36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
24.04.2019. Справа № 917/273/19
м. Полтава
За позовною заявою Фізичної особи-підприємця Козоріза Олександра Володимировича, АДРЕСА_1; адреса для листування Мельничук Ілона Вікторівна, а/с 107, м. Київ-67
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром", вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300
про стягнення 57892,16 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.
Секретар судового засідання Лепій О.В.
Фізична особа-підприємець Козоріз Олександр Володимирович (далі - позивач/ ФОП Козоріз О.В.) звернувся з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (далі - відповідач/ ТОВ "Техмолпром") 57892,16 грн., в тому числі 51328,08 грн. основного боргу, 5506,43 грн. інфляційних втрат, 1057,65 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 0201-15 від 02.01.2015.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.02.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, сторін повідомлено, що розгляд справи відбудеться 27.03.2019.
Ухвалою від 27.03.2019 суд відклав розгляд справи на 16.04.2019.
16.04.2019 суд за клопотанням відповідача відклав розгляд справи на 24.04.2019.
В судове засідання 24.04.2019 сторони не з'явилися.
Копії ухвали суду від 16.04.2019 були направлені за адресами місцезнаходження сторін, вказаними у позовній заяві, про що свідчить вихідний штамп загального відділу суду на звороті ухвали суду.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 16.04.2019 по справі № 917/273/19 про відкладення розгляду справи на 24.04.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв'язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.
Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
02.01.2015 між позивачем (підрядник за договором) та відповідачем (замовник за договором) було укладено договір підряду № 0201-15 (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).
Відповідно до п. 1.1. Договору підрядник зобов'язується на свій ризик за завданням замовника виконати роботи з монтажу та демонтажу технологічного обладнання та інші види робіт згідно Кошторису (Додаток № 1) - надалі за текстом Роботи, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що об'єм, перелік, характер робіт та їх ціна, що будуть виконуватись підрядником, встановлюються в кошторисі (Додаток № 1) до цього Договору та обмежені сумою цього Договору.
Роботи виконуються на об'єкті замовника, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 45а; Полтавська область, смт. Шишаки, вул. Заводська, 1 (п. 1.3 Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору замовник здійснює фінансування робіт в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт.
Згідно п. 9.1 Договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2017, Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018.
Позивач зазначає, що співпраця за Договором триває більше трьох років. З метою відображення повної хронології співпраці за Договором, виконання робіт та оплат за увесь період позивачем надано Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 по 16.04.2019 року. Вказаний акт звірки підписано лише позивачем.
Позивач стверджує, що відповідач свій обов'язок по оплаті рахунка № 74 від 31.07.2018 на суму 144028,80 грн., який виставлено позивачем на підставі Акту здачі- приймання виконаних робіт за липень 2018 року, виконав частково. В зв'язку з цим у відповідача виникла заборгованість по Договору у сумі 51328,08 грн.
На підтвердження факту виконання позивачем робіт у липні 2018 року позивачем надано копії кошторису за липень 2018 року, акту здачі-приймання виконаних робіт за липень 2018 року від 31.07.2018 на суму 144028,80 грн. та рахунку на оплату № 74 від 31.07.2018 на таку ж суму.
На підтвердження здійснення відповідачем оплат по Договору позивачем надано копії звіту про дебетові та кредитові операції по його рахунку з 01.04.2018 по 30.06.2018, з 01.07.2018 по 30.09.2018, з 01.10.2018 по 31.12.2018, з 10.12.2018 по 01.02.2019, з 01.01.2019 по 31.03.2019.
Крім цього, на підставі ст. 625 ЦК України у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 5506,43 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2018 року по січень 2019 року та 1057,65 грн. 3% річних за загальний період з 10.11.2018 по 11.02.2019.
Вказані суми основного боргу, інфляційних втрат та річних позивач просить суд стягнути з відповідача.
Відповідач жодних заперечень на позов не надав.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за договором підряду.
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Судом встановлено, що відповідач виконав роботи по Договору у липні 2018 року на суму 144028,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за липень 2018 року від 31.07.2018.
Відповідно до п. 2.2. Договору замовник здійснює фінансування робіт в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт.
Таким чином, відповідач повинен був оплатити роботи по вказаному акту по 15.08.2018 включно.
Відповідач вказані роботи оплатив частково, на суму 92700,72 грн. Так, 5000,00 грн. було сплачено 25.01.2019, 5810,60 грн. - 24.01.2019, 6156,55 грн. - 23.01.2019, 5000,00 грн. - 17.01.2019, 20000,00 грн. - 09.11.2017, 10000,00 грн. - 08.11.2017, 10095,00 грн. - 31.10.2018, 7500,00 грн. - 29.10.2018, 8441,00 грн. - 26.10.2018, 10000,00 грн. - 24.10.2018, 10000,00 грн. - 23.10.2018. При цьому, частину оплати за 23.10.2018 у розмірі 5302,43 грн., як і всі попередні оплати відповідача, позивачем правомірно зараховано в рахунок попередньо існуючої за хронологією заборгованості.
Враховуючи викладене, на момент прийняття рішення за відповідачем рахується заборгованість по Договору у розмірі 51328,08 грн.
Відповідач жодних заперечень щодо суми боргу по Договору не надав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 51328,08 грн. є обґрунтованими, відповідачем не заперечуються та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та річних суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку при обчисленні кількості днів у вказаному ним періоді нарахування з 10.11.2018 по 16.01.2019, замість 68 днів позивачем вказано 159 днів. Вказана помилка призвела до завищення суми річних.
З врахуванням викладеного судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що за вказані позивачем періоди стягненню підлягають річні в сумі 509,44 грн. В іншій частині стягнення річних позов задоволенню не підлягає.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що позивач при нарахуванні інфляційних не враховує вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Як встановлено вище, роботи виконані по акту здачі-приймання від 31.07.2018 відповідач повинен був оплатити по 15.08.2018.
Тобто, позивач безпідставно нараховує інфляційні втрати за серпень 2018 року.
Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат і встановлено, що стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 4855,16 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та належними та допустимими доказами не спростував позовні вимоги позивача.
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300; код ЄДРПОУ 35293993) на користь Фізичної особи-підприємця Козоріза Олександра Володимировича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1; адреса для листування: Мельничук Олена Вікторівна, а/с/ 107, м. Київ-67) 51328 грн. 08 коп. основного боргу, 4855 грн. 16 коп. інфляційних, 509 грн. 44 коп. 3% річних, 1881 грн. 20 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.С. Семчук