22.04.2019 року Справа № 904/4342/18
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),
суддів Подобєда І.М., Кощеєва І.М.
секретар судового засідання Абадей М.О.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ
представник - ОСОБА_1, довіреність №1-487 від 14.01.2019, адвокат;
відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
представник - ОСОБА_2, довіреність №007.1Др-331-1218 від 26.12.2018, адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4342/18 (суддя Юзіков С.Г., повне рішення складено 28.01.2019)
про стягнення 660 486,84 грн
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
У вересні 2018 року Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з ПАТ "Дніпропетровськгаз" 238 151,36 грн - пені, 84 598,32 грн - 3% річних, 337 737,16 грн - індексу інфляції.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору на транспортування природного газу в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з огляду на те, що автоматичної пролонгації договору не відбулося та відносини між сторонами виникли за межами укладеного договору, що виключає застосування санкцій, передбачених ним. Крім того, розрахунки за договором здійснювалися «живими коштами» на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, отже Відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, що свідчить про відсутність його вини та виключає застосування санкцій, передбачених договором та ст. 625 ЦК України. Надав контррозрахунок позовних вимог, в якому погодився із нарахуванням 3% річних у загальній сумі 55221,28 грн, інфляційних у загальній сумі - 146240,87 грн, пені - 54475,37 грн. У зазначеному розрахунку заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за зобов'язаннями травня 2017 року - липня 2017 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4342/18 (суддя Юзіков С.Г.) позов Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про стягнення 660 486,84 грн задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" 208100,80 грн - індексу інфляції, 79785,00 грн - 3% річних, 232628,34 грн - пені, 7807,72 грн - судового збору. У решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано встановленням факту продовження між сторонами договірних відносин на спірний період та наявністю підстав для нарахування штрафних санкцій за договором (пеня) в межах строку позовної давності та 3% річних, інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 щодо їх нарахування. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено як у безпідставно заявлених та наявністю підстав для застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 01.09.2017 по 25.09.2017.
Доводи та вимоги апеляційних скарг.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- судом не надано оцінки факту припинення договору транспортування природного газу №1109011134/П06 від 28.09.2011 з 01.01.2016 та суд безпідставно прийшов до висновку щодо наявності підстав для сплати штрафних санкцій;
- суд не врахував, що додатковою угодою №8 від 31.03.2015 сторони виключили із договору умови щодо його автоматичної пролонгації, та наявність посилань в платіжних дорученнях на цей договір не свідчить про його продовження;
- акти наданих послуг з транспортування природного газу свідчать лише про те, що одна сторона надала, а інша прийняла цю послугу, але ніяким чином не можуть бути пропозицією на укладення договору на майбутнє;
- відповідно до п. 11.2 договору для продовження його дії необхідне підписання сторонами додаткової угоди, що не було враховано судом; стягнення з Відповідача штрафних санкції є неправомірним;
- судом також не взято до уваги, що частина вартості послуг відшкодовується з бюджету шляхом укладання спільних протокольних рішень на підставі імперативних норм чинного законодавства та моментом зміни порядку та строків для цієї частини розрахунків є момент продажу газу та розподілу пільговим категоріям споживачів;
- судом порушені приписи ст. ст. 74, 77 ГПК України та надання Відповідачем контррозрахунку і заяви про застосування позовної давності не є підставою для висновку про погодження Відповідача із заявленими позовними вимогами.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кощеєва І.М., Орєшкіної Е.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4342/18. Розгляд апеляційної скарги призначений у судовому засіданні з викликом сторін на 11.03.2019 о 14 год. 00 хв.
01.03.2019 від Позивача по справі до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення. Вважає, що Відповідач шляхом підписання щомісячних актів наданих послуг та їх оплати погодив пропозицію щодо продовження дії договору. Позивач при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат не враховував кошти, сплата яких здійснювалася відповідно до Порядку №20, а жоден пункт Постанови №256 не звільняє від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань; чинне законодавство не встановлює, що оплата послуг з транспортування газу повинна здійснюватися виключно за рахунок коштів з державного бюджету.
У судовому засіданні 11.03.2019 по справі №904/4342/18 оголошено перерву до 27.03.2019.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 також було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4342/18, яке об'єднано в одне провадження з апеляційною скаргою Відповідача на це рішення.
Позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків обставинам справи, просив рішення суду від 16.01.2019 скасувати в частині незадоволених позовних вимог (пені на суму 5523,02 грн, інфляційних втрат - 129636,36 грн, 3% річних - 4813,32 грн) та прийняти нове рішення про повне задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- Відповідачем до матеріалів справи письмової заяви про застосування позовної давності подано не було, що виключає можливість її застосування судом;
- судом при перевірці розрахунку індексу інфляції не надано оцінку п. 4.5. договору щодо здійснення оплати за отримані послуги, тому зменшення інфляційних втрат судом є неправомірним;
- судом не зазначено мотивів свого висновку щодо зменшення розміру нарахованих 3% річних;
- судом не дотримані вимоги ст. 238 ГПК України щодо змісту судового рішення в частині його вмотивованості.
