Дата документу 25.04.2019 Справа № 333/5807/17
Єдиний унікальний №333/5807/17 Головуючий у 1 інстанції Герасименко С.Г.
Провадження № 22-ц/807/1272/19 Суддя-доповідач ОСОБА_1
25 квітня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2017 року ТОВ «Кредекс Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначало, що 01.10.2008 року між відповідачем ОСОБА_3 та Акціонерним Товариством «Індустріально-експортний банк» (на даний час - Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» було укладено кредитний договір № 75/728825, згідно умов якого, позивач надав, а відповідач ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 11 737,38 доларів США 38 центів США строком до 30.09.2014 року зі сплатою процентної винагороди за користування кредитом щомісячно у розмірі 13,2 річних у валюті кредиту, починаючи з дня списання коштів з рахунку Позичальника до моменту повного погашення кредиту згідно з графіком погашення кредиту.
У порушення умов зазначеного кредитного договору відповідач зобов'язання по поверненню кредиту, та сплаті відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконали.
У зв'язку із зазначеними порушеннями станом на 25.09.2017 року загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить 65088,98 грн., що складається з нарахованих відсотків згідно кредитного договору.
Посилаючись на викладене, просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 65088,98 грн. та сплачену позивачем суму судового збору.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 75/728825 від 01.10.2008 р. у сумі 65088,98 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2019 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, застосувати строк позовної давності, у задоволенні позову відмовити.
ТОВ «Вердикт Капітал», як правонаступник ТОВ «Кредекс Фінанс» надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суд першої інстанції залишити без змін..
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.10.2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерним Товариством «Індустріально-експортний банк» (на даний час - Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» було укладено кредитний договір № 75/728825, згідно умов якого, позивач надав, а відповідач ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 11 737,38 доларів США 38 центів США строком до 30.09.2014 року зі сплатою процентної винагороди за користування кредитом щомісячно у розмірі 13,2 річних у валюті кредиту, починаючи з дня списання коштів з рахунку Позичальника до моменту повного погашення кредиту згідно з графіком погашення кредиту.
Позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 11737,38 доларів США, що підтверджується валютним меморіальним ордером № 754728825 від 01.10.2008 року.
20 січня 2011 року ПАТ «Індустріально-експортний банк» змінило свою назву на ПАТ «Креді ОСОБА_4».
26.12.2011 року між ПАТ «Креді ОСОБА_4» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено Договір Факторингу №08/11.
Таким чином ТОВ «Кредекс Фінанс» наділено правом застави та правом грошової вимоги».
Суд першої інстанції при вирішення справи, вірно встановив характер спірних правовідносин.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позичальник не виконує належним чином умови договору.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, станом на 25.09.2017 року сума заборгованості за Кредитним договором становить 65088,98 грн. та складається з нарахованих відсотків згідно кредитного договору.
В додатку до позовної заяви долучено розрахунок заборгованості, зокрема, виконаний станом на момент подачі позовної заяви, який відображає розмір заборгованості ОСОБА_3, які виступають належними та допустимими доказами в даній справі.
Крім того, розрахунок суми боргу виконаний на момент подачі позову, відображає суми, які були переуступлені, а так/само, суми боргу, які були сплачені та відсотки, які були нараховані з моменту переуступки боргу по дату виготовлення розрахунку, в зв'язку з чим, ОСОБА_4 стягував лише нараховані відсотки з врахуванням Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2011р., що повністю відповідає пункту 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. за №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», яким визначено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, при цьому, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки, зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 Цивільного кодексу України.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що справу було розглянуто без її участі. Суд першої інстанції не вивчив всі фактичні обставини справи та правовідносини, які виникли між сторонами. Враховуючи те, що розгляд справи проходив без її участі вона була позбавлена можливості надати свої заперечення та клопотання про застосування строку позовної давності.
Зазначені доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та є безпідставними з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 отримувала судові повістки про виклик в судові засідання, зверталася до суд з заявами про відкладення розгляду справи (а.с. 74, 97, 100,101, 104, 108,127, 192-193).
Відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, заочним визнається лише розгляд справи, що відбувається за відсутності Відповідача і за чітко встановлених умов, за своєю процесуально - правовою природою, заочний розгляд справи в цивільному судочинстві не є самостійним видом провадження, адже він не обумовлений природою матеріально-правового відношення, характером та підставами розглядуваних судом вимог, оскільки, при заочному розгляді справи допустимі всі дії та процесуальні конструкції змагального процесу, які не залежать від взаємного волевиявлення сторін, або від ініціативи Відповідача, так, як під час заочного розгляду справи неможливе визнання позову Відповідачем.
Сторони судового процесу, треті особи, заявники та заінтересовані особи можуть брати участь в справі особисто або через представника, при цьому, особиста участь в справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою, а у разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.
За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Як вбачається зі змісту Заочного рішення та матеріалів даної судової справи, ОСОБА_3 про час та місце судового розгляду оповіщався у встановленому законом порядку за місцем своєї реєстрації, але у судові засідання не з'являвся, про поважність причин неявки суд не повідомляв та не просила розглядати справу за її відсутності, представника до суду не направляла, заперечення не надавала, при цьому, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ст. ст. 58 - 64, 280 ЦПК України)
Слід також звернути увагу суду на ту обставину, що додатки до Заяви про перегляд заочного рішення, а так/само, до апеляційної скарги, яка надана ОСОБА_3 - також не містять належних та допустимих доказів, які б спростовували позовні вимоги ТОВ «Кредекс Фінанс» та надавали підстави вважати про те, що заочне рішення не відповідає фактичним обставинам, що надає підстави стверджувати про безпідставність викладених обставин скаржником в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення в цивільній справі" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми, при цьому, обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про розгляд даної справи - свідомо відмовилася від супроводження даної справи, а так само, в апеляційній скарзі не наведені обставини, які б підтверджувалися належними та допустимими доказами, які б ставили під сумнів законне та обґрунтоване заочне рішення суду першої інстанції.
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить застосувати строк позовної давності у цій справі.
Згідно положень ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, при цьому, нормами ст. 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, водночас, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Правові висновки викладені у Постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-780цс15 та від 2 березня 2016 року № 6-2307цс15 зводяться до того, що нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції, а той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом, може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.
Правова позиція Верховного Суду України, яка висловлена в Постанові від 11 лютого 2015р у справі №6~246цс14 зводиться до того, що за змістом частини третьої статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, водночас, Рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду), а тому, заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Випадки для звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2018 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 25 квітня 2019 року.
Головуючий
Судді: