ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2019Справа №910/343/19
За позовомПриватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформакс»
провизнання недійсним третейського застереження в договорі
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Багнюк І.І.
Представники учасників справи: не з'явилися
Приватне акціонерне товариство «Краснодонвугілля» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформакс», в якому просить суд визнати недійсним третейське застереження, яке викладене в п. 9.2 укладеного між сторонами договору №439/461-У/10-16 КУО від 24.10.2016 на постачання матеріалів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з урахуванням приписів ст. 2 Закону України «Про третейські суди», за змістом якої третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, не здійснюють правосуддя, положень ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суд, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, вбачається, що встановлення в договорі третейської угоди, якою в беззаперечній формі передбачено порядок вирішення спорів лише відповідним третейським судом є порушенням ст.ст. 55, 64 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про третейські суди», якою передбачено право, а не обов'язок передачі спору на вирішення третейського суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» було залишено без руху.
Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 відкрито провадження у справі №910/343/19 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 21.02.2019.
20.02.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що у тексті позовної заяви не міститься жодної підстави, яка б підтверджувала недійсність третейського застереження, та жодної норми права, якій би оскаржуване третейське застереження не відповідає. Також у відзиві відповідач звертає увагу, що він звертався до Господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з позивача заборгованості за договором №439/461-У/10-16 КУО від 24.10.2016. Проте, ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.10.2018 за клопотанням ПАТ «Краснодонвугілля» позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. Наразі у провадженні Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» знаходиться третейська справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформакс» до Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» про стягнення 337618,37 грн за порушення умов договору №439/461-У/10-16 КУО від 24.10.2016, однак провадження у цій справі зупинено через відкриття провадження у справі №910/343/19. Посилаючись на вказані обставини, відповідач стверджує, що подання Приватним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» даної позовної заяви є зловживанням процесуальними правами.
У підготовчому засіданні 21.02.2019 оголошувалась перерва до 21.03.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.04.2019.
01.04.2019 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
18.04.2019 до початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Вказані клопотання про розгляд справи за відсутності представників сторін судом задоволені.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
24.10.2016 між Приватним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформакс» (постачальник) було укладено договір №439/461-У/10-16 КУО (надалі - Договір), за змістом якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 9.1 Договору передбачено, що спори та розбіжності, які виникають у зв'язку з даним договором або стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, будуть по можливості вирішуватися шляхом переговорів.
Відповідно до п. 9.2 Договору якщо спори та розбіжності, вказані в п. 9.1 даного договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється у відповідності до матеріального права України у Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група» (у відповідності до регламенту вказаного суду), рішення якого є остаточним та обов'язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами у строки, вказані в рішенні суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлення в договорі третейської угоди, якою в беззаперечній формі передбачено порядок вирішення спорів лише відповідним третейським судом є порушенням ст.ст. 55, 64 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про третейські суди», а тому вказує на наявність підстав для визнання третейського застереження, викладеного в п. 9.2 Договору, недійсним.
Суд відзначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
За змістом ст. 2 Закону України «Про третейські суди», третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Відповідно до ч.ч. 4 - 7 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Згідно з ч. 9 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
В рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 № 1-рп/2008 зазначено, що гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене. Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 № 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Зі змісту Договору №439/461-У/10-16 КУО від 24.10.2016, зокрема, його пункту 9.2, вбачається, що оспорюване третейське застереження відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди».
Належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України існування обставин, які можуть бути підставою для визнання спірного третейського застереження недійсним, позивачем не доведено.
За таких обставин, вимоги позивача про визнання недійсним третейського застереження, яке викладене в п. 9.2 укладеного між сторонами Договору №439/461-У/10-16 КУО, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
При цьому, суд відзначає, що Договір №439/461-У/10-16 КУО було укладено сторонами ще у 2016 році, однак, як свідчать обставини справи, свої заперечення щодо легітимності наявного в ньому третейського застереження, позивачем висловлено лише після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформакс» до третейського суду з позовом про стягнення з позивача заборгованості за вказаним договором. Більш того, зі змісту ухвали Господарського суду Луганської області від 18.10.2018 у справі №913/291/18 (за позовом ТОВ «Інформакс» до ПАТ «Краснодонвугілля» про стягнення 330152,59 грн на підставі Договору №439/461-У/10-16 КУО) слідує, що ПАТ «Краснодонвугілля» в рамках справи №913/291/18 звернулося до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на те, що у п. 9.2 Договору сторони уклали угоду про передачу відповідного спору на вирішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група».
Такі дії позивача, на переконання суду, свідчать про створення позивачем умов для затягування вирішення спорів щодо неналежного виконання ним зобов'язань як покупця за Договором №439/461-У/10-16 КУО від 24.10.2016.
Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.
У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено: 25.04.2019.
Суддя Ю.М. Смирнова