У судовому засіданні 27.03.2019 по справі оголошено перерву до 22.04.2019.
10.04.2019 від Відповідача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу Позивача, в якому він проти апеляційної скарги опонента заперечував, просив рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін. Зазначив, що законодавцем не визначена форма заяви про застосування позовної давності, тому зазначення про сплив позовної давності у додаткових поясненнях та протоколі судового засідання від 20.12.2018 є достатнім для застосування судом положень закону про її застосування. Інфляційні втрати судом були вірно розраховані з урахуванням рекомендацій ВСУ щодо порядку їх нарахування. У заявлених вимогах про стягнення 3% річних Позивачем допущено чимало технічних помилок в бік збільшення нарахування, тому судом правомірно визнана частина цих вимог безпідставними. Вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову обґрунтованим та правомірним.
Крім того, 10.04.2019 від Відповідача до Центрального апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначив, що постанова КМУ №256 від 04.03.2002 не ставить у залежність отримання та перерахування коштів від наявності/відсутності договору транспортування природного газу. Надання послуг з транспортування природного газу, починаючи з січня 2016 року відбувалось не на підставі договору від 28.09.2011, отже застосування Позивачем санкцій, передбачених договором, є неправомірним.
У судовому засіданні 22.04.2019 повноважний представник Позивача підтримав заявлену апеляційну скаргу, просив рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Повноважний представник Відповідача підтримав заявлену апеляційну скаргу, просив рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
28.09.2011 між ДК «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якого є АТ "УКРТРАНСГАЗ" (надалі - Позивач) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» як замовником (надалі - Відповідач) був укладений Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011134/П06 (надалі - Договір), за умовами якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі ГРС), а замовник зобов'язався сплатити за надані послуги у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.
Відповідно до п. 2.11.1. послуги по транспортуванню природного газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Відповідно до п.4.4. Договору вартість фактично наданих послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг.
Оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється Відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. У платіжних дорученнях замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період, за який здійснюється оплата (п. 4.5. Договору).
Відповідно до п.6.3. Договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 4 цього договору із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 10.1. Договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за ним. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін (п. 10.2. Договору).
В подальшому до Договору сторонами були укладені додаткові угоди №№ 1-9, серед яких:
- від 01.12.2011 додаткова угода №1, якою внесені зміни в п. 1.1. Договору щодо обсягів транспортування природного газу на 2012 рік;
- від 17.01.2013 додаткова угода №3, якою внесені зміни, зокрема, у п. 10.1 Договору, який визначений п. 11.1, щодо строку його дії в частині транспортування природного газу - до 31.12.2013, пункт 10.2. Договору визначений як п. 11.2.;
- від 30.12.2013 додаткова угода №4 щодо визначення обсягів транспортування природного газу на 2014 рік;
- від 26.12.2014 додаткова угода №7 щодо визначення обсягів транспортування природного газу на 2014 рік, січень - березень 2015 року, збільшення періоду строку дії договору в частині транспортування природного газу до 31.03.2015 та виключення з п. 11.1 Договору умов щодо його пролонгації на наступний календарний рік;
- 31.03.2015 додаткова угода №8 щодо визначення обсягів транспортування природного газу на 2015 рік, п. 11.1 Договору - в редакції додаткової угоди №7;
- 30.06.2015 додаткова угода №9 щодо зміни обсягів транспортування природного газу на 2015 рік.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач надав Відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними проводами у 2016-2017 роках на загальну суму 19616488,94 грн, про що сторони підписали акти наданих послуг: у липні 2016 року на загальну суму 399 239,39 грн (акт наданих послуг від 31.07.2016 №07-16-1109011134/П06); у серпні 2016 року на 393330,97 грн (акт від 31.08.16р. №08-16-1109011134/П06); у вересні 2016 року на 739582,69 грн (акт від 30.09.2016 №09-16-1109011134/П06); у жовтні 2016 року на2399130,36 грн (акт від 31.10.2016 №10-16-1109011134/П06); у листопаді 2016 року на 1797030,64 грн (акт від 30.11.2016 №11-16-1109011134/П06); у грудні 2016 року на 1552613,32 грн (акт від 31.12.2016 №12-16-1109011134/П06); у січні 2017 року на - 1983427,50 грн та 13153,69 грн (акт від 30.01.17р. №01-17-1109011134/П06); у лютому 2017 року на 11399,59 грн та 1722715,20 грн (акт від 28.02.2017 №02-17-1109011134/П06); у березні 2017 року на 548418,20 грн та 6621,78 грн (акт від 31.03.2017 №03-17-1109011134/П06); у квітні 2017 року на 738940, 62 грн та 2602,54 грн (акт від 30.04.2017 №04-17-1109011134/П06); у травні 2017 року на 483293,62 грн (акт від 31.05.2017 №05-17-1109011134/П06); у червні 2017 року на 298555,45 грн (акт від 30.06.2017 №06-17-1109011134/П06); у липні 2017 року на 329551,36 грн (акт від 31.07.2017 №07-17-1109011134/П06); у серпні 2017 року на 130232,22 грн (акт від 31.03.2017 №03-17-1109011134/П06); у вересні 2017 року на 494480,81 грн (акт від 30.09.2017 №09-17-1109011134/П06); у жовтні 2017 року на 3818,09 грн акт від 31.10.2017 №10-17-1109011134/П06); у листопаді 2017 року на 1926509,18 грн (акт від 30.11.17р. №11-17-1109011134/П06); у грудні 2017 року на 8447,20 грн (акт від 31.12.17р. №12-17-1109011134/П06) та 2496243,36 грн (акт від 31.22.2017 №22-17-1109011134/П06).
