови набрання мінімально допустимого бала в межах цього іспиту.
Отже, колегія суддів погоджується з позицією відповідача, що оскільки позивач не набрав мінімально допустимого бала за виконання практичного завдання, він вважається таким, що не підтвердив своєї професійної компетентності на етапі іспиту загалом, відповідно не може бути допущений до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 820/712/16 та від 29 січня 2019 року у справі №9901/582/18.
Закон №1402-VIII визначив вичерпний перелік підстав, за наявності яких рішення ВККС може бути оскаржене до суду та скасоване. Поряд з тим, розглядаючи адміністративну справу, суд виходить з того, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
З огляду на зазначене, враховуючи конституційні положення статті 55 Основного Закону і те, що вирішення спорів, що виникають за участю, зокрема, ВККС віднесено до юрисдикції адміністративного суду, при розгляді цієї справи суд не обмежуватиметься з'ясуванням лише визначених Законом № 1402-VIII підстав для оскарження і скасування рішення ВККС, а вирішуватиме справу з урахуванням засад адміністративного судочинства.
Частиною другою статті 2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб'єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
Відповідно до вимог Закону №1402-VIII суд з'ясував, що: 1) кваліфікаційне оцінювання проводив повноважений склад членів ВККС; 2) рішення підписали усі члени ВККС, які брали участь у кваліфікаційному оцінюванні і брали участь у його ухваленні; 3) Рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що оскаржене Рішення відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема таке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Комісії допустити позивача до другого етапу кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», то у даному випадку вона є похідною від основної вимоги (про визнання протиправним та нечинним рішення).
Отже, приймаючи до уваги відсутність підстав для задоволення позову в частині оскарження рішення ВККС від 21 грудня 2018 року про невідповідність судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_2 займаній посаді, відсутні підстави й для зобов'язання Комісії вчинити певні дії.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 38-40, 241-243, 246, 255, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 25 квітня 2019 року.
Головуючий суддя О.В.Білоус
Судді В.М.Бевзенко
М.І.Смокович
Т.Г.Стрелець
В.М.Шарапа