ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.04.2019Справа № 910/17249/18
за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний Альянс" Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в особі Голови Відділення Хмельницького О.М.
провизнання недійсним розпорядження адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача:Легостаєва О.В. - представник за довіреністю;
від відповідача:Тацишина О.П. - представник за довіреністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний альянс" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в особі Голови Хмельницького О.М. (надалі - відповідач, Відділення) про визнання недійсним Розпорядження Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в особі Голови Хмельницького О.М. № 60/50-рп/к від 29.08.2018 по справі № 108/60/50-рп/к.18.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Розпорядження № 60/50-рп/к від 29.08.2018 прийняте неналежним органом Антимонопольного комітету України та з порушенням процедур, встановлених законодавством про захист економічної конкуренції.
Разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 відкрито провадження в справі № 910/17249/18, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.02.2019.
Також, в указаній вище ухвалі суду зазначено про те, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову буде розглянута в судовому засіданні.
22.01.2019 через канцелярію суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву, у якому він зазначив про те, що у прийнятті оспорюваного Розпорядження № 60/50-рп/к Відділення діяло у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, у зв'язку із чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
31.01.2019 позивачем подано до суду письмові пояснення та клопотання про відкладення судового засідання, яке мотивоване неможливістю забезпечити явку належного представника в судове засідання 01.02.2019.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 01.02.2019 відкладено підготовче судове засідання до 15.03.2019 та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
У підготовчому судовому засіданні 15.03.2019 оголошено перерву до 22.03.2019.
19.03.2019 через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив.
21.03.2019 відповідачем подані письмові заперечення на заяву позивача про забезпечення позову.
У підготовчому судовому засіданні 22.03.2019 розглянуто заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову та відмовлено в її задоволенні, про що винесено відповідну ухвалу суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.04.2019.
У судовому засіданні 19.04.2019 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
За приписами ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі коли відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача разом з розпорядженням про початок розгляду справи. Повідомлення про початок розгляду справи надсилається заявнику та третім особам.
Так, 29.08.2018 відповідачем прийняте розпорядження № 60/50-рп/к, яким було розпочато розгляд справи № 108/60/50-рп/к.18 за ознаками вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» під час участі у Процедурі закупівлі: "Реконструкція транспортної розв'язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом'янському та Шевченківському районах м. Києва (ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013) (45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт) (генпідрядні роботи)», яка проводилась Комунальним підприємством "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» за допомогою електронної системи "Ргогогго", ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2018-02-21-000440-а.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує на наступні обставини:
- 10.09.2018 року на адресу позивача від Голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Хмельницького О.М. надійшов лист за вхідним № 0346 з вимогою № 60-02/2955 від 07.09.2018 про надання інформації, зі змісту якої позивачу стало відомо про розгляд справи № 108/60/50-рп/к.18 та витребування документів стосовно господарської діяльності товариства та його участі у державних закупівлях, при цьому розпорядження № 60/50-рп/к від 29.08.2018 в строки передбачені пунктом 2 ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренціїм позивачу не надійшло;
- 10.09.2018 позивач за власною ініціативою звернувся до Голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з листом за вихідним № 0852 з проханням надати інформацію стосовно прийняття Розпорядження № 60/50-рп/к та надати його копію та 21.09.2018 за вхідним № 0357 позивач отримав від Голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України лист № 60-02/3039 від 13.09.2018 про надання інформації та повідомлення, що копію розпорядження № 60/50-рп/к від 29.08.2018 було направлено на адресу позивача;
- відповідно до пошукової форми поштових відправлень, яка розміщена на веб-порталі ПАТ «Укрпошта», лист (штрихкодовий ідентифікатор 0303511657515) вручений позивачеві 08.11.2018, тобто, копія Розпорядження № 60/50-рп/к від 29.08.2018 надійшла позивачу з порушенням строку в 2 (два) місяці.
З урахуванням вищезазначеного, позивач, з посиланням на статті 19, 42, 92 Конституції України, статті 5, 40 Господарського кодексу України, Законів України "Про Антимонопольный комітет України" та "Про захист економічної конкуренції" вказує на те, що направлення вимог про надання інформації Відділенням було здійснено неправомірно, з порушення конституційних принципів діяльності державних органів та здійснення підприємницької діяльності суб'єктами господарювання.
Згідно пункту 1 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України 23.02.2001 N 32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за N 291/5482 (зі змінами) (надалі - Положення), територіальне відділення Антимонопольного комітету України є органом у системі органів Антимонопольного комітету України, утвореним для реалізації завдань, покладених на Комітет Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до пункту 2 Положення основним завданням відділення є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Поряд із тим, відповідно до пункту 3 Положення у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції відділення має такі повноваження:
розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом.
У сфері здійснення контролю за узгодженими діями відділення є такі повноваження:
- розглядати заяви і справи про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити дослідження за цими заявами і справами;
- при розгляді заяв і справ про узгоджені дії, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом.
Відповідно до пункту 8 Положення голова відділення під час реалізації завдань, покладених на відділення, має такі повноваження:
- проводити, організовувати розслідування за заявами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами про надання дозволу, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, що підвідомчі адміністративним колегіям територіального відділення, а за дорученням Голови чи органів Комітету - розслідування за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, підвідомчими цим органам;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом.
Відповідно до пункту 5 статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", голова територіального відділення Антимонопольного комітету України, зокрема, має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Таким чином, право органу комітету, голови територіального відділення Комітету запитувати (вимагати) інформацію реалізується у зв'язку з виконанням завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення, зокрема щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. При цьому, законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких уповноважені особи органів Антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб.
Разом із тим, законність відповідних повноважень у органів Антимонопольного комітету України щодо витребування інформації з метою проведення дослідження процедур закупівлі підтверджується численною судовою практикою у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/2370/17, від 17.04.2018 у справі № 917/637/17.
Враховуючи зазначене, керуючись статтями 3, 17, 22 та 22і Закону України «Про Антимонопольний комітет України» і Положенням про територіальне відділення, на адресу відповідача - вул. Антоновича (Горького), буд. 131, м. Київ, 03150, було направлено вимоги голови Відділення від 17.07.2018 № 60-02/2965 (надалі - Вимога 1) та від 07.09.2018 № 60-02/2955 (надалі - Вимога 2) про надання інформації, в яких було запропоновано у 15-денний строк з дня отримання Вимоги 1, 2 надати Відділенню визначену інформацію та копії документів.
Отже, повноваження голови Відділення, визначені статтею 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та пунктом 8 Положення про територіальне відділення щодо направлення вимог суб'єктам господарювання в інших передбачених законом випадках, надані останньому для організації та забезпечення виконання завдань і функцій, покладених на територіальне відділення та його адміністративні колегії.
Між тим, законодавство про захист економічної конкуренції не ставить у залежність від наявності або відсутності заяви про порушення, прийняття розпорядження, тощо право голови територіального відділення Комітету вимагати у суб'єктів господарювання інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, з огляду на що, твердження Позивача в частині «...реалізація зазначених повноважень безпосередньо пов'язана із розглядом заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції або ж проведенням перевірки» (пряма мова) є хибним та суб'єктивним тлумаченням останнього положень законодавства.
У свою чергу, законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких уповноважені особи органів Комітету мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб. З огляду на що, направлення вимог голови територіального відділення Антимонопольного комітету України допускається також поза межами розгляду заяви або справи, або поза межами дослідження ринків, або поза межами реалізацією Антимонопольним комітетом України конкурентної політики.
Таким чином, слід дійти висновку, що направлення Вимоги 1 та Вимоги 2 голови Відділення про надання інформації є законними та обґрунтованими діями останнього, які слугують засобом контролю та збору Відділенням необхідної інформації, з огляду на завдання органів Антимонопольного комітету України та функції із забезпечення діяльності головою роботи Відділення.
