22 квітня 2019 року
Київ
справа №9901/619/18
адміністративне провадження №П/9901/619/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Берназюка Я.О., Гімона М.М., Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Слободян О.М.,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Склярчук Ю.В.,
представника третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши заяви представників позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відвід суддів Берназюка Я.О., Гімона М.М., Мороз Л.Л. у справі за позовом ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя, третя особа Генеральна прокуратура України про визнання протиправним та скасування рішення від 08.05.2018 №1353/0/15-18,
У червні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 08 травня 2018 року № 1353/0/15-18 про тимчасове відсторонення судді Дружківського міського суду Донецької області Молібоги Г.В. від здійснення правосуддя.
22.04.2019 в судовому засіданні представниками позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подано заяви про відвід суддям - учасникам колегії Берназюку Я.О., Гімону М.М., Мороз Л.Л.
В обґрунтування вказаної заяви представниками позивача вказано, що 01 квітня 2019 року судді - учасники колегії по даній справі Берназюк Я.О., Гімон М.М., Мороз Л.Л. брали участь у розгляді справи № 9901/962/18 (провадження № П/9901/962/18) за позовом ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 13.11.2018 № 3456/0/15-18 про відсторонення судді Молібоги Г.В. від здійснення правосуддя. За результатами розгляду позовної заяви у справі № 9901/962/18 (провадження № П/9901/962/18) Верховний Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_5
Таким чином, на думку заявників, суддями Берназюком Я.О., Гімоном М.М., Мороз Л.Л., як суддями-учасниками іншої колегії суддів, вже досліджувалась та надавалась оцінка позовної заяви ОСОБА_5 з аналогічним предметом спору, щодо відсторонення судді від здійснення правосуддя, а отже, вказане ставить під сумніви здійснення вказаними суддями неупередженого та об'єктивного судового розгляду у справі № 9901/619/18 (провадження № П/9901/619/18).
Колегія суддів, обговоривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, виходить з такого.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено у ст. 36 КАС України, відповідно до ч. 1 якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Колегія суддів вважає, що обставини, зазначені представниками позивача, в обґрунтування заяви про відвід судді, а також відношення позивача до цих обставин, не є обставинами, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів. Тому, підстав для висновку про наявність визначених п.п.2, 4 ч. 1 ст. 36 КАС України та інших передумов для відводу суддів, немає.
Проте, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. "Пуллар проти Сполученого Королівства", 10 червня 1996 року, § 32 , Звіти 1996-III).
У зв'язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, "правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється». На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (див. "Де Куббер проти Бельгії", 26 жовтня 1984 року, § 26, Серія А, № 86).
Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо відводу.
Таким чином, з метою недопущення виникнення обставин, які можуть викликати в учасників справи сумніви щодо неупередженості суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., Гімона М.М., Мороз Л.Л., Суд дійшов висновку про задоволення заяви про відвід цих судді у даній справі.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку не підлягає застосуванню ч. 4 ст. 36 КАС України згідно якої незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу судді, оскільки судді Берназюк Я.О., Гімон М.М., Мороз Л.Л. під час розгляду справи 9901/962/18 (провадження № П/9901/962/18) досліджували тотожні фактичні обставини справи з тотожними позовними вимогами ОСОБА_5 та висловили думку щодо оцінки таких обставин та сформували певний юридичний висновок.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Задовольнити заяву представників позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відвід суддям Берназюку Я.О., Гімону М.М., Мороз Л.Л.
Відвести суддів Берназюка Я.О., Гімона М.М., Мороз Л.Л. від розгляду справи № 9901/619/18.
Передати справу № 9901/619/18 для повторного автоматичного розподілу з метою визначення складу колегії суддів для розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
Я.О. Берназюк
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
ОСОБА_13 ,
Судді Верховного Суду