Іменем України
25 квітня 2019 року
Київ
справа №820/6721/16
адміністративне провадження №К/9901/21675/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року (головуючий суддя - Мельников Р.В., судді Мар'єнко Л.М., Білов О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (головуючий суддя - Бартош Н.С., судді Курило Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі
за позовом ОСОБА_3
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про скасування розрахунку, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 21.11.2016, складений Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області, згідно ТТН № 282, в частині стягнення 2559,12 євро, обмеживши встановлений розмір такої плати до 194,88 євро.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 21.11.2016, складений Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області, є неправомірним, необґрунтованим, та складеним всупереч Постанови КМУ від 27.06.2007 року № 879. Так, позивач вважає, що суб'єктом владних повноважень визначено неправильний коефіцієнт збільшення плати за проїзд у зв'язку з перевищенням нормативу вагового параметру, а працівниками Укртрансбезпеки невірно визначено відстань по пройденому маршруту автомобілем марки Renault (модель Premium, реєстраційний номер НОМЕР_1), який належить ОСОБА_3 Таким чином, позивач вважає, що відповідачем помилково визначено розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування розрахунку було відмовлено.
4. Відмовляючи в позовних вимогах суди попередніх інстанцій виходили з того, що посадовими особами управління Укртансбезпеки було здійснено перевірку відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням порядку державного контролю на автомобільному транспорті, були з'ясовані всі обставини, які мали значення для розрахунку плати за проїзд.
5. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що у випадку не сплати плати за проїзд, у відповідача є право стягнення зазначеної суми в судовому порядку та правильність її обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про стягнення суми, а не позов про скасування розрахунку, тобто дії посадових осіб відповідача щодо складання розрахунку фактично спрямовані на обґрунтування розміру позовних вимог у господарській або цивільній справі про стягнення суми, які здійснюються шляхом проведення арифметичних підрахунків на підставі відповідної Методики.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень)
6. 05 липня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року.
7. В касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
8. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що відповідачем неправомірно розраховано плату за проїзд за весь запланований позивачем маршрут - 540 кілометрів, оскільки останній фактично проїхав по території України лише 112 кілометрів. Так, в розрахунку від 21.11.2016 р. відстань перевезення визначено саме як «пройдена відстань», а не як «запланований маршрут», та безпідставно вказано 540 кілометрів, незважаючи на те, що позивач фактично проїхав по території України з порушенням вимог Порядку лише 112 кілометрів. Крім того, вважає, що у п. 7 акту № 0002589 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів як пройдену відстань також безпідставно зазначено 540 кілометрів, оскільки через тривалий час після зважування автомобіля, позивач усунув порушення, та не продовжив рух з перевантаженням.
9. Також позивач вказав, що перевищення осьового навантаження на автомобілі склало 4,56 тонн, що становить відхилення у 41,5% від встановленого нормативу. В свою чергу, відповідачем в оскаржуваному розрахунку неправомірно встановлено плату за проїзд у розмірі 1,02 євро за кожен кілометр, оскільки ставка плати за проїзд в цьому випадку становить 0,87 євро за кожен кілометр, а тому розмір плати за проїзд, яка підлягає сплаті позивачем на користь відповідача становить 97,44 євро (112 км * 0,87 євро = 97,44 євро). При цьому, скаржник зазначив, що він готовий сплатити плату за проїзд у п'ятикратному розмірі - 97,44*5 =487,2 євро.
10. Крім того, скаржник зазначив, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Renault (модель Premium, реєстраційний номер НОМЕР_1), який належить ОСОБА_3 здійснювався технічними засобами, що не пройшли повірку (метрологічну атестацію), не мають відповідного сертифікату та є непридатними до застосування.
11. Сторонами справи до Суду не надані заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.
12. Відповідачем надано Суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки оскаржуваний розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 19 КАС України, тому не може бути предметом спору.
13. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. 21.11.2016 року посадовою особою та оператором вагового комплексу пункту габаритно-вагового контролю у с. Опарипси а/д Київ-Чоп 434 км здійснено габаритно - ваговий контроль автомобіля марки Renault (модель Premium, реєстраційний номер НОМЕР_1), який належить ОСОБА_3, результати чого зафіксовано в акті від 21.11.2016 року № ВК 0170241.
15. В результаті габаритно - вагового контролю встановлено, що перевезення вантажів здійснюється з перевищенням вагових обмежень, а саме: перевищення осьового навантаження на одиночну вісь 15т.56 кг при допустимих 11 т., що було зафіксовано в квитанції, довідці про результати здійснення габаритно - вагового контролю, акті від 21.11.2016 року № 0002589 про перевищення транспортним засобом номартивних вагових параметрів.
16. Після зважування транспортного засобу оператором габаритно - вагового контролю надано квитанцію про результати, інспекторами складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
17. Посадовою особою Укртрансбезпеки сформовано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 21.11.2016 згідно ТТН № 282 від 21.11.2016 року, згідно якого ОСОБА_3 нараховано плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 2754,00 євро.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
18. статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
19. Частина перша статті 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
20. Пункт 1 частини першої статті 4 КАС України: адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
21. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України: публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
22. Пункти 1, 5 частини першої статті 19 КАС України: юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
23. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
24. Пункт 1 частини першої статті 238 КАС України: суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом оскарження в цій справі є розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 21.11.2016, складений Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області, згідно ТТН № 282, в частині стягнення з позивача 2559,12 євро, обмеживши встановлений розмір такої плати до 194,88 євро.
29. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому він не може бути предметом спору.
30. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
31. За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
32. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
33. При цьому, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
34. З огляду на викладене такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
35. В силу вимог частини першої статті 354 КАС України, зазначене є підставою для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги.
36. На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
37. За правилами частини першої статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
38. З огляду на викладене, враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскаржувані постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року підлягають скасуванню, із закриттям провадження у справі, а касаційна скарга ОСОБА_3 - частковому задоволенню. При цьому, клопотання відповідача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.
39. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права в подібних відносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №803/3/18.
40. Керуючись статтями 341, 343-345, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
41. Касаційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
42. Клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про закриття провадження у справі - задовольнити.
43. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року скасувати, провадження у справі закрити.
44. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа