ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2019Справа № 910/1246/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА", м. Київ
третя особа Корпорація "Артеріум", м. Київ
про стягнення 181 531,76 грн., -
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (далі - ПрАТ "СК "УНІКА", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" (далі - ПрАТ "АСК "ОМЕГА", відповідач) про стягнення 181 531,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним як страховиком транспортного засобу "BMW 520i", державний реєстраційний номер AI2300ET, здійснено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 181 531,76 грн., внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія, якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Корпорацію "Артеріум". Позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Крім того, вищезазначеною ухвалою відповідачу було встановлено строк, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову, а також оригіналу або належним чином завіреної копії страхового полісу серія: АК, номер: 003328829.
01.03.2019 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення стосовно позовних вимог.
У наданих поясненнях Корпорація «Артеріум» наголосила, що вважає вимоги позивача про стягнення суми страхового відшкодування такими, що відповідають нормам права. При цьому зазначила, що сума такого відшкодування потребує ретельної судової перевірки.
Відповідач у встановлений судом строк копію страхового полісу та відзиву на позовну заяву не надав.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049506272 на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17а.
Повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103049506272, яке повернулося на адресу суду та наявне в матеріалах справи, підтверджується, що відповідач 14.02.2019 отримав вищезазначену ухвалу Господарського суду міста Києва, проте, станом на поточну дату від сторони не надійшло обґрунтованого письмового відзиву або будь-яких інших заяв та клопотань по справі.
У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
15.09.2017 між ОСОБА_1 (страхувальник) та ПрАТ «СК «УНІКА» (страховик, позивач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 011043/4610/0000022 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме BMW 520і, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
23.03.2018 року у м. Київ на перехресті вул. Мінська з вул. Курортна відбулась дорожньо- транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля BMW 520і, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (власником якого є страхувальник) під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Lexus ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3.
Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб - BMW 520і, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який був застрахований у ПрАТ «СК «УНІКА» (що підтверджується актом огляду ТЗ, звітом про оцінку пошкодженого ТЗ, ремонтною калькуляцію з фотододатками, в яких зафіксовано механічні пошкодження ТЗ).
Постановою Оболонського районного суду м. Києва по справі № 3/756/2705/18 від 12.04.2018 ОСОБА_3 визнано винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.
Відповідно до актів виконаних робіт ТОВ «АВТ Баварія Київ» № 893228, 893237, 893236, вартість відновлювального ремонту BMW 520і, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, склала 183 781,76 грн.
Пунктом 1.2.2. Договору встановлено франшизу у розмірі 0,25 % від страхової суми (але не менше 25 євро); через що перед виплатою страхового відшкодування позивач вирахував франшизу за Договором.
Матеріалами справи підтверджується, що 11.05.2018 року, 29.05.2018 року та 19.12.2018 року на виконання умов договору ПрАТ «СК «УНІКА», на підставі страхових актів, здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок СТО - ТОВ «АВТ Баварія Київ» у розмірі 181 531,76 грн. (вартість відновлювального ремонту згідно актів виконаних робіт з відрахуванням франшизи згідно умов Договору).
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Lexus ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у ПрАТ «АСК «ОМЕГА», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК3328829 (що також підтверджується відомостями з Централізованої бази МТСБУ).
Згідно відомостей Централізованої бази МТСБУ ліміт за шкоду майну вищезазначеним полісом встановлено у розмірі 100 000 грн.
Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, та третьою особою не заперечується, що ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з Корпорацією «Артеріум» (якій на праві власності належить транспортний засіб Lexus ES 350, д.н.з. НОМЕР_2), яка, в свою чергу, уклала з ПрАТ «АСК «Омега» договір страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 311-16-3284-30 від 20.09.2017, відповідно до якого ПрАТ «АСК «Омега» взяло на себе обов'язок в межах страхової суми 200 000 грн. відшкодувати шкоду, заподіяну майну, життю та/або здоров'ю третіх осіб, внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу Lexus ES 350, д.н.з. НОМЕР_2.
Таким чином, враховуючи положення діючого на момент скоєння ДТП договору страхування № 311-16-3284-30 від 20.09.2017, ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, життю та/або здоров'ю третіх осіб, внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу - Lexus ES 350, д.н.з. НОМЕР_2 складає 200 000 грн., а відтак, пред'явлення позову на суму 181 531,76 грн. не порушує прав відповідача в цій частині.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Судом також враховано, що відповідно до п. 1.2.11 Договору розмір страхового відшкодування збитків здійснюється без урахування зносу деталей, що замінюються при ремонті.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/7449/17 від 05 червня 2018 року.
Таким чином, на підставі вищезазначених норм, враховуючи наявність діючого на момент настання ДТП Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК3328829, а також договору страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 311-16-3284-30 від 20.09.2017, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Lexus ES 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ліміт якої складає 200 000 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлялися відповідачу заяви про виплату страхового відшкодування (в тому числі доповнення до заяви щодо здійснення доплати страхового відшкодування), які були отримані останнім 24.05.2018 та 14.06.2018. Проте, в порушення п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач у визначений законодавством строк відшкодування не здійснив та вмотивованої відмови на претензію позивачеві не надав.
У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно відомостей з офіційного веб-сайту МТСБУ, полісом № АК3328829 встановлено франшизу в розмірі 1000 грн.
При цьому, зі змісту описової частини позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовано обчислює суму, яка підлягає до стягнення з відповідача, з урахуванням розміру франшизи та відраховує 1000 грн. з загальної суми фактично виплаченого ним страхового відшкодування, однак у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути повну суму страхового відшкодування без урахування встановленого умовами Полісу розміру франшизи, що не є правомірним.
З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на суму 180 531,76 грн. (181 531,76 - 1000).
Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА" (04053, м.Київ, вул.Обсерваторна, буд. 17а, ідентифікаційний код: 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 70а, ідентифікаційний код: 20033533) 180 531 (сто вісімдесят тисяч п'ятсот тридцять одну) грн. 76 коп. - відшкодування та 2 707 (дві тисячі сімсот сім) грн. 98 коп. - судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2019.
Суддя І.В. Приходько