ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.04.2019Справа № 910/2013/19
Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс"
про стягнення 31 167,70 грн.
У лютому 2019 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" про стягнення 31 167,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №131357/4605/0001466 від 14.12.2017 та у зв'язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Сitroen С3, державний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Інтер-Поліс" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1427884, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування спричинених збитків у розмірі 31 137,70 грн. покладається на відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/2013/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.
При цьому, про розгляд господарським судом міста Києва справи №910/2013/19 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103049485674, з якого вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/2013/19 була отримана відповідачем 25.02.2019.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.
14.12.2017 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №131357/4605/0001466, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1
Відповідно до п. 1.2.7 Договору строк його дії встановлено з 00 год. 00 хв. 15.12.2017 до 24 год. 00 хв. 14.12.2018.
11.07.2018 по на перехресті вул. Лесі Українки та вул. Верхня у м. Києві сталася ДТП за участю застрахованого Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1, та автомобіля Citroen C3, державний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_3, керуючи автомобілем Citroen C3, не дотрималась безпечної дистанції і допустила зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat, в результаті чого трапилось їх пошкодження.
Дорожньо-транспортна пригода за взаємною згодою водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).
Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху" №1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.
Відповідно до пункту 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А (Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1) та транспортний засіб В (Citroen C3, державний номер НОМЕР_2), зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №АМ/2953860 щодо автомобіля А та Поліс №АМ/1427884 щодо автомобіля В).
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №698 від 17.11.2011 "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України", затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10 000 гривень потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25 000 гривень потерпілому, з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.
Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги приписи законодавства, суд приймає повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду б/н від 11.07.2018 як належний доказ настання 11.07.2018 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу Citroen C3, державний номер НОМЕР_2.
Дослідивши схему та обставини дорожньо-транспортної пригоди, які вказані водіями у повідомленні, та враховуючи визнання вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водієм автомобіля Citroen C3, державний номер НОМЕР_2, про що зазначено в п. 14 повідомлення, суд дійшов висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Citroen C3, державний номер НОМЕР_2, та наявності вини цього водія у вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
На підставі страхового акту №00265585 від 17.08.2018, рахунку №2310278837-1 від 12.07.2018 на суму 64 180,66 грн. та заяви вигодонабувача за договором добровільного страхування про виплату страхового відшкодування, позивач здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів страхувальнику (на рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Лепсе") у сумі 24 455,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням №038849 від 20.08.2018.
04.09.2018 при проведенні відновлювального ремонту застрахованого автомобіля було виявлено приховані пошкодження, а саме: пошкодження замка кришки багажника та правого датчика закриття.
На підставі страхового акту №00265585 від 22.12.2018 та рахунку №2310283016-1 від 08.10.2018 на суму 6 712,04 грн., позивач здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів страхувальнику (на рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Лепсе") у сумі 6 712,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням №061080 від 26.12.2018.
Тобто, фактично позивачем сплачено страхувальнику страхове відшкодування у загальному розмірі 31 167,70 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Citroen C3, державний номер НОМЕР_2, знаходився під керуванням ОСОБА_3
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Citroen C3, державний номер НОМЕР_2, - ОСОБА_3, визнана у добровільному порядку.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Citroen C3, державний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Інтер-Поліс" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1427884, що підтверджується витягом з бази Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто, станом на 11.07.2018.
За положеннями пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395).
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 №142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2016, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у п. 7.38 Методики.
Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у автомобіля Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1, коефіцієнта фізичного зносу, який має враховуватись при визначенні вартості відновлювального ремонту.
Таким чином, належним доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1, є рахунки СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Лепсе" №2310278837-1 від 12.07.2018 на суму 64 180,66 грн. та №2310283016-1 від 08.10.2018 на суму 6 712,04 грн.
З наявних в матеріалах справи платіжних доручень №038849 від 20.08.2018. на суму 24 455,66 грн. №061080 від 26.12.2018 на суму 6 712,04 грн., вбачається, що позивачем було перераховано страхувальнику (на рахунок СТО) кошти у розмірі 31 167,70 грн.
Отже, розмір фактично виплачених коштів менше розміру відновлювального ремонту, розраховано з урахуванням франшизи - 5% від страхової суми, яка становить 39 725,00 грн., а тому обов'язок відповідача по сплаті коштів обмежується сумою, виплаченою позивачем за Договором добровільного страхування - 31 167,70 грн.
З метою отримання страхового відшкодування позивач на підставі ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до відповідача із заявою вих. №6757 від 30.08.2018 та доповненням до заяви № 391 від 17.01.2019.
У підтвердження про звернення із вказаною заявою №6757 від 30.08.2018 та доповненням до заяви № 391 від 17.01.2019, свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення 05.09.2018 поштового відправлення №0100164974116 та 22.01.2019 поштового відправлення №0100170857245.
У п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
З огляду на дату направлення відповідачу заяви №6757 від 30.08.2018 та доповнення до заяви № 391 від 17.01.2019, суд дійшов висновку, що строк виконання Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Інтер-Поліс" зобов'язання з виплати страхового відшкодування за полісом №АМ/1427884 є таким, що настав.
Однак, відповідачем не надано суду доказів на спростування твердження позивача, що Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Інтер-Поліс" не здійснило відшкодування шкоди.
В даному випадку, положеннями полісу № АМ/1427884 було передбачено нульову франшизу.
Крім того, відповідно до Полісу №АМ/1427884 ліміт відповідальності страховика (Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс") за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №АМ/1427884 розміри лімітів відповідальності та франшизи, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 31 167,70 грн.
Відповідач належними та допустимими доказами доводи позивача не спростував, а матеріали справи їх не містять.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" страхового відшкодування у розмірі 31 167,70 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69; ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А; ідентифікаційний код 20033533) суму страхового відшкодування у розмірі 31 167 (тридцять одна тисяча сто шістдесят сім) грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 24.04.2019.
Суддя Р.В. Бойко