Іменем України
24 квітня 2019 року
Київ
справа №813/6326/15
адміністративне провадження №К/9901/14803/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року (головуючий суддя Іщук І.П., судді: Дякович В.П., Хобор Р.Б.) у справі №813/6326/15 за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
У грудні 2015 року ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати відповідача-2 включити ОСОБА_3 до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати відповідача-1 включити ОСОБА_3 в реєстр вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. щодо невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Київська Русь» Волкова О.Ю. включити ОСОБА_3 до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанцій встановили, що 19 березня 2015 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_3 укладено договір банківського рахунку №61091-00 в національній валюті, відповідно пункту 1.1. якого банк відкрив поточний рахунок НОМЕР_1.
Цього ж дня між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу №152020039408 у національній валюті «Цікава пропозиція 2015», відповідно до пункту 2.1 якого депозитний вклад становить 149990 грн.
Згідно з пунктами 1 та 2 договору про внесення змін до договору банківського вкладу №152020039408 від 19 березня 2015 року, після внесення вкладником 40010 грн. готівки в касу банку на поповнення вкладу, яка зараховується на депозитний рахунок, сума вкладу основного договору становить 190000 грн.
19 березня 2015 року між ІВП у формі ТзОВ «Ременерго» (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено Договір № б/н про надання безпроцентної позики у розмірі 190000 грн. На виконання умов вказаного договору платіжним дорученням №156 від 19 березня 2015 року ТзОВ «Ременерго» перерахувало на поточний рахунок НОМЕР_1 кошти у сумі 190000 грн., з яких ОСОБА_3 отримав 149990 грн. готівкою і вніс на депозитний рахунок НОМЕР_1. Одержання готівки та внесення її на депозитний рахунок підтверджується заявою на видачу готівки №36 від 19 березня 2015 року та квитанцією №14460429 від 19 березня 2015 року.
19 березня 2015 року Правління НБУ прийняло постанову №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних». Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №60 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно з яким з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю.
15 червня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №116, яким продовжено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Банк «Київська Русь» до 19 липня 2015 року включно та продовжено повноваження Уповноваженої особи Фонду.
16 липня 2015 року Правління НБУ прийняло постанову №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь».
17 липня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь», відповідно до якої розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. строком на 1 рік з 17 липня 2015 року по 16 липня 2016 року включно.
04 серпня 2015 року ОСОБА_3 надав Уповноваженій особі Фонду заяву про задоволення вимог кредитора, однак його не було включено до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з 19 березня 2015 року було призупинено всі повноваження органів управління та органів контролю ПАТ «Банк «Київська Русь», а тому з огляду на положення частини 3 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI), укладені позивачем із банком правочини є нікчемними.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що доказів на підтвердження нікчемності укладеного між позивачем та банком правочину Уповноваженою особою не надано, а позивач є вкладником банку у розумінні положень статті 2 Закону №4452-VI. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважав, що заявлені позивачем вимоги до Фонду є передчасними.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волков О.Ю. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що правочин, вчинений між сторонами, штучно створює обов'язок Фонду щодо відшкодування грошових коштів, спрямований на заволодіння державними коштами та порушує публічний порядок, а тому є нікчемним згідно пунктів 2, 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI та статті 228 ЦК України. Наголошено на тому, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок дроблення рахунку іншого клієнта, а саме ІВП ТОВ «Ременерго».
У поданих додаткових поясненнях на касаційну скаргу відповідач-2 також наголосив на тому, що перерахування коштів на рахунок позивача було здійснене 20 березня 2015 року о 00:29:58 годин, видача коштів з поточного рахунку здійснювалась о 03:16:10 годин, а залучення коштів на депозитний рахунок відбулось 20 березня 2015 року о 04:45:21 годин, коли вже в ПАТ «Банк «Київська Русь» діяла тимчасова адміністрація та обмеження щодо відкриття рахунків фізичним особам тощо.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просив в її задоволенні відмовити та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції, як законну та обґрунтовану. Наголошено на тому, що повноваження органів управління банком, зокрема і щодо укладення спірних договорів, були припинені лише з 20 березня 2015 року, тому договори, укладені 19 березня 2015 року, є дійсними.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Отже, відшкодування Фондом коштів відбувається лише вкладникам за наявними у банку вкладами в межах граничної суми відшкодування. При цьому обов'язковими умовами, за яких відповідні кошти вважаються вкладом, а особа - вкладником, є залучення банком таких коштів від особи чи для неї на підставі договору банківського вкладу, банківського рахунку або на підставі іменного депозитного сертифіката.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття постанови Правління НБУ №190 від 19 березня 2015 року «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» на банківському рахунку ОСОБА_3 НОМЕР_1.980, відкритому відповідно до договору банківського вкладу №152020039408 від 19 березня 2015 року, перебувала сума у розмірі 149990 грн. Кошти на депозитний рахунок позивача було залучено позивачем готівкою через касу банку відповідно до квитанції від 19 березня 2015 року №14460429 (а.с.17).
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону №4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
З огляду на вищенаведене, приписи Закону №4452-VI пов'язують виникнення права у особи на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з наявністю у особи статусу вкладника та наявності такого вкладу станом на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
При цьому з аналізу вищенаведених правових норм слідує, що процедура початку виведення банку з ринку пов'язується не тільки із призначенням Уповноваженої особи в банку, а з датою початку тимчасової адміністрації в банку, яка визначається виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відповідному рішенні та не завжди співпадає з датою призначення Уповноваженої особи. Саме з дати, якою запроваджено тимчасову адміністрацію у банку, і припиняються повноважень органів управління і керівництва банку щодо укладення будь-яких правочинів. Вказане спростовує доводи скаржника щодо того, що договір банківського вкладу, укладений між позивачем та банком, є нікчемним з підстав, визначених статтею 36 Закону №4452-VI, оскільки договори укладались 19 березня 2015 року, а тимчасова адміністрація була введена у банку з 20 березня 2015 року.
Щодо посилань відповідача-2 на наявність підстав для віднесення правочину до нікчемних з огляду на підстави, визначені пунктами 2 та 7 статті 38 Закону №4452-VI, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2 та 7 статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема: 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Викладені відповідачем-2 у касаційній скарзі посилання на визнання спірного правочину нікчемним з огляду на підстави, визначені пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки відповідачем-2 всупереч приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним.
Пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI також не поширює свою дію на договір, укладений між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь». Зокрема, зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку, прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору. Однак, як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується доводами касаційної скарги, при укладенні договору банківського вкладу №152020039408 від 19 березня 2015 року позивачем не отримано жодних переваг від ПАТ «Банк «Київська Русь», банк не здійснив жодного платежу на користь позивача, а лише отримав кошти як вклад у банк.
Посилання відповідача-2 на те, що метою укладення даного правочину було отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, колегія суддів касаційного суду сприймає критично, оскільки доказів такого умислу суду не надано.
Слід зазначити, що відповідно до наданої квитанції від 19 березня 2015 року №14460429 зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок позивача відбулось шляхом рахунку залучення позивачем готівкою через касу банку і це відповідає приписам пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Банк «Київська Русь» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_3 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем-2 не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.
Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
При цьому колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи скаржника, викладені у додаткових поясненнях до касаційної скарги щодо зарахування коштів на рахунок позивача вже 20 березня 2015 року, оскільки в матеріалах справи наявною є квитанція, на якій міститься печатка банку та підпис відповідальної особи банку, відповідно до якої кошти на рахунок були залучені саме 19 березня 2015 року. Можливе проведення відповідних операцій по зарахуванню коштів на рахунки посадовими особами банку вже 20 березня 2015 року може свідчити про неналежне виконання останніми своїх посадових обов'язків та наявність підстав для їх притягнення до відповідальності. Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що відповідач-2 про наявність вказаних обставин не зазначав ні у суді першої, ні у суді апеляційної інстанції, разом з тим, у відповідності до положень частини 2 статті 341 КАС України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження для дослідження нових доказів, які не були розглянуті судами попередніх інстанцій.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків апеляційного суду та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 343, 350, 355, 356 КАС України, суд,
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду