ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.04.2019Справа № 915/184/19
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Служби автомобільних доріг у Миколаївській області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва"
про стягнення 101 980,45 грн.
Представники сторін:
не викликались.
встановив:
До господарського суду Миколаївської області звернулась Служба автомобільних доріг у Миколаївській області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва" штрафні санкції за прострочення виконання третього-шостого етапів Календарного плану до договору № 14/2017 від 13.05.2017 р. у сумі 101 980, 45 грн., в тому числі: пеню за прострочення виконання зобов'язання щодо строків виконання робіт в сумі 59 676, 12 грн. та штрафу за прострочення виконання робіт понад 30 днів у сумі 42 304, 33 грн.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з ТОВ "Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва" на користь позивача Служби автомобільних доріг у Миколаївській області штрафних санкцій за прострочення виконання робіт за договором № 14/2017 від 13.05.2017 р., укладеним між сторонами.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо порушення відповідачем строків виконання робіт за вищевказаним договором № 14/2017 від 13.05.2017 р., предметом якого є виконання робіт з розроблення проектної документації.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.02.2019 р. передано позовну заяву Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (вх. № 1429/19 від 29.01.2019 р.) до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва" про стягнення грошових коштів в сумі 101 980, 45 грн. за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до господарського суду м. Києва.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.02.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
14.03.2019 р. до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву.
25.03.2019 р. до канцелярії суду позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
18.05.2017 р. між Службою автомобільних доріг у Миколаївській області (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва" (виконавець) укладено договір № 14/2017.
В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди.
Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. (стаття 887 Цивільного кодексу України)
Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, власними та/або залученими силами і засобами, на власний ризик виконати роботи з розроблення проектної документації на реконструкцію автомобільної дороги загального користування державного значення Р-06 Ульяновка-Миколаїв (через Вознесенськ), км 183+200-км 185+800, Миколаївська область (713110000-1 консультаційні послуги у галузі цивільного будівництва) в обумовлений цим договором термін. Замовник зобов'язується прийняти закінчені роботи та сплатити виконавцю вартість виконаних робіт.
Відповідно до п. 1.2. договору, технічні, економічні та інші вимоги до робіт, що становлять предмет договору, обумовлені у завданні на розроблення проектної документації (Додаток 1 до Договору).
Пунктом 2.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31.12.2017 року, а в частині грошових зобов'язань - до повного виконання.
За приписами п. 2.2 договору, строк дії договору та виконання зобов'язань може бути продовжено у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.
Ціна договору визначається відповідно до суми договірної ціни (Додаток 3 до договору) і становить 1 080 000,00 грн. з ПДВ (п.4.1 договору).
Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно з п. 1.3. договору, термін виконання робіт визначається календарним планом (Додаток 2 до договору).
Відповідно до п. 4.4. договору, якщо календарним планом передбачено виконання і здачі робіт поетапно, замовник розраховується з виконавцем за кожний етап окремо при наявності бюджетних коштів на рахунку замовника на ці цілі.
Умовами п.п. 5.1-5.2 договору визначено, що по завершенню робіт замовнику передається по акту здачі-приймання виконаних робіт та накладній робочий проект у 4 (чотирьох) примірниках на паперових носіях та оди примірник - в електронному вигляді, записаному на оптичний компакт-диск. Замовник зобов'язаний прийняти проектну документацію в завершеному вигляді та підписати акт здачі-приймання виконаних робіт протягом 5-ти робочих днів від дня отримання проектної документації або надати мотивовану відмову від прийняття робіт.
У разі виявлення недоліків в результатах виконання робіт замовник вправі вимагач від виконавця усунення таких недоліків і лише після їх усунення - підписати акт здачі- приймання виконаних робіт.
Згідно з п. 6.1.1 договору, виконавець зобов'язаний в обумовлений договором строк виконати роботи і передати замовнику їх результати.
Підпунктом 6.4.1. пункту 6.4. договору передбачено, що замовник має право здійснювати контроль за ходом та якістю виконання робіт, вносити зміни щодо вимог і характеристик предмета, визначеного у п. 1.1. цього договору, шляхом внесення змін в завдання.
Додатком № 2 до договору № 14/2017 від 13.05.2017 р. встановлено наступний календарний план робіт:
Топографо-геодезичні роботи. Обстеження мосту. Економічні вишукування. - травень-липень 2017 р., 273 238,80 (разом з ПДВ).
Інженерно-геологічні вишукування: травень-липень 2017 р., 88 066,80 (разом з ПДВ).
Проектні роботи. Автомобільна дорога. Проектні роботи. Міст.: травень-червень 2018 р., 236 161,20 (разом з ПДВ).
Оцінка впливів на навколишнє середовище: липень-вересень 2018 р., 215 734, 80 (разом з ПДВ).
Зовнішнє освітлення. Очисні споруди: липень-вересень 2018 р., 133 368,00 (разом з ПДВ).
Науково-технічний супровід проектування об'єкту: липень-вересень 2018 р., 19 083,60 (разом з ПДВ).
Експертиза проекту будівництва: квітень 2019 р., 114 346,80 (разом з ПДВ).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідач виконав підрядні роботи, а Служба автомобільних доріг України в свою чергу прийняла вказані роботи, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (проектні роботи, автомобільна дорога, міст, оцінка впливів на навколишнє середовище, зовнішнє освітлення, очисні споруди, науково-технічний супровід проектування об'єкту) від 17.12.2018 р. на суму 604 347,60 грн. та накладними № 145 від 20.11.2018 р. та № 156 від 11.12.2018 р.
Як свідчать накладні № 145 від 20.11.2018 та № 156 від 11.12.2018 р., підписані у двосторонньому порядку та скріплені печатками сторін, позивачем прийнято від відповідача зазначену документацію, складену за наслідками здійснення робіт.
Проте, відповідно до Календарного плану робіт (Додаток № 2 до договору), термін виконання робіт за етапами «Проектні роботи: автомобільна дорога, міст» встановлено травень-червень 2018 року, а етапи «Оцінка впливів на навколишнє середовище. Зовнішнє освітлення. Очисні споруди. Науково-технічний супровід проектування об'єкту» - липень-вересень 2018 року.
Для врегулювання спору мирним шляхом позивач звернувся до відповідача із претензією вих. № 2621/ЮР-06 від 08.11.2018 р., відповідно до якої просив останнього вжити дії по передачі позивачеві виконаних та належним чином оформлених результатів робіт за договором № 14/2017 та сплатити штрафні санкції за прострочення виконання умов договору.
Відповіді відповідач не надав.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо повідомлення відповідачем позивача про необхідність укладання додаткових договорів чи проекту таких додаткових договорів щодо продовження строку виконання робіт.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено виконання зобов'язання за договором щодо дотримання графіку виконання робіт 3-6 етапи.
У відзиві вих. № 110 від 12.03.2019 р. на позовну заяву відповідач зазначає, що заперечує проти задоволення позовних вимог оскільки договором № 14/2017 від 13.05.2017 р. поетапна передача робіт або календарним планом не передбачено, а окремі етапи ролбіт є лише складовою зобов'язання з виконання робіт.
Також, на його думку, не визначено застосування відповідальності у вигляді пені та штрафу за порушення строків поетапного виконання робіт.
Так, відповідно до п. 1.3. договору, термін виконання робіт визначається календарним планом робіт. А додатком № 2 до договору «Календарний план робіт» визначено поетапне виконання робіт.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, суд зазначає, що роботи по договору за етапом «Проектні роботи: автомобільна дорога, міст» були виконані товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва" в порушення календарного плану лише 20.11.2018, а не до кінця червня 2018 року, а етапи «Оцінка впливів на навколишнє середовище. Зовнішнє освітлення. Очисні споруди. Науково-технічний супровід проектування об'єкту» виконані 11.12.2018, проте календарним планом передбачено, що дані роботи мали бути виконані до кінця вересня 2018 року, тобто з порушенням строків виконання робіт, встановлених договором, а тому доводи відповідача судом не приймаються до уваги.
При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки виконання робіт на суму 59 676,12 грн за період визначений у позовній заяві, а також штраф у розмірі 42 304,33 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.
Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
При цьому, передбачена частиною другою статті 231 ГК України можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення зобов'язання спростовує твердження відповідача про безпідставність їх одночасного стягнення.
Суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі № 911/2813/17.
Враховуючи, що у даному випадку виконання зобов'язання замовником за Договором фінансується за рахунок Державного бюджету України, та встановлення сторонами у договорі розміру санкцій, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання за договором у розмірі 59 676,12 грн та розрахунок штрафу у розмірі 42 304,33 грн (7% вартості робіт), суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені та штрафу розраховані вірно та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33А, ідентифікаційний код 39994993) на користь Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2А, код ЄДРПОУ 25878206) пеню в розмірі 59 676 (п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят шість) грн.. 12 коп., штраф в розмірі 42 304 (сорок дві тисячі триста чотири) грн. 33 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий