Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3643/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури , м. Дергачі в інтересах держави, в особі Краснокутської селищної ради, смт. Краснокутськ
до Фермерського господарства "Лідія" ОСОБА_2, смт. Краснокутськ
про стягнення коштів 81 107,11 грн.
за участю представників:
прокурор - Чирик В.Г. (посв. №036688) від 11.12.15;
позивача - не з'явися;
відповідача - ОСОБА_3, голова.
Керівник Дергачівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Краснокутської селищної ради з позовною заявою до Фермерського господарства "Лідія" ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельної ділянкою у сумі 81107,11 грн.
Посилаючись на ст.1212-1214 ЦК України прокурор позов обгрунтовує тим, що відповідач в період з 01.01.2016 по 30.09.2018 викорустовував земельну ділянку №6323555100:01:001:1960, площею 0,94 га без укладання відповідного договору не сплачуючи при цьому орендну плату за її користування.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.12.2018 було відкрито провадження у справі №922/3643/18, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.01.2019 о 12:00.
Протокольною ухвалою суду від 24.01.2019 підготовче засідання було відкладено на 15.02.2019.
30.01.2019 від представника Краснокутської селищної ради надійшло клопотання (вх.№2697), в якому просить суд розглядати справу за відсутністю позивача.
15.02.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.00 год. 15.02.2019. Протокольною ухвалою від 15.02.2019 відкладено підготовче засідання на 25.02.19.
20.02.2019 відповідач до суду надав відзив на позовну заяву (вх.№4565) разом із клопотанням про його залучення до матеріалів справи (вх.4565), в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Відповідач вказує на те, що прокурор не надав жодного доказу та не обгрунтував підстав для звернення до суду в інтересах Краснокутської селищної ради. На думку відповідача вимоги прокурора про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати з посиланням на ст. ст. 1212-1214 ЦК України позбавлені фактичного та правового обґрунтування, оскільки вимога про стягнення несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власноті, без укладення договору оренди за положенням ст.22 ЦК України є збитками у вигляді упущеної вигоди.Вказує, що Фермерське господарство "Лідія" ОСОБА_2 після прийняття Краснокутською селищною радою Харківської області рішення №896-VII від 05.09.2018 вживало всіх передбачених законом заходів з метою укладання договору оренди земельної ділянки, проте такий договір не було укладено з незалежних від нього причин, оскільки з боку позивача не було вчинено жодних дій щодо розроблення та його укладання з відповідачем.
Протокольною ухвалою від 25.02.2019 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та у зв'язку із неявкою сторін було відкладено підготовче засідання на 20.03.2019.
Прокурор надав суду відповідь на відзив відповідача (вх. №4946 від 25.02.2019), в якому спростовує доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, та просить суд заявлений позов задовольнити в повному обсязі.
20.03.2019 від відповідача до суду надійшли письмові заперечення (вх.№6940), в яких останній не погоджується з правовою позицією викладеною прокурором у відповіді на візив та підтримує доводи викладені ним у відзиві на позовну заяву.
Протокольною ухвалою від 20.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2019.
В судовому засіданні 16.04.2019 прокурор заявлений позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на задоволенні позову.
Позивач у судове засідання 16.04.2019 не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання (вх.№2697 від 30.01.2019), в якому просить суд розглядати справу за його відсутністю.
В судовому засіданні 16.04.2019 представник відповідача проти позову заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд встановив наступне.
Щодо підстав звернення прокурора до суду.
Пунктом 3 частини 1 статті 113 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Такі виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначаються Законом України "Про прокуратуру".
Відповідно до частин 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
В матеріалах справи наявні докази повідомлення керівника Дергачівської місцевої прокуратури про вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в інтересах позивача, зокрема звернення до суду з відповідним позовом (т.с. І а.с. 55-57).
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність інтересів держави у спричинені відповідачем шкоди інтересам територіальної громади смт.Краснокутськ в особі Краснокутської селищної ради, які виражені у ненадходженні до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та незабезпеченням Краснокутською селищною радою впродовж тривалого часу захисту порушених інтересів держави та територіальної громади смт. Краснокутськ.
Судом встановлено, що рішенням ХХIV сесії VI скликання від 27.12.2012 (зі змінами від 19.12.2013) Краснокутської селищної ради Харківської області надано дозвіл фермерському господарству "Лідія" ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування комплексу нежитлових будівель та споруд за адресою: смт.Краснокутськ, вул.Червоних партизан, 2-а.
