вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.04.2019м. ДніпроСправа № 904/477/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ АЗІМУТ", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро
про стягнення заборгованості 135 280,84 грн., з яких: заборгованість у сумі 125 502,00 грн., пеня у сумі 9 778,84 грн. (за договором поставки №18097т від 27.08.2018)
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ АЗІМУТ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості 135 280,84 грн., з яких: заборгованість у сумі 125 502,00 грн., пеня у сумі 9 778,84 грн. (за договором поставки №18097т від 27.08.2018).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без виклику та повідомлення сторін.
13.03.2019 від представника відповідача до суду надійшли наступні документи:
- відзив на позов;
- заява із запереченнями проти розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач стверджує, що прийняття законного судового рішення в результаті повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи не можливе без детального аналізу та надання правової оцінки всім доказам, що стосуються предмету доказування.
27.03.2019 від представника позивача до суду надійшла заява про стягнення судових витрат (гонорару адвоката).
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2019 № 397, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/477/19, у зв'язку із перебуванням судді Юзікова С.Г. на лікарняному.
За результатами повторного розподілу автоматизованою системою документообігу суду справу № 904/477/19, передано на розгляд судді Петренко Н.Е.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 прийнято справу до провадження судді Петренко Н.Е., розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
24.04.2019 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в засіданні суду 24.04.2019 винести рішення у справі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні, яке відбулося 24.04.2019 здійснено розгляд справи по суті.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні, яке відбулося 24.04.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу, який міститься у справі, окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" (позивач, за договором - постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (відповідач, за договором - замовник) укладений договір поставки №18097т від 27.08.2018 (далі - договір).
Предметом договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити передати у власність замовника товар, вказаний у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 1.2. договору, найменування товару: електронне обладнання до тепловозів ЧМЕЗ.
Умови поставки: поставка товару здійснюється на умовах СРТ відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010" на склад замовника за адресою м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7 транспортом та за рахунок постачальника (п. 1.3. договору).
Ціна товару, що поставляється за договором, вказана у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.4. договору).
Кількість та асортимент товару зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п.3.1. договору).
Передача товару від постачальника замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов'язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товаротранспортної накладної. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар (п. 5.2. договору).
Відповідно до п. 6.1. договору замовник сплачує за товар за цінами, вказаними у специфікації.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018 року в частині поставок товару, а в частині оплати - до її повного виконання (п. 14.1 договору).
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на суму 125 502,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №42 від 22.10.2018 на суму 125 502,00 грн. (арк. справи 17).
Пунктом 7.1. договору встановлено, що розрахунки за договором провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний у договорі, в національній валюті України - гривні. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки та на підставі отриманого від постачальника рахунку.
Отже, термін оплати за накладною від 22.10.2018, з урахуванням встановленої відстрочки оплати, настав 21.11.2018.
Відповідно до п. 11.3. договору досудовий порядок вирішення суперечок є обов'язковим.
На виконання умов п.11.3. договору, позивач 01.02.2019 направив на адресу відповідача вимогу кредитора, у якій вимагав перерахувати на його користь суму боргу у розмірі 125 502,00 грн., або надіслати мотивовану відповідь на претензію протягом 3 календарних днів від дня отримання даної вимоги. Також, у вимозі позивач зазначив, що у випадку не врегулювання спору у досудовому порядку до 11.02.2018 буде вимушений звернутися за захистом інтересів підприємства до господарського суду з вимогою про стягнення боргу та пені.
За твердженням позивача поставлений товар не оплачений відповідачем у повному обсязі, у зв'язку з чим, заборгованість останнього перед позивачем складає 125 502,00 грн. Разом з цим, за прострочені грошові зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 9 778,84 грн., що й стало підставою для звернення позивача з позовом за захистом свого порушеного права та причиною виникнення спору.
Відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає з таких підстав.
Відповідач вказує, що не отримував від позивача рахунок на оплату поставленого товару, а обов'язковою умовою оплати поставленого товару є отриманий від постачальника рахунок.
Крім того, відповідач посилається на те, що пунктом 11.3. договору передбачено, що досудовий порядок вирішення суперечок є обов'язковим, проте позивач не звертався до відповідача з претензійною вимогою щодо врегулювання спору.
Враховуючи вищевикладене, відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні.
У свою чергу, позивач надав суду відповідь на відзив, у якій вказав, що з викладеними у відзиві обставинами не погоджується з таких підстав.
По-перше, твердження відповідача про відсутність у нього рахунків на оплату поставленого товару з причин ненадання їх позивачем не відповідає дійсності, оскільки разом із товаром позивач передав відповідачу повний пакет товаросупроводних документів, у тому числі і рахунок на оплату. Щодо заперечень відповідача стосовно ненадання позивачем рахунків на оплату товару, позивач зазначив, що статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. З моменту поставки товару сплинуло вже сім місяців і з боку відповідача на адресу позивача не надходило жодної вимоги про надання рахунків, про встановлення будь-яких строків для цього, відмови від договору, вимоги повернення товару або вчинення відповідачем інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору. Отже, відповідач, з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами статті 666 Цивільного кодексу України правом встановити позивачу строк для передачі необхідних документів, що стосуються товару, а в разі не виконання вимог - відмовитися від договору та повернути товар. Так, відповідач у період часу отримання товару не відмовився та не повідомив позивача про намір відмовитися від нього через відсутність будь-яких документів, що його стосуються, водночас і не вимагав від позивача надання цих документів, що свідчить про відсутність будь-яких претензій з боку відповідача до позивача щодо наявності в нього рахунків.
По-друге, підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факти здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, у які визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до умов договору, станом на час розгляду справи, строк оплати товару є таким, що настав. Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. За своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, він не фіксує будь-якої господарської операції, розпорядження або дозволу на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Отже, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар в обумовлений строк і тому підстави, якими обґрунтовує відповідач свою відмову від оплати заборгованості у розмірі 125 502,00 грн. позивач вважає безпідставними. Також, твердження відповідача про невиконання позивачем п.11.3. договору не відповідає фактичним обставинам справи з причини направлення позивачем 01.02.2019 на адресу відповідача вимоги кредитора від 01.02.2019.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як передбачено ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору.
Як передбачено статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За приписами частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між сторонами укладено договір поставки №18097т від 27.08.2018.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов договору за видатковою накладною №42 від 22.10.2018., позивач поставив відповідачу товар на загальну на суму 125 502, 00 грн.
Враховуючи умови п. 7.1. договору, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заперечення відповідача в частині не отримання рахунків на оплату поставленого товару та недотримання досудового порядку вирішення спору відхиляються судом з наступних підстав.
Відповідно до 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Діючим законодавством не передбачено права боржника на зменшення або звільнення його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань в разі недотримання досудового порядку вирішення спору та неодержанням рахунків на оплату за поставлений товар. Крім того, 01.02.2019 позивач, на виконання п.11.3 договору, направляв відповідачеві вимогу кредитора, у якій вимагав перерахувати на його користь суму боргу (арк. справи 21) Отже, такі заперечення відповідача є безпідставними.
Станом на момент розгляду справи основний борг відповідача складає 125 502,00 грн., доказів здійснення оплати за поставлений товар відповідачем не надано.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 125 502,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 10.3. договору встановлено, що у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Таким чином враховуючи, що розмір пені, передбачений п. 10.3 договору є більшим ніж розмір подвійної облікової ставки НБУ, позивач нарахував пеню в розмірі, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ.
За розрахунком позивача, сума пені, заявлена до стягнення складає 9 778,84 грн. (за період з 22.11.2018 по 08.02.2018).
Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, та підлягає до стягнення.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 172, 231, 233, 236-238, 240-241, 247-252, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" (49008, місто Дніпро, вулиця Робоча, будинок 23В, офіс 103; код ЄДРПОУ 40180298) до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, місто Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, 7; код ЄДРПОУ 00659101) про стягнення заборгованості у розмірі 135 280,84 грн., з яких: основний борг у розмірі 125 502,00 грн., пеня в розмірі 9 778,84 грн. (за договором поставки № 18097т від 27.08.2018) - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, місто Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, 7; код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" (49008, місто Дніпро, вулиця Робоча, будинок 23В, офіс 103; код ЄДРПОУ 40180298) основний борг у розмірі 125 502,00 грн. (сто двадцять п'ять тисяч п'ятсот дві грн. 00 коп.), пеню в розмірі 9 778,84 грн. (дев'ять тисяч сімсот сімдесят вісім грн. 84 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2029,21 грн. (дві тисячі двадцять дев'ять грн. 21 коп).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Реквізити сторін:
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" (49008, місто Дніпро, вулиця Робоча, будинок 23В, офіс 103; код ЄДРПОУ 40180298).
Боржник: Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, місто Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, 7; код ЄДРПОУ 00659101).
Повний текст рішення складено - 25.04.2019.
Суддя Н.Е. Петренко