Іменем України
24 квітня 2019 року
Київ
справа №808/1768/17
адміністративне провадження №К/9901/65129/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 (суддя Дурасова Ю. В.) у справі № 808/1768/17 за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, Державної фіскальної служби України про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2017 у цій справі, оскільки апеляційну скаргу подано після закінчення строку встановленого для цього, а наведені скаржником причини пропуску цього строку є неповажними.
Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив його в касаційному порядку. У своїй касаційній скарзі заявник посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою втретє строк на апеляційне оскарження ним було пропущено з поважних причин, оскільки ним було вжито усіх можливих заходів для усунення причин повернення вперше та вдруге поданої апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
З зібраних матеріалів в справі вбачається, що вперше апеляційну скаргу скаржником подано до суду 16.11.2017 в межах встановленого строку для цього.
Проте, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 зазначену апеляційну скаргу повернуто скаржнику, оскільки останній не усунув у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги, а саме, не надав суду документ про сплату судового збору за її подання.
Згідно наявного в матеріалах справи супровідного листа, зазначена ухвала суду направлена скаржнику 23.02.2018 (а.с. 145) та, як зазначає у касаційній скарзі заявник, отримана ним 30.03.2018.
З поштового конверта долученого до справи (а.с. 164) вбачається, що повторно апеляційну скаргу відповідачем направлено до суду 26.04.2018, тобто майже через місяць після її попереднього повернення.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 зазначену апеляційну скаргу також було повернуто відповідачу з тих же підстав, що і попередньо подану апеляційну скаргу.
Згідно супровідного листа апеляційного суду (а.с. 183) вдруге подану апеляційну скаргу судом направлено заявнику 13.06.2018.
Відповідно до вхідного штампу суду першої інстанції, втретє апеляційну скаргу у цій справі відповідачем подано до суду 17.07.2018.
У зазначеній скарзі заявник просив апеляційний суд поновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження посилаючись на неможливість з незалежних від нього причин своєчасно усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги, а саме, сплатити судовий збір у строки визначені судом.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 наведені скаржником підстави для поновлення строку апеляційного оскарження апеляційним судом визнано неповажними та запропоновано апелянту у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду докази на підтвердження поважності пропуску строку подання апеляційної скарги.
На виконання зазначеної ухвали, скаржник направив до суду заяву згідно якої повідомив суду про аналогічні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, що були наведені у апеляційній сказі не надавши жодного доказу про це, як того просив суд.
З оскаржуваної ухвали апеляційного суду вбачається, що оцінивши доводи заяви скаржника суд повторно дійшов висновку про неповажність повідомлених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження та посилаючись на наведене на підставі положень пункту 4 части першої статті 299 КАС України, постановив відмовити скаржнику у відкритті апеляційного провадження за поданою ним апеляційною скаргою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неповажності наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки скаржником було допущено необґрунтоване зволікання при повторних зверненнях до суду з апеляційною скаргою. Неможливість або несвоєчасність сплати судового збору, відсутність оригіналу документу про сплату судового збору, тощо, не є об'єктивною перешкодою для повторного направлення скарги у найкоротший термін після її попереднього повернення, оскільки скаржник не позбавлений процесуальної можливості подавати апеляційну скаргу до суду без документу про сплату судового збору та своєчасно порушувати клопотання про відстрочення сплати судового збору, про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги та про повідомлення, що в матеріалах справи вже наявні оригінали документів про сплату судового збору.
На думку колегії суддів, належний та допустимий строк для повторного подання апеляційної скарги до суду не має перевищувати десяти днів після її попереднього повернення, оскільки саме такий строк визначений положеннями статей 298, 169 Кодексу адміністративного судочинства України для усунення недоліків апеляційної скарги.
Поряд, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення є правильним та ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що подана відповідачем касаційна скарга у цій справі підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 345, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі № 808/1768/17 - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
В.М. Кравчук ,
Судді Верховного Суду