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.11.2018 №144431971 право власності на комплекс нежитлових будівель на споруд за адресою: Харківська область, Краснокутський район, смт.Краснокутськ, вулиця Червоних партизан, 2-а, з 01.03.2012 зареєстровано за фермерським господарством "Лідія" ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, САЕ 215188 від 23.02.2012.
Відповідно до інформації КП "Краснокутське БТІ" від 12.11.2018 №774 до складу комплексу входять такі будівлі та споруди: столова під літерою "Б-1", загальною площею 67,10 кв.м., зерносклад під літерою "B-1", загальною площею 286,60 кв.м., сіносховище під літерою "Г-1", загальною площею 788,70 кв.м. та тік відкритий №1.
За рішенням ХХХVIII сесії VII скликання №896-VII від 05.09.2018 Краснокутської селищної ради Харківської області фермерському господарству "Лідія" ОСОБА_2 було передано в оренду земельну ділянку площею 0,9400 га.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.11.2018 №144735673 право оренди на земельну ділянки площею 0,94 га з кадастровим номером №6323555100:01:001:1960 було зареєстровано за фермерським господарством "Лідія" ОСОБА_2 30.10.2018.
Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відділу у Краснокутському районі від 13.11.2018 №488/115-18 нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 0,94 га, кадастровий номер №6323555100:01:001:1960, яка розташована в селищі міського типу Краснокутськ, станом на 2016 рік становить 952 269,78 грн., на 2017 рік - 1 009 385,30 грн., на 2018 рік - 1 010 030,00 грн.
Рішенням XXXII сесії VI скликання Краснокутської селищної ради від 06.02.2014 року №23 "Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки" затверджено розміри орендної плати за земельні ділянки, що знаходяться в межах населених пунктів на території Краснокутської селищної ради.
Так, згідно Додатку до рішенням XXXII сесії VI скликання Краснокутської селищної ради від 06.02.2014 року №23 "Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки" промислові та сільськогосподарські підприємства, підприємства транспорту та зв'язку, площа земельних ділянок яких становить понад 500 квадратних метрів сплачують орендну плату в розмірі 4% від їх нормативної грошової оцінки.
На підставі розрахунку проведеного Краснокутською селищною радою розмір недоотриманих доходів за фактичне користування фермерським господарством "Лідія" ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,94 га, кадастровий номер №6323555100:01:001:1960, яка розташована за адресою: вул.Червоних партизан, 2-а, смт.Краснокутськ, у вигляді орендної плати за землю за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 складає 81 107,11 грн.
Посилаючись на те, що відповідач не набувши належних прав власності або користування на земельну ділянку площею 0,94 га, , яка розташована за адресою: вул.Червоних партизан, 2-а, смт.Краснокутськ, використовував до 30.10.2016 земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачував орендної плати, прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 81 107,11 грн. за період з 01.01.2016 по 30.09.2018.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Судом встановлено, що відповідач володіє комплексом нежитлових будівель та споруд, що розташовані на земельній ділянці 0,94 га за адресою: Харківська область, Краснокутський район, смт.Краснокутськ, вулиця Червоних партизан, 2-а. Проте, відповідне право користування щодо вказаної земельної ділянки було зареєстровано тільки 30.10.2018.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, норма статті 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільний кодекс України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельними ділянками у встановленому законодавчими актами розмірі, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Матеріали справи свідчасть про те, що до 30.10.2018 відповідач не був постійним землекористувачем земельної ділянки, а отже не був і суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Відповідач у період з 01.01.2016 по 30.09.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.
Таким чином, з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на вищезазначену земельну ділянку. Цього обов'язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.
Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
За розрахунком позивача, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2016 по 30.09.2018 склав 81 107,11 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 81 107,11 грн. обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фермерського господарства «Лідія» ОСОБА_2 (62002, вул.Червоних Партизан, буд.2, смт.Краснокутськ, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 21223879) на користь Краснокутської селищної ради (62002, вул.Миру, буд.127, смт.Краснокутськ, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 04397359, одержувач платежу УДКСУ у Краснокутському районі, поточний рахунок одержувача 33213813020316, ідентифікаційний код одержувача 37447083, установа банку Казначейство України (ЕАП), код установи банку 899998) безпідставно збережені кошти у розмірі 81 107 грн. 11 коп.
Стягнути з фермерського господарства «Лідія» ОСОБА_2 (62002, вул.Червоних Партизан, буд.2, смт.Краснокутськ, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 21223879) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок 35212041007171, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) 1762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення буде опубліковано в мережі Інтернет на сайті www.court.gov.ua.
Повне рішення складено "25" квітня 2019 р.
Суддя ОСОБА_1