Окрім того, позивач вказує на порушення юрисдикційної приналежності розгляду справи та здійснення контролю у сфері публічних закупівель між органами Антимонопольного комітету України.
Так, відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов'язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" суб'єктом оскарження є фізична чи юридична особа, яка звернулася до органу оскарження з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи.
Доказів на підтвердження факту оскарження щодо порушення процедури електронних торгів, яка проводилась Комунальним підприємством "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва".
Одним із порушень законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Таким чином, Відділенням, при виконанні покладених на нього Законом України "Про Антимонопольний комітет України» завдань, а саме здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель, здійснюється перевірка дій учасників (не замовників) під час їх участі у процедурі електронних торгів: "Реконструкція транспортної розв'язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана у Солом'янському та Шевченківському районах м. Києва. (ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013) (45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт) (генпідрядні роботи)", яка проводились Комунальним підприємством "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" за допомогою електронної системи "Рrоzоrrо", ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2018-02-21-000440-а на предмет наявності або відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У свою чергу, статтею 18 Закону України "Про публічні закупівлі" регламентовано порядок оскарження процедури закупівлі, відповідно до якого скарга до органу оскарження подається суб'єктом оскарження.
З огляду на це, процедура утворення постійно діючої адміністративної колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та подальші її повноваження, визначені статтею 18 Закону України "Про публічні закупівлі", стосуються виключно правовідносин, які виникають з конкретного юридичного факту, а саме: порушення прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів оскарження та подальше звернення ними зі скаргою до органу оскарження - Антимонопольного комітету України на рішення, дії чи бездіяльності замовника.
Натомість, згідно частини першої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
З огляду на це, застосування положень Закону України "Про публічні закупівлі" в даному випадку є помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам даної справи, адже предметом розгляду справи № 108/60/50-рп/к.18 Відділенням є дослідження поведінки (дій) суб'єктів господарювання (учасників) під час їх участі у процедурі електронних торгів, зазначеної вище.
При цьому суд приймає до уваги приписи ст. 16 Цивільного кодексу України, за якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом із цим, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
В пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» (з подальшими змінами), зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» у вирішенні господарським судом спору щодо визнання недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; разом з тим підлягає встановленню наявність обставин, які свідчили б про видання оспорюваного розпорядження з порушенням чинного законодавства та/або компетенції органу, що його видав. При цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.
З урахуванням вищевикладеного, вбачається, що розпорядження № 60/50-рп/к регулює процедурні відносини початку Відділенням розгляду справи для з'ясування та дослідження дій позивача на предмет можливої наявності в них порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів та при цьому, розпорядження № 60/50-рп/к прийняте адміністративною колегією Відділення, в межах повноважень, наданих їй відповідно до чинного законодавства України.
Між тим, розпорядження про початок розгляду справи не покладає на позивача ніяких зобов'язань чи заборон, не обмежує ніяким чином його прав та інтересів, не перешкоджає здійсненню його діяльності. Саме по собі здійснення розгляду Відділенням відповідної справи також ніяким чином не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, і останнім не зазначено, в чому конкретно він вбачає таке порушення.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі № 910/15891/17, від 29.05.2018 у справі № 910/13968/17 та від 23.05.2018 у справі № 910/14682/17.
За таких обставин, оскільки при прийнятті оспорюваного розпорядження № 60/50-рп/к Відділення діяло у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду - не порушені відповідачем, а тому вимоги позивача про визнання недійсним Розпорядження Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в особі Голови Хмельницького О.М. № 60/50-рп/к від 29.08.2018 по справі № 108/60/50-рп/к.18 є необґрунтованими, у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1. ст. 256, Господарського процесуального кодексу України та ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суд, -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український будівельний Альянс" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в особі Голови Відділення Хмельницького О.М. відмовити у повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.04.2019 року.
Суддя Ю.О. Підченко