Іменем України
Київ
25 квітня 2019 року
справа №820/5254/16
адміністративне провадження №К/9901/41887/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року у складі судді Зінченка А.В.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у складі суддів Лях О.П., Старосуда М.І., Яковенка М.М.
у справі №820/5254/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-Україна»
до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-Україна» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2016 року №0008871201, яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку сплати податку на додану вартість в розмірі 10 % у сумі 18419,88 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.
09 листопада 2016 постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, позов задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення від 15 вересня 2016 року №0008871201 Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з відсутності факту порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, тоді як порушення граничних строків сплати (зарахування до бюджету) коштів в рахунок сплати узгоджених податкових зобов'язань відбулось з вини банку.
У червні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій. В касаційній скарзі наголошує, що незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнта на переказ коштів, норми Податкового кодексу України не звільняють платника податку від обов'язку сплатити податкове зобов'язання.
29 серпня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі цього ж суду від 20 червня 2017 року, справу № 820/5254/16 витребувано з Харківського окружного адміністративного суду.
22 вересня 2017 року справа №820/5254/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
20 березня 2018 року справа № 820/5254/16 разом з матеріалами касаційного провадження №К/9901/41887/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
Заперечення або відзив від позивача до Суду на касаційну скаргу податкового органу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 06 вересня 2016 року за наслідками проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за грудень 2014 року відповідачем складений акт перевірки №3389/20-30-12-01-09/36457169 (далі акт перевірки).
В акті перевірки встановлено, що позивач порушив положення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2014 року у сумі 184198,80 грн при граничних строках сплати 30 січня 2015 року, а фактично сплачено 05 лютого 2015 року.
Податковим повідомленням-рішенням №№0008871201 за порушення строку на 6 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначеного пунктом 57.1 статті 57 та на підставі статті 126 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу, що становить 18419,88 грн.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Як встановлено судами попередніх інстанцій 29 січня 2015 року позивачем сформовано за допомогою системи Клієнт-Банк та надано до відділення АТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення №538 для перерахування банківською установою до бюджету задекларованої суми податку на додану вартість по декларації за грудень 2014 року в розмірі 184201 грн за кодом бюджетної класифікації 101:36457169, тобто у визначений Податковим кодексом України десятиденний строк для податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року - не пізніше 30 січня 2015 року.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що порушення граничних строків сплати (зарахування до бюджету) коштів в рахунок сплати узгоджених податкових зобов'язань відбулось з вини банку, що унеможливлює притягнення позивача до відповідальності за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року.
Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2016 року №0008871201.
За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у справі №820/5254/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер