ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2019Справа № 910/15814/18
За позовомКомунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній БЕТІ»
простягнення 3 670 378,52 грн.
та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній БЕТІ»
доКомунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло»
простягнення 1 703 904,30 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом :не з'явився;
від відповідача за первісним позовом:ОСОБА_1
Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» (надалі - «Підприємство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній БЕТІ» (надалі - «Товариство») про стягнення 3 670 378,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором підряду №АДО-НБ-6 від 07.06.2017, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про відшкодування збитків у розмірі 3 670 378,52 грн., що складаються з витрат, які необхідно зробити для відновлення свого порушеного права.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.
04.02.2019 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з огляду на те, що відповідачем належним чином були виконані всі роботи згідно умов договору підряду №АДО-НБ-6 від 07.06.2017, а позивачем прийняті такі роботи без зауважень. При цьому, на думку відповідача, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту неналежного виконання робіт за вказаним договором, а також понесення збитків на заявлену до стягнення суму.
Також 04.02.2019 представником Товариства до канцелярії суду було подано зустрічний позов до Підприємства про стягнення 1 703 904,30 грн.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором підряду №АДО-НБ-6 від 07.06.2017, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом вказує на утворення заборгованості у розмірі 1 138 291,21 грн., а також заявляє про стягнення пені у розмірі 156 023,83 грн., 3% річних у розмірі 49 211,59 грн. та інфляційних у розмірі 133 863,02 грн. Крім того, у зустрічному позові Товариством заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 195 034,56 грн., сплачених на виконання договору забезпечення №АДО-ЗБ-6 від 07.06.2017, а також інфляційних у розмірі 8 544,09 грн. та 3% річних у розмірі 22 936,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 зустрічний позов Товариства прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за такими позовами об'єднано в одне провадження.
26.02.2019 від представника відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив, в якому Підприємство визнало факт існування у нього заборгованості перед позивачем на суму 1 138 291,21 грн. за договором підряду №АДО-НБ-6 від 07.06.2017 та 195 034,56 грн. за договором забезпечення №АДО-ЗБ-6 від 07.06.2017. При цьому, відповідач за зустрічним позовом заявив про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо стягнення пені за основним договором, а також заперечував проти стягнення з нього 3% річних та інфляційних за договором забезпечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2019.
Представник позивача за первісним позовом в судове засідання 15.04.2019 з'явився, надав пояснення по суті спору, первісні позовні вимоги підтримав повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечував частково з огляду на викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву обставини.
Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 15.04.2019 з'явився, надав пояснення по суті спору, проти задоволення первісного позову заперечував, зустрічні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити повністю.
В судовому засіданні 15.04.2019 судом оголошувалась перерва на 16.04.2019.
В судовому засіданні 16.04.2019 судом ухвалено рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
07.06.2017 між Підприємством (замовник) та Товариством (підрядник) був укладений договір підряду №АДО-НБ-6 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов'язання власними і залученими силами та засобами, з використанням власних матеріальних ресурсів, на власний ризик виконати і здати в обумовлений цим договором строк роботи за предметом закупівлі: «Будівництво мережі архітектурно-декоративного підсвічування дерев по Русанівській набережній від мосту ім. Є.О. Патона через річку Дніпро по вул. Флоренції у Дніпровському районі міста Києва» відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015 - 45000000-7 - Будівельні роботи та поточний ремонт) відповідно до вимог замовника, які містяться в проектній документації, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.
Пунктом 1.5 Договору визначено, що склад та обсяги робіт, терміни їх виконання та передачі результатів робіт замовнику визначені в проектній документації та з урахуванням обсягів бюджетних асигнувань, доведених замовнику в 2017 році, в календарному графіку виконання робіт, який є невід'ємним додатком до договору (додаток 1).
За змістом п. 3.1 Договору договірна ціна (вартість) робіт за цим договором визначена відповідно до вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 і становить 6 501 152,00 грн. з ПДВ та фінансується із спеціального фонду місцевого бюджету міста Києва в повному обсязі.
