25.04.19
22-ц/812/750/19
Справа: 487/1056/19 Суддя суду першої інстанції Карташева Т.А.
Провадження: 22-ц/812/750/19Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
25 квітня 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Царюк Л.М.,
суддів: Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.,
із секретарем судового засідання - Лептугою С.С.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2019 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Карташевої Т.А. в приміщенні цього ж суду, за заявою ОСОБА_4 по справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Кредитні ініціативи», Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» (далі - МФ КП «Агенція адміністративних послуг») про визнання незаконним та скасування рішення,
07 лютого 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення від 03 грудня 2018 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, яка була нею передана в іпотеку, за ТОВ «Кредитні ініціативи», винесеного державним реєстратором Миколаївської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» та поновити запис про її право власності на цю квартиру.
Свої вимоги мотивувала тим, що 09 квітня 2008 року між нею та Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі- ПАТ «Сведбанк») було укладено кредитний договір, відповідно до якого їй були надано кредитні кошти в розмірі 31 000,00 дол. США на придбання житла, а саме: однокімнатної квартири в АДРЕСА_1. В забезпечення виконання кредитного договору укладено іпотечний договір, за умовами якого придбана квартира передана банку в іпотеку.
Вона набула право власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 09 квітня 2008 року.
Одночасно з пред'явленням позову, ОСОБА_4 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») укладено договір факторингу, відповідно до умов якого банк відступив своє право вимоги заборгованості по вказаному кредитному договору.
В той же день ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відповідно до договору відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «Кредитні ініціативи».
Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора (стягувача) за договором №1401/0408/71-005 від 09 квітня 2008 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна без її відома власником придбаної нею квартири є ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 03 грудня 2018 року.
На її думку перехід права на спірну квартиру до відповідача є незаконним, з приводу чого вона звернулася до суду з позовом про захист її прав як власника квартири та вважає, що під час розгляду справи відповідач може будь-яким чином розпорядитися спірною квартирою, що призведе до певних труднощів у виконанні судового рішення, яке може бути прийняте на її користь.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2019 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру НОМЕР_1, що розташована в АДРЕСА_1.
Забезпечуючи позов у зазначений спосіб, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» просило ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити.
При цьому скаржник посилався на те, що задоволення заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову порушує право ТОВ «Кредитні ініціативи» на володіння, користування та розпорядження спірним майном.
Правом надати відзив на апеляційну скаргу у порядку визначеному ст. 360 ЦПК України учасники справи не скористались.
Заслухавши доповідь судді, пояснення скаржника, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частина ст. 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Таким чином, положення ч. 1 ст. 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.
Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 7 статті 319 ЦК України встановлено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пункт 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачає забезпечення позову накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до суду позов про визнання незаконною реєстрацію прав власності на квартиру НОМЕР_1, по АДРЕСА_1.
Вказане свідчить, що існує спір про право власності на нерухоме майно - квартиру.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції вважав, що співмірними із заявленими позовними вимогами є такі способи забезпечення позову, як арешт такого майна.
Колегія суддів вважає даний висновок правильним, оскільки зазначені заходи забезпечення позову пов'язані з предметом спору у даній справі та районним судом було у повній мірі враховано як інтереси позивача, яка убезпечувала себе від можливого позбавлення її права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, так і інтереси відповідача, який є кредитором та не може бути тривалий час обмежений у праві повернення грошових коштів.
Таким чином, забезпечивши позов шляхом арешту, районний суд досяг балансу інтересів сторін.
Це в повній мірі відповідає меті забезпечення позову - гарантуванню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Головною небезпекою незабезпечення позовів про оспорювання права власності є можливість недобросовісного відповідача реалізувати спірне майно під час розгляду справи, що призводить до її затягування, оскільки виникає необхідність притягувати до справи нових власників.
Забезпечивши позов у той спосіб, що вказаний у оскаржуваній ухвалі, суд вказаного уникнув.
При цьому відповідач не позбавлений можливості, як кредитор, вимагати виконання кредитних зобов'язань, але не може їх примусово реалізувати до вирішення спору.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 376 ЦПК України для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог законодавства, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді Л.М. Прокопчук
Н.В. Самчишина
Повний текст постанови складено 25 квітня 2018 року.