Справа № 544/50/19
№ 2/544/137/2019
іменем України
18 квітня 2019 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої - судді Сайко О.О.,
за участі секретаря - Костенко Т.В.,
позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 (представника державної установи),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у подальшому уточнив, в обґрунтування якого вказав, що 16.05.2017 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подружжя проживало разом в с. Кейбалівка Пирятинського районеу Полтавської області по вул. Набережна, 28.Відповідач на початку 2019 року залишила місце їх спільного проживання та виїхала в невідомому напрямку. Місце її перебування на даний час не відоме. Відповідач у вихованні сина участі не приймає, допомоги на його утримання не надає та не проявляє інтересу до своєї дитини.
Спільне життя з відповідачем не склалося через зловживання останньою спиртними напоями, відсутністю взаєморозуміння, довіри та поваги. Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу малолітній син буде проживати з ним. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд шлюб розірвати та визначити місцем проживання малолітнього сина ОСОБА_4, народження 23.03.2017 року - адресу проживання батька, а саме: с. Кейбалівка Пирятинського району Полтавської області, вул. Набережна, 28. Судові витрати просить також стягти з відповідача.
У судовому засіданні позивач та його представник на своїх вимогах наполягали, просили суд шлюб розірвати та визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 разом з позивачем, як батьком дитини, стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідач у судовому засіданні позов визнала у повному обсязі та не заперечувала проти його задоволення. Просила після розірвання відновити її дошлюбне прізвище на «Котенко».
Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, заслухавши сторін, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Як передбачено приписами ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т.ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 109 СК передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Судом установлено:
Сторони знаходяться у шлюбі з 16.05.2017 року, зареєстрованому виконавчим комітетом Сасинівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, актовий запис № 1 (а.с.34).
Від шлюбу мають сина ОСОБА_4, народження 23 березня 2017 року (а.с.7). На цей час малолітній проживає разом з батьком ОСОБА_1 у с.Кейбалівка Пирятинського району Полтавської області по вулиці Набережній, 28.
Спільне життя між сторонами не склалось через зловживання відповідачем спиртними напоями, відсутністю у подружжя взаєморозуміння, довіри та поваги та у зв'язу із небажанням ОСОБА_2 виховувати їх спільного сина. Підтримувати шлюбні відносини сторони не бажають.
Суд зазначає, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Оскільки обставини, викладені подружжям, свідчать про те, що у обох сторін відсутня вільна згода на перебування у шлюбі, втрачене почуття любові, збереження шлюбу, на думку суду, суперечитиме їх інтересам. Збереження шлюбу за відсутності згоди одного з подружжя вже є таким, що буде суперечити його інтересам виходячи з положень ст. 24 СК України.
З огляду на те, що між сторонами втрачено взаєморозуміння та почуття любові, примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і суперечить інтересам подружжя, суд дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, шлюб між сторонами існує формально і може бути розірваним.
Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (ст. 113 СК України). Відповідач заявляла про відновлення дошлюбного прізвища, тому після розірвання шлюбу надалі іменується прізвищем «Котенко», отриманим до реєстрації шлюбу з відповідачем.
При вирішенні спору в частині позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд виходить із наступного.
Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно зі ст. ст. 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
В матеріалах справи мається висновок органу опіки та піклування про доцільність визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 Олександровчиа, народження 23.03.2017 року - з батьком ОСОБА_1.
Вказаний висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору взятий до уваги судом при вирішенні спору.
Ухвалюючи рішення від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України», Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Таким чином, суд, врахувавши положення ст. 51 Конституції України, статтей 7, 157 СК України, а також рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) «М. С. проти України», зауважує, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Таким чином, суд приймає до уваги обставини, які свідчать про ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, їх характеристику, вік дитини, стан її здоров'я, умови проживання та інші обставини, що мають істотне значення.
Зазначені обставини свідчать про те, що батько виявляє більшу увагу та турботу до дитини, син подружжя проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання батька. Відповідач ОСОБА_2 разом з позивачем та їх спільним сином проживати не бажає, участь у вихованні дитини не приймає та не заперечує проти проживання малолітнього разом з батьком ОСОБА_1
Відтак проживання дитини спільно з батьком, на думку суду, буде відповідати в першу чергу інтересам малолітньої дитини, що само по собі не суперечить міжнародним принципам Декларації прав дитини, якою проголошено право дитини на повний, гармонійний розвиток її особистості, та відповідатиме її потребі рости в атмосфері любові та розуміння.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню 768, 40 грн. на користь позивача в повернення сплаченого ним судового збору.
Керуючись ст.ст. 4-6, 76, 200, 206, 263-265, 352 ЦПК України, ст.112, 160, 161 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1, народження 12 серпня 1981 року, та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Котенко) ОСОБА_5, народження 16 липня 1980 року, зареєстрований 16 травня 2017 року виконавчим комітетом Сасинівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, актовий запис № 1.
Дошлюбне прізвище відповідача відновити на «Котенко».
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини сторін: сина ОСОБА_4, народження 23 березня 2017 року, разом з батьком ОСОБА_1, народження 12 серпня 1981 року.
Стягти із ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Котенко) ОСОБА_5, народження 16 липня 1980 року, на користь ОСОБА_1, народження 12 серпня 1981 року, у повернення сплаченого судового збору 768 ( сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Повний текст рішення виготовлений 25.04.2019.
Головуючий - Сайко О.О.