Відповідач отримання послуг в обсягах та на суми, зазначені в актах, визнав у повному обсязі, за отримані послуги здійснив повну оплату.
Підставою для звернення із даним позовом стало прострочення Відповідачем оплати відповідно до умов Договору, внаслідок чого Позивачем нараховано 3% річних у загальній сумі 84598,32 грн за період з 21.08.2016 по 27.02.2018, індекс інфляції у загальній сумі 337737,16 грн за період з вересня 2016 року по лютий 2018 року, пеню у загальній сумі 238151,36 грн за період з 01.09.2017 по 27.02.2018.
Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
З аналізу спірних правовідносин, що склалися між сторонами, суд доходить висновку, про наявність правовідносин з надання послуг.
Так, згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Як було встановлено судом, між сторонами був укладений Договір зі строком дії: в частині транспортування природного газу - до 31.12.2015, в частині розрахунків - до повного їх здійснення. Умова про пролонгацію Договору в разі відсутності заперечень сторін за місяць до закінчення його дії виключена.
Підставою виникнення спірних відносин між сторонами стало постачання природного газу з липня 2016 року по грудень 2017 року, тобто в період поза межами укладеного Договору, що, на думку Відповідача, свідчить про відсутність підстав вважати відносини такими, що регулюються умовами Договору, в тому числі і щодо нарахування штрафних санкцій.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом ( ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, в усіх актах приймання - передачі природного газу за спірний період липень 2016 року - грудень 2017 року, що були вивчені судом, Позивачем було зазначено, що акти складені відповідно до Договору; Відповідачем акти підписані, послуги отримані та оплачені (з виписок по рахунку видно, що в графі призначення платежу Відповідачем зазначено, що оплати проведені згідно Договору).
Вказані дії сторін свідчать про схвалення пролонгації Договору на спірний період, про що правильно зазначено судом першої інстанції.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 6.3 Договору (додатковою угодою №3 змінений на п.7.3.) визначено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 4 цього договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно позовних вимог Позивачем заявлено до стягнення пеню у загальній сумі 238151,36 грн за період з 01.09.2017 по 27.02.2018.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 231 ГК України)
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 09.04.2019 по справі №912/1104/18).
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем про застосування позовної давності було заявлено усно в судовому засіданні, про що зазначено у протоколі судового засідання від 20.12.2018 (а.с. 169 - на звороті, т.1), а також враховано у контррозрахунку штрафних санкції (а.с. 157- 160, т.1).
Враховуючи, що Позивач звернувся до суду із даним позовом 25.09.2018, строк позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 01.09.2017 по 25.09.2017 є таким, що сплив. Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з урахуванням клопотання Відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені наявні підстави для відмови у задоволенні позову про стягнення пені за заявлений період з 01.09.2017 по 19.09.2017 в сумі 5523,03 грн. В решті вимоги про стягнення пені за період з 21.10.2017 по 27.02.2018 в загальній сумі 232628,34 грн є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно рекомендацій Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції "при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця".
Дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат, здійснений Позивачем, суд встановив його невідповідність наведеним вище рекомендаціям, бо останнім в розрахунку враховані місяці, в які заборгованість фактично виникла з 21 числа, тоді як нарахування мало бути проведено з наступного місяця.
Крім того, Позивач неправильно розуміє умови Договору щодо моменту виникнення прострочення зобов'язання, який визначається, виходячи з умов п. 4.5. Договору щодо остаточного розрахунку за Договором.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення інфляційних втрат за період вересень 2016 року - лютий 2018 року у загальній сумі 208100,80 грн та 3% річних за період з 21.08.2016 по 27.02.2018 у сумі 79785,00 грн.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах, спростовуються наведеним.
Стосовно позиції Відповідача про несвоєчасну оплату послуг Позивача, пов'язану з несвоєчасним одержанням коштів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", судом першої інстанції правильно зазначено, що умови Договору не містять будь-яких застережень щодо залежності оплати спожитих послуг з виділенням субвенцій на фінансування пільг та субсидій.
Таким чином, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційних скарг безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційних скарг відносяться на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4342/18 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4342/18 залишити без змін.
Судові витрати, пов'язані з розглядом цих апеляційних скарг, покладаються на апелянтів - Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ та Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 25.04.2019.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Подобєд
Суддя І.М. Кощеєