Справа № 548/583/19
Провадження № 2/548/361/19
15.04.2019 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді- Коновод О.В.
за участю секретаря судового засідання Вовк М.І.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту проживання однією сім"єю зі спадкодавцем більше п"яти років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту проживання однією сім"єю зі спадкодавцем більше п"яти років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, мотивуючи його тим, що 29 травня 2001 року у селі Вишняки Хорольського району Полтавської області померла ОСОБА_3, про що підтверджується актовим записом про смерть № 50 від 29.05.2001 року по ОСОБА_2 сільській раді Хорольського району Полтавської області.
Відповідно до довідки виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області № 199 від 22.02.2019 року ОСОБА_3 дійсно була зареєстрована і проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 по день смерті 29.05.2001 року. На день смерті разом з покійною не була зареєстрована, але проживала: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Покійна ОСОБА_3 заповіту в сільській раді не складала і не посвідчувала.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на її спадкове майно, зокрема: земельну ділянку площею 2, 71 га для сільськогосподарського використання на території ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області, що належала їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 505116.
Із довідки відділу у Хорольському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 15.03.2019 року № 322/116-19 слідує, що ОСОБА_3 дійсно належав державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 505116 площею 2,71 га для сільськогосподарського використання на території ОСОБА_2 сільської ради, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєно.
Вартість земельної ділянки станом на 01.01.2019 року з урахуванням коефіцієнта індексації - 4,7964, та коефіцієнту -1.756 на ріллю (Постанова КМУ № 1185 від 31.10.2011 року) становить - 99 730 99 грн.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явилася,але в позовній заяві прохала суд провести розгляд справи за її відсутності.
В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської областів судове засідання свого представника не направила, подала заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, зазначивши, що сільська рада позов визнає повністю.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.
Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу ч. 4ст. 206ЦПК Українив разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обовязків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.
Відповідно дост. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1ст. 1268ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 3ст. 13ЦПК Україниучасниксправи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Повноваження сторін на вчинення дій по визнанню позову судом перевірені.
Відповідач не обмежений в цивільній процесуальній дієздатності, а тому розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, включаючи і право на визнання позову.
Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин справи.
За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
З повідомлення Хорольської державної нотаріальної контори від 14.03.2019 року за № 307/01-16 слідує, що при перевірці по обліку спадкових справ Хорольської державної нотаріальної контори встановлено, що спадкова справа на майно померлої 29.05.2001 року ОСОБА_3, останнім місцем проживання якої було с. Вишняки Хорольського району Полтавської області, не відкривалась. Це свідчить, що спадщина після останньої, не була прийнята ніким із спадкоємців першої чи другої черг, передбачених ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963 року.
З 01 січня 2004 року набрав чинності нині діючий Цивільний кодекс України. На даний час, ЦК України передбачено п'ять черг спадкування за законом, зокрема, ст. 1264 ЦК України визначає, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У пункті 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зазначено, що правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Звернувшись до нотаріальної контори позивачу роз'яснено, що вона матиме можливість спадкувати за законом як спадкоємець 4 черги за законом у відповідності до ЦК України 2003 року, у разі, якщо суд визнає за можливе застосувати до неї перехідні положення ЦК України та визнає факт проживання позивача разом зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України, в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, що проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до відкриття спадщини.
У відповідності з п. п. 21, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивач, ОСОБА_1, постійно понад 5 років проживала однією сім'єю зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини, а тому прийняла його спадщину.
З довідок виконкому ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області від 22.02.2019 року № 199, від 21.02.2019 року № 195, акту комісії у складі депутатів ОСОБА_2 сільської ради від 21.02.2019 року слідує, що ОСОБА_3 дійсно була зареєстрована і проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 по день смерті 29.05.2001 року. На день смерті разом з покійною не була зареєстрована, але проживала: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_1 здійснювала догляд, проживала однією сім'єю, вела спільне господарство з ОСОБА_3 з 1996 року по день її смерті 29.05.2001 року. ОСОБА_1 здійснила поховання, відбула поминки та доглядає за могилою ОСОБА_3.
ОСОБА_3 власних дітей не мала, через старість і хвороби не могла забезпечити власне існування, а тому потребувала сторонньої допомоги. З огляду на викладене, позивач, ОСОБА_1, з початку 1996 року і до дня смерті ОСОБА_3Д, тобто більше 5 років до часу відкриття спадщини - 29.05.2001 року, проживала разом з нею у домогосподарстві, розташованому у с. Вишняки Хорольського району Полтавської області. Протягом періоду спільного проживання, останні були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки один щодо одного, а саме: мали спільний бюджет, вели спільне господарство, купували продукти харчування, необхідні у побуті речі, тощо.
Факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 понад 5 років до часу відкриття спадщини після смерті останньої, повністю підтверджується наступними доказами:
- довідкою виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області № 199 від 22.02.2019 року, у якій вказано, що померла 29.05.2001 року ОСОБА_3, дійсно проживала і була зареєстрована до дня смерті в с. Вишняки Хорольського району Полтавської області. На день смерті разом із покійною не була зареєстрована, але проживала: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3;;
- довідкою виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області № 195 від 21.02.2019 року, у якій вказано, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, здійснювала догляд, проживала однією сім'єю, вела спільне господарство з ОСОБА_3 з 1996 року по день її смерті 29.05.2001 року. Також ОСОБА_1 здійснила поховання, відбула поминки та доглядає за могилою померлої ОСОБА_3;
- актом депутатів ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області від 21.02.2019 року, які підтверджують проживання однією сім'єю та ведення спільного господарства ОСОБА_1 з ОСОБА_3 з початку 1996 року по день її смерті 29.05.2001 року, а також те, що остання здійснила поховання, відбула поминки після померлої ОСОБА_3;
у ствердження факту постійного проживання позивача понад 5 років до дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем також додаю нотаріально засвідчені пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживають на території ОСОБА_2 сільської ради.
Згідно ч.1. ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем більше п'яти років до часу відкриття спадщини є підтвердженням мого фактичного постійного проживання разом з ним на момент його смерті та свідчить про прийняття мною спадщини ОСОБА_3
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані позивачем докази, приймаючи до уваги їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, враховуючи правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, та беручи до уваги ту обставину, що позивач позбавлений можливості у досудовому порядку вирішити заявлене питання, а встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю понад п'ять років до часу відкриття її спадщини, необхідне позивачу для здійснення правомочностей спадкоємця до майна ОСОБА_3, а тому є всі підстави для встановлення вказаного факту.
Крім того, державним нотаріусом також повідомлено, що враховуючи відсутність оригіналу документу, що посвідчує право власності спадкодавця на заявлене спадкове майно (земельну ділянку) - державного акту на право приватної власності на землю, нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом, а тому роз'яснено право на звернення до суду для вирішення питання про визнання права власності на земельну ділянку.
Згідно зі до ст. 68 ЗУ «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус встановлює склад спадкового майна, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Пункт 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 року за № 282/20595, передбачає, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У зв'язку з відмовою нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Згідно роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відповідно до ст.ст. 1218, 1220, 1221, 1223, 1258 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Аналогічні роз'яснення викладені у п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», зокрема, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно п. 3.1 вказаного листа право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входять усі права та обов'язки на земельну ділянку площею 2,71 га, для сільськогосподарського використання на території ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області, яка належала їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 505116 та яку прийняла позивач, як її спадщину, як спадкоємець 4 черги за законом, тобто особа, яка проживала однією сім'єю зі спадкодавцем більше п'яти років до часу відкриття спадщини. Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після її смерті, який фактично прийняв спадщину, але відсутність оригіналу правовстановлюючого документу позбавляє можливості оформити спадщину у нотаріальному порядку. З огляду на викладене, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом можливо вирішити лише в судовому порядку, оскільки іншого порядку спадкування за даних з обставин не існує.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.
Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.
За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.328, 392, 1218, 1221, 1225, 1264, 1277 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту проживання однією сім"єю зі спадкодавцем більше п"яти років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,- задовольнити повністю.
Встановити, що ОСОБА_3, яка померла 29 травня 2001 року, постійно проживала з ОСОБА_1 однією сім'єю, починаючи з 1996 року по день її смерті 29 травня 2001 року, тобто більше п'яти років до часу відкриття спадщини та відноситься до її спадкоємців, передбачених ст.1264 ЦК України.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті 29 травня 2001 року ОСОБА_3, право власності на земельну ділянку площею 2,71 га, для сільськогосподарського використання на території ОСОБА_2 сільської ради Хорольського району Полтавської області та яку остання, як спадкоємець 4 черги за законом, прийняла як спадщину після смерті 29 травня 2001 року ОСОБА_3, що належала останній на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 505116.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 15.04.2019 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії КО 655470, виданий Хорольським РВ УМВС України в Полтавській області 02.03.2006 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_6, індекс: 37823.
Відповідач: ОСОБА_2 сільська рада Хорольського району Полтавської областіідентифікаційний код: 22535463,с. Вишняки, вул. Шевченка, 10 Хорольського району Полтавської області, поштовий індекс : 37860 .
Суддя : О.В. Коновод