Іменем України
Київ
25 квітня 2019 року
справа №2а-13060/11/2070
адміністративне провадження №К/9901/27094/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у складі суддів Любчич Л.В., Спаскіна О.А., Сіренко О.І.,
у справі №2а-13060/11/2070
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС
про скасування податкового повідомлення-рішення,
30 березня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 19 вересня 2011 року № 0000591702, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 27903 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 6975 грн 75 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.
Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, ухвала яка є предметом цього касаційного перегляду постановлена за результатами нового апеляційного перегляду здійсненого судом апеляційної інстанції на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 квітня 2012 року.
16 березня 2016 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року по справі № 2а-13060/11/2070, якою позов Підприємця задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова від 19 вересня 2011 року № 0000591702.
11 квітня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позицію податкового органу.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, визначальним вважає відсутність у позивача документів в підтвердження повної сплати по договору, тобто відсутності коштів від контрагентів.
07 червня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 23 лютого 2016 року, справа з суду першої інстанції витребувана не була.
21 лютого 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/27094/18 передані до Верховного Суду.
23 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №К/9901/27094/18 прийняті до свого провадження та витребувана справа №2а-13060/11/2070 з Харківського окружного адміністративного суду.
14 березня 2018 року справа №2а-13060/11/2070 надійшла до Верховного Суду.
Підприємцем заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надавався, що не перешкоджає його розгляду по суті.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02 вересня 2011 року № 1680/17-3226606139 (далі - акт перевірки).
19 вересня 2011 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення - рішення № 0000591702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 34878,75 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на 27903 грн за листопад 2010 року, за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР та застосовані штрафні (фінансові) санкції без визначення правової підстави їх застосування у сумі 6975 грн 75 коп.
Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Також встановлено, що між Підприємцем, як Довірителем та ТОВ "Промспецконсалтинг", як Повіреним, укладено та виконано договір доручення № 011110/1 за умовами якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання провести роботи, пов'язані з виконанням доручення позивача від імені та в його інтересах, предметом якого є проведення переговорів з перспективними покупцями і забезпечення укладення контракту на поставку матеріалів для пакування харчової продукції, а саме сітки екструдованої та сітчастого мішка, на підтвердження реальності виконання умов цього договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, звіт повіреного, акт прийому-передачі виконаних робіт, платіжні доручення, банківські виписки.
Досліджуючи надані первинні документи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вищезазначені первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дефектів форми, змісту або походження не мають.
Серед іншого судами попередніх інстанцій досліджено звіт повіреного, за яким були виконані роботи, а саме укладено контракт з покупцями (ТОВ "Агрохолдинг", ПП "ІмПак") та отримано прибуток від відвантаження сітки екструдованої та сітчастого мішка на загальну суму 279 025,17 грн, на підтвердження відвантаження продукції позивачем надано видаткові накладні, доведений факт оплати товару покупцями, формування звітності та чистого прибутку позивачем у відповідних звітних періодах.
Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97, який з урахуванням встановлених судовим розглядом фактичних обставин справи зумовив висновок про правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкової накладної.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаних позивачем послуг.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання інформаційних послуг та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.
Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з контрагентом позивача (ТОВ «Промспец Консалтинг»), з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права внаслідок чого, у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.
Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року по справі №2а-13060/11/2070 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер