"16" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2426/18
Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Оборотова О.Ю., судді Желєзна С.П., Рога Н.В.
При секретарі судового засідання Воровіній Т.О.
За позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса;
до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський проектний інститут";
про стягнення
Представники сторін:
від позивача: Єрємєєва К.С., довіреністю № 117 від 11.01.2019р.
від відповідача: Загороднюк О.В., довіреність № б/н від 28.12.18
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський проектний інститут" про стягнення 598 385, 67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договору про надання комунальних послуг.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2426/18; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.
26.11.2018р. від Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський проектний інститут" надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач заперечував з приводу задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів викладених у відзиві відповідач послався на те, що позивачем, необґрунтовано розмір заборгованості по сплаті послуг теплопостачання.
27.12.2018р. від Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський проектний інститут" надійшли доповнення до відзиву.
11.01.2019р. від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса до Господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з правовою позицією відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.
28.01.2019р. від Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський проектний інститут" до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просив суд витребувати у позивача обґрунтований, детальний розрахунок суми що є предметом спору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2019р. призначено справу №916/2426/18 до колегіального розгляду.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 28.01.2019р. справу №916/2426/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Оборотова О.Ю., судді Желєзна С.П., Рога Н.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2019р. прийнято справу №916/2426/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Оборотова О.Ю., судді Желєзна С.П., Рога Н.В. Підготовче засідання призначено на 20 лютого 2019 р. о 14:00.
Запропоновано позивачу позивачу, не пізніше 20.02.2019р. надати суду обґрунтований, детальний розрахунок суми що є переметом спору. Докази направлення копії розрахунку на адресу відповідача надати суду.
20.02.2019р. від Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський проектний інститут" до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
20.02.2019р. від Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський проектний інститут" до Господарського суду Одеської області надійшли заперечення на розрахунок заборгованості позивача.
12.03.2019р. від Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський проектний інститут" до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2426/18; призначено справу до судового розгляду по суті на 28 березня 2019р. о 14:00 год.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті призначено перерву до 16.04.2019р. о 16:00хв.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини:
01.01.10р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса (далі - КЕВ м. Одеса, Постачальник) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Одеський проектний інститут" (далі -ДП МОУ "Одеський проектний інститут", Замовник) укладено договір про надання комунальних послуг та технічного обслуговування (далі - Договір), що є діючим на теперішній час.
Згідно умов Договору Постачальник зобов'язується забезпечити Замовника електроенергією, опаленням, а також забезпечити технічне обслуговування та ремонт обладнання і комунікацій цих систем своїм персоналом. Замовник зобов'язується прийняти та користуватися цими послугами, своєчасно здійснювати оплату за надані послуги за встановленими нормами, розцінками і тарифами.
Згідно п. 2.1. Договору Розрахунок за комунальні послуги здійснюється щомісячно шляхом акценту платіжних вимог (рахунків) Постачальника, а саме: розрахунок за надане тепло (опалення), пропорційно опалювальній та займаній Замовником площі.
Відповідно п. 3.2 Договору Замовник зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім кварталом, здійснюзати оплату рахунків Постачальника за комунальні послуги. При несвоєчасному здійснені оплати рахунків сплачувати пеню Постачальнику у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих комунальних послуг за кожен день прострочення.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що Постачальник має право стягнути з Замовника у встановленому порядку прострочену заборгованість з оплати за комунальні послуги та з оплати праці експлуатаційного персоналу.
Як зазначає позивач, за період з 01.10.2013р. по 31.05.2018р. КЕВ м. Одеса умови Договору про надання комунальних послуг та технічного обслуговування, укладеного з ДП МОУ "Одеський проектний інститут" виконувались належним чином. Однак, відповідачем всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства в період з 01.10.13р. по 31.05.18р. не виконано належним чином зобов'язання щодо здійснення оплати за отримані послуги теплопостачання.
Таким чином, на думку позивача, станом на 01.06.2018р. за ДП МОУ "Одеський проектний інститут" перед КЕВ м. Одеса за договором про надання комунальних послуг та технічного обслуговування від 01.01.10р. утворилась заборгованість у сумі 598 385 (п'ятсот дев'яносто вісім тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 67 коп.
Приймаючи до уваги дані обставини, позивач вважає, що був вимушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В обґрунтування своєї правової позиції, позивач стверджує, що відповідачем протягом періоду надання послуг не своєчасно проводилися розрахунки.
Відповідно до п. 3.2 Договору Замовник зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім кварталом, здійснювати оплату рахунків Постачальника за комунальні послуги.
Дослідивши обставини справи, судом встановлено що, підставою сплати за надані послуги за Договором, є рахунок наданий відповідачу. Тобто, у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса виникає обов'язок пред'явлення такого рахунку, а у Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський проектний інститут", відповідно, обов'язок оплатити надані послуги. Суд звертає увагу, що в матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів, надання відповідачу рахунків з конкретно зазначеним строком їх вручення, що унеможливлює здійснення судом власного розрахунку заборгованості
Суд звертає увагу, що рахунок - як документ, що містить інформацію щодо сум оплати за надані послуги, складається саме позивачем, якому відповідно до чинного законодавства України належить право вимоги сплати за надання послуг у договірних зобов'язаннях. Так, у зв'язку з не поданням позивачем рахунку, виставлення якого прямо передбачено договором, склалась ситуація, що у відповідача не було правової підстави сплачувати надані послуги без єдиного розрахункового документа.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідачем несвоєчасно, та не у повному обсязі здійснювались за надання комунальних послуг та технічного обслуговування. Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. При цьому, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Судом встановлено, що відповідачем неодноразово направлялось звернення на адресу відповідача з проханням надання відповідачу алгоритму розрахунку вартості спожитої теплоенергії з підтвердженням тарифу на теплоенергію, що постачається, а також з проханням надання такого алгоритму та підтвердження вартості послуг теплопостачання з кожним наступним рахунком за спожиту теплову енергію. Дане звернення підтверджується листом відповідача вих. № 38 від 30.03.2016р. на адресу позивача та листом відповідача вих. № 52 від 31.03.2017 року на адресу позивача.
Також у своєму листі вих. № 52 від 31.03.2017 року та у листі вих. № 142 від 05.10.2016 року відповідач просив позивача направити фахівця позивача до будівлі, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18, з метою уточнення площ опалюваних приміщень відповідача, оскільки частина з передбачених Договором 3056 кв.м. не опалюються взагалі, а частина не знаходиться в користуванні відповідача, але на ці листи відповідач так і не отримав відповіді від позивача.
Таким чином, маючи розбіжності у формуванні суми розрахунку, між сторонами позивач продовжував нараховувати вартість поставлених послуг на власний розсуд.
Колегія суддів звертає увагу, що рахунок на оплату взагалі не є первинним документом, який підтверджує факт надання послуг, а тому, приймаючи до уваги, що сторони не дійшли згоди щодо опалювальної площі та алгоритму розрахунків, суд погоджується з правовою позицією відповідача з приводу того, що рахунки позивача, додані до матеріалів справи, не можуть свідчити про вартість наданих відповідачу послуг з теплопостачання.
Суд зазначає, що факт надання послуг повинен бути підтверджений первинними належними та допустимими доказами. В контексті спірних правовідносин суд не погоджується з правовою позицією позивача, яка ґрунтується на тому, що акт звірки взаємних розрахунків підтверджує факт надання послуг, та заборгованість відповідача, оскільки акти звірки взаємних розрахунків не є первинними документами та повинні бути складені на підставі первинних документів, що відповідно до норм чинних нормативно-правових актів підтверджують факт надання послуг.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів зазначає, що позивачем, в обґрунтування правової позиції, не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування суми заборгованості відповідача, первинних документів, які б свідчили про виконання послуг саме на заявлену суму матеріали справи не містять, позивачем не наведено детального алгоритму розрахунків за спожиті послуги, клопотання про призначення судової експертизи не заявлено. Отже, приймаючи, до уваги, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях обґрунтованості суми, яка підлягає до стягнення, приймаючи до уваги принцип диспозитивності судового процесу та обов'язок сторони за допомогою належних та допустимих доказів довести обставини справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених до стягнення суми грошових коштів.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса до відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський проектний інститут" про стягнення про стягнення 598 385, 67 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2019р.
Головуючий О.Ю. Оборотова
Суддя С.П. Желєзна
Суддя Н.В. Рога