Відповідно до п. 4.3 Договору протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами договору замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30% від договірної ціни, що становить 1 950 345,60 грн. з ПДВ на придбання матеріальних ресурсів.
Згідно з п. 4.7 Договору після здійснення приймання закінченого обсягу виконаних робіт, що підтверджується підписаними сторонами актом КБ-2в на завершений обсяг робіт по об'єкту та довідкою КБ-3 із зазначенням вартості всього обсягу виконаних робіт по об'єкту (при позитивних результатах випробувань під навантаженням), замовник проводить остаточний розрахунок за фактично виконані роботи по об'єкту протягом 10 банківських днів від дати підписання сторонами акта готовності об'єкта до експлуатації.
На виконання умов Договору Товариство виконало, а Підприємство прийняло виконані підрядні роботи, за наслідком чого 26.07.2017 між сторонами були підписані акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 форми КБ-2в, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №2 за липень 2017 форми КБ-3, а також акт готовності об'єкта до експлуатації.
11.08.2017 Департаментом з питань держаного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було видано сертифікат серія КВ №162172230620, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта «Будівництво мережі архітектурно-декоративного підсвічування дерев по Русанівській набережній від мосту ім. Є.О. Патона через річку Дніпро по вул. Флоренції у Дніпровському районі міста Києва».
Позивач вказує, що після прийняття позивачем виконаних робіт, Товариством без погодження з Підприємством було здійснено демонтаж світильників LED RGB GXR-A361 у кількості 64 шт., у зв'язку з чим на адресу відповідача був направлений лист №2941-01.5 від 02.11.2017 про виклик уповноваженого представника для складання дефектного акта та підписання акта прийому-передачі вищезазначеного обладнання в гарантійний ремонт.
Листом №Б-031117-125 від 03.11.2017 відповідач підтвердив факт демонтажу встановленого освітлення для проведення його гарантійного ремонту за власний рахунок.
06.02.2018 позивач звернувся до відповідача із претензією-вимогою №374-01/2018, якою вимагав усунути недоліків встановленого обладнання шляхом заміни світлодіодних світильників у кількості 64 шт. у зв'язку з виявленими прихованими недоліками, або відшкодувати збитки в сумі 3 133 834,88 грн., що дорівнює їх вартості та вартості виконання робіт по їх монтажу.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача за первісним позовом, стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 670 378,52 грн., завданих внаслідок виконання робіт за Договором неналежної якості.
Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §4 Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Матеріалами справи (акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 форми КБ-2в, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №2 за липень 2017 форми КБ-3, а також акт готовності об'єкта до експлуатації від 26.07.2017) підтверджується факт належного виконання підрядних робіт Товариством та прийняття їх Підприємством без будь-яких зауважень.
Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (частина 1). Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (частина 2). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника (частина 3).
Жодною із сторін не заперечується факт належного виконання Товариством підрядних робіт, оскільки вказані акт виконаних робіт, довідка про вартість виконаних робіт та акт готовності об'єкта до експлуатації підписані уповноваженими представниками Підприємства без зауважень.
Відповідно до статті 859 Цивільного кодексу України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.
Згідно з ст. 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Зі змісту ст.ст. 859, 884 Цивільного кодексу України основною відмінністю гарантійного випадку є те, що роботи на момент прийняття були виконані якісно, а в процесі експлуатації відбулося погіршення якості виконаних робіт, що зумовило позбавлення замовника очікуваного результату підрядних робіт в межах гарантійного строку.
Таким чином, в предмет доказування в цій частині входить встановлення причини та можливості виявлення неякісно виконаних робіт: у випадку їх існування на момент прийняття робіт - правові наслідки прийняття підрядних робіт та наслідки виявлення недоліків після їх прийняття врегульовані ст.ст. 853, 886 Цивільного кодексу України; у випадку відсутності недоліків чи неможливості їх встановлення - положення щодо гарантійних зобов'язань підрядника.
Позивач вказує, що після прийняття позивачем виконаних робіт, Товариством без погодження з Підприємством було здійснено демонтаж світильників LED RGB GXR-A361 у кількості 64 шт., у зв'язку з чим на адресу відповідача був направлений лист №2941-01.5 від 02.11.2017 про виклик уповноваженого представника для складання дефектного акта та підписання акта прийому-передачі вищезазначеного обладнання в гарантійний ремонт.
Пунктом 10.6 Договору сторонами визначено, що гарантійний строк експлуатації мережі архітектурно-декоративного підсвічування на об'єкті становить 10 років від дати підписання акта готовності об'єкта до експлуатації, а відносно обладнання та конструкцій, змонтованих на об'єкті при виконанні робіт - протягом гарантійного строку, встановленого їх виробником.
Згідно з п. 10.8 Договору підставою для виникнення гарантійних зобов'язань є письмове повідомлення про виявлення недоробок, дефектів та несправностей у результатах виконаних робіт, надіслане замовником на адресу підрядника по факсу або електронній пошті. Підрядник у строк не пізніше 3 днів направляє на адресу замовника свого уповноваженого представника, за участю якого складається дефектний акт із зазначенням строків виконання гарантійного ремонту. У разі ухилення підрядника від участі в складанні дефектного акта - залучається незалежний експерт.
За змістом п. 10.9 Договору підрядник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати складання дефектного акта, якщо в ньому не визначено інший строк, усунути за свій рахунок недоробки та дефекти, які були виявлені протягом гарантійного строку експлуатації об'єкта. Якщо підрядник не забезпечить виконання цієї вимоги чи буде порушувати строки її виконання, замовник має право прийняти рішення, попередньо повідомивши про нього підрядника, про усунення недоліків (дефектів) із залученням третіх осіб із відшкодуванням витрат та одержаних збитків за рахунок підрядника. Якщо виявлені недоліки не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою, замовник має право вимагати відшкодування збитків.
Позивач вказує, що з метою встановлення якості світлодіодного світильника LED RGB GXR-A361, вилученого з об'єкту згідно постанови Генеральної прокуратури від 23.11.2017, було проведено випробування Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», та за наслідками такого випробування складено протокол випробувань №1899-1-2017, яким встановлено невідповідність вказаного світильника стандартам України, тендерній документації та технічним даним паспорту.
Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для зобов'язання відповідача відшкодувати завдані збитки, що дорівнюються вартості витрат, які необхідно зробити Підприємству для відновлення свого порушеного права.
В той же час суд відзначає, що згідно з ч. 1 ст. 860 Цивільного кодексу України перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду.
Як було встановлено раніше, умовами п. 10.9 Договору визначено зобов'язання підрядника протягом 10 робочих днів з дати складання дефектного акта, якщо в ньому не визначено інший строк, усунути за свій рахунок недоробки та дефекти, які були виявлені протягом гарантійного строку експлуатації об'єкта.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд звертає увагу, що сторони при укладенні Договору були вільні у визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши Договір.
Таким чином, при укладенні Договору, сторонами погоджено строк усунення відповідачем дефектів виконаних робіт, виявлених протягом гарантійного ремонту, а також спеціальний порядок фіксації дефектів замовником при умові, якщо підрядник відмовився від підписання акту про виявлені недоліки.
В той же час, в матеріалах справи відсутній, а з пояснень представників сторін вбачається, що дефектний акт щодо виявлених недоліків змонтованих світильників сторонами не складався. Також, позивачем не було вчинено передбачених п. 10.8 Договору дій щодо залучення до складання відповідного дефектного акту незалежного експерта.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем в даному випадку не був дотриманий порядок виявлення та фіксації недоліків робіт протягом гарантійного періоду, і строк усунення таких недоліків з огляду на відсутність в матеріалах справи дефектного акту на момент розгляду даної справи не настав.
Щодо заявлених до стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 670 378,52 грн. суд відзначає наступне.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Позивач вказує, що після виконання Товариством підрядних робіт та прийняття їх Підприємством, представниками Товариства самовільно було здійснено демонтаж встановлених на виконання умов Договору світильників у кількості 64 штуки.
В рамках кримінального провадження згідно постанови Генеральної прокуратури від 23.11.2017 було проведено випробування Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» якість встановлених відповідачем світильників LED RGB GXR-A361.
За наслідками такого випробування складено протокол випробувань №1899-1-2017, яким встановлено невідповідність світильника стандартам України, тендерній документації та технічним даним паспорту.
Внаслідок встановлених обставин, 06.02.2018 позивач звернувся до відповідача із претензією-вимогою №374-01/2018, якою вимагав усунути недоліків встановленого обладнання шляхом заміни світлодіодних світильників у кількості 64 шт. у зв'язку з виявленими прихованими недоліками, або відшкодувати збитки в сумі 3 133 834,88 грн., що дорівнює їх вартості та вартості виконання робіт по їх монтажу.
Пізніше, на підтвердження розміру завданих збитків позивачем був складний та затверджений зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва №0,2-001 «Відновлення мережі архітектурно-декоративного підсвічування дерев по Русанівській набережній від мосту ім. Є.О. Патона через річку Дніпро по вул. Флоренції у Дніпровському районі міста Києва», відповідно до якого вартість відновлення становить 3 670 378,52 грн., яка і була заявлено до стягнення у даній справі.
Суд відзначає, що відповідно до статті 858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Положення п. 10.9 Договору передбачено право замовника вимагати відшкодування збитків у разі, якщо виявлені недоліки не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою протягом гарантійного періоду.
За змістом ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
В той же час суд відзначає, що позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту неможливості усунення відповідачем недоліків у виконаних роботах, виявлених після їх прийняття за актами приймання-передачі.
За змістом ч. 4 ст. 853 Цивільного кодексу України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Частиною 1 статті 77 встановлено, що Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В той же час, в матеріалах справи відсутній висновок експерта, складений у відповідності з вимогами чинного законодавства, який би підтверджував факт неможливості усунення недоліків у встановлених Товариством на об'єктах світильників, а також подальшої їх експлуатації.
Наданий позивачем протокол випробувань №1899-1-2017, складений Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», не є висновком експерта в розумінні приписів Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а тому не приймається судом в якості належного та допустимого доказу у справі.
Більш того суд відзначає, що під час проведення вказаного випробування, було досліджено лише 1 екземпляр світлодіодного світильника, який взагалі не мітить маркування LED RGB GXR-A361.
Тобто, із протоколу випробувань №1899-1-2017 неможливо встановити чи проводилися дослідження саме тих світильників, які були встановлені на об'єктах Товариством на виконання умов Договору, та вподальшому демонтованих за участю представників Генеральної прокуратури України.
Інших доказів проведення позивачем будь-яких досліджень на підтвердження факту неналежної якості світильників, встановлених Товариством на виконання умов Договору, матеріали справи не містять. При цьому, під час розгляду даної справи, питання щодо призначення у даній справі експертизи з метою встановлення якості спірних світильників та розміру витрат, які необхідно буде понести для відновлення порушеного права, позивачем не ініціювалося.
З огляду на викладене вище суд приходить до висновку, що Підприємством жодним належним, достатнім, достовірним та допустимим доказом не доведено обґрунтованості заявлених позовних вимог про відшкодування відповідачем збитків, а відтак в задоволенні позову Підприємства необхідно відмовити повністю.
Щодо зустрічних позовних вимог Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 1 703 904,30 грн. суд відзначає таке.
Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За змістом частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до листа Державного комітету статистики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.03.1998 №7/98 акт приймання виконаних підрядних робіт є документом первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат.
Згідно п.п. 91,96,98 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. Оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду.
Матеріалами справи підтверджується, що Товариством виконано роботи за Договором, про що свідчать підписані обома сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт №1 (форми КБ-2в) за липень 2017 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) за липень 2017, без зауважень та заперечень.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що відповідачем частково було оплачено виконані роботи, проте станом на момент звернення до суду із даним позовом його заборгованість становить 1 138 291,21 грн.
Частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У відзиві на зустрічну позовну заяву представник Підприємства визнав існування у нього заборгованості за Договором на суму 1 138 291,21 грн.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача за зустрічним позовом грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 1 138 291,21 грн. на підставі Договору за виконані роботи. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Підприємством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, зустрічні позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 1 138 291,21 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Також позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 156 023,83 грн., інфляційних у розмірі 133 863,02 грн. та 3% річних у розмірі 49 211,59 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач за зустрічним позовом у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 11.2 Договору передбачено, що замовник за порушення строків проведення розрахунків виплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати виконаних робіт. Замовник звільняється від сплати штрафних санкцій у випадку затримки надходження на реєстраційний рахунок замовника у ГУ ДКСУ у м. Києві відповідного бюджетного фінансування.
Позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 156 023,83 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у період з 10.08.2017 по 10.02.2018.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає правомірним нарахування відповідачеві пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 156 023,83 грн.
В той же час, у поданому відзиві на зустрічну позовну заяву відповідачем було заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені за порушення грошового зобов'язання.
Позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 Цивільного кодексу України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.
Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.
Таким чином, з урахуванням того, що зустрічний позов у даній справі подано Товариством 01.02.2019, то нарахування позивачем пені за період прострочення виконання Підприємством грошового зобов'язання з 10.08.2017 по 01.02.2018 відбулося з пропуском строку позовної давності.
Щодо заявленого позивачем за зустрічним позовом клопотання про поновлення строків позовної давності, в якому представник Товариства просить суд визнати причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені поважними та захистити порушене право Товариства, суд відзначає таке.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Водночас питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії позовної давності.
Наведені позивачем причини пропуску строку позовної давності, зумовлені накладенням численних арештів на грошові кошти Товариства, не приймаються судом в якості поважних причин пропуску строку позовної давності за відсутності належних доказів на підтвердження факту вчинення позивачем будь-яких дій, з метою відновлення свого порушеного права.
Твердження представника позивача про переривання строку позовної давності шляхом вчинення дій, спрямованих на підтвердження факту існування заборгованості за Договором, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Пунктом 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:
визнання пред'явленої претензії;
зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;
письмове прохання відстрочити сплату боргу;
підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;
письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;
часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
При цьому, відповідно до абз. 5 вказаного пункту визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
Таким чином, підписання відповідачем за зустрічним позовом актів звірки взаємних розрахунків та визнання факту існування заборгованості за основним боргом, не свідчить про переривання строку позовної давності для стягнення з Підприємства як боржника за Договором пені.
З урахуванням викладеного, судом задовольняються вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 981,59 грн. В іншій частині пені нарахована з пропуском строку позовної давності.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем за первісним позовом розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 133 863,02 грн. та 3% річних у розмірі 49 211,59 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у період з 10.08.2017 по 17.01.2019.
Крім того, Товариством заявлено вимогу про стягнення з Підприємства грошових коштів у розмірі 195 034,56 грн., сплачених на виконання умов договору забезпечення №АДО-ЗБ-6.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та п. 32 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 виконання зобов'язань за договором підряду забезпечується гарантією, порукою, неустойкою, заставою, притриманням, завдатком, іншими видами забезпечення виконання зобов'язань, визначеними договором підряду. Договором підряду можуть бути визначені інші умови забезпечення виконання зобов'язань відповідно до закону. Договір про забезпечення виконання зобов'язань укладається у письмовій формі. Договір про забезпечення виконання зобов'язань, укладений в іншій формі, є нікчемним.
Згідно з п. п. 15.1, 15.2 Договору під час укладання договору підрядник вносить забезпечення виконання цього договору у вигляді забезпечувального грошового платежу у розмірі 3% від загальної суми предмету закупівлі по договору, що складе 195 034,56 грн., та укладає договір забезпечення. Строк, умови надання, умови повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю товарів визначені в тендерній документації та окремому договорі забезпечення.
07.06.2017 між сторонами укладено договір забезпечення №АДО-ЗБ-6 (надалі - «Договір забезпечення»), відповідно до п. 2.1 якого забезпеченням виконання договору підряду є гарантія у вигляді забезпечувального грошового платежу, а саме грошові кошти в сумі 195 034,56 грн., що становить 3% вартості договору підряду.
Позивачем на рахунок відповідача було перераховано гарантійний платіж в сумі 195 034,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №468 від 06.06.2017.
Відповідно до п. 3.6 Договору забезпечення замовник повертає забезпечення виконання договору підряду на поточний рахунок учасника, після належного виконання учасником договору підряду в повному обсязі та належним чином. Факт належного виконання учасником договору підряду в повному обсязі та належним чином підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації, підписаним відповідно до умов договору підряду. Відповідна сума забезпечення перераховується учаснику в строк не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня підписання акта готовності об'єкта до експлуатації відповідно до умов договору підряду.
Оскільки суд встановив факт підписання акта готовності об'єкта до експлуатації, у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу гарантійного платежу в сумі 195 034,56 грн. після виконання Договору, яка станом на момент розгляду справи відповідачем не повернена, а отже позовні вимоги Товариства в цій частині підлягають задоволенню.
Також позивачем за зустрічним позовом заявлено про стягнення 3% річних у розмірі 49 211,59 грн. та інфляційних у розмірі 22 936,00 грн., нарахованих на суму забезпечувального платежу в сумі 195 034,56 грн. за Договором забезпечення.
Відповідно до п. 4.1 Договору забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором забезпечення сторонами несуть відповідальність, передбачену законодавством України та договором забезпечення.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14).
Стягнення з відповідача суми гарантійного платежу за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого забезпечувального платежу.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як забезпечувальний (гарантійний) платіж, не може розцінюватись як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.
Так як повернення суми забезпечувального платежу не є грошовим зобов'язанням, на нього можуть нараховуватись лише проценти, передбачені ст. 536 Цивільного кодексу України.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.02.2018 у справі №910/11491/17.
Таким чином, зустрічні позовні вимоги про стягнення з Підприємства 3% річних у розмірі 49 211,59 грн. та інфляційних у розмірі 22 936,00 грн., нарахованих на суму забезпечувального платежу в сумі 195 034,56 грн. за Договором забезпечення, задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат у даній справі суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами 1-2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Представником позивача за зустрічним позовом було заявлено про вирішення питання про судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу та надання відповідних доказів після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе вирішити питання про витрати на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, на підставі п. 5 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, і встановлює строк для подання позивачем доказів щодо розміру, понесених судових витрат.
При цьому, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання первісного позову покладається на позивача, а за подання зустрічного позову - на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні позову Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» відмовити повністю.
2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній БЕТІ» задовольнити частково.
3. Стягнути з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 40; ідентифікаційний код 03360905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній БЕТІ» (03061, м. Київ, просп. Відрадний, 95; ідентифікаційний код 37739429): за Договором підряду №АДО-НБ-6 від 07.06.2017 - заборгованість у розмірі 1 138 291,21 грн., пеню у розмірі 8 981,59 грн., 3% річних у розмірі 49 211,59 грн., інфляційні у розмірі 101 447,72 грн.; за Договором забезпечення №АДО-ЗБ-6 від 07.06.2017 - заборгованість у розмірі 195 034,56 грн.; а також судовий збір у розмірі 24 585,16 грн. Видати наказ.
4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній БЕТІ» відмовити.
5. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на правничу допомогу на 24.04.2019 о 10:20 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 6.
6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній БЕТІ» у п'ятиденний строк надати суду докази понесення витрат на правничу допомогу, заявлених до стягнення з відповідача в зустрічній позовній заяві.
7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.04.2019.
Суддя В.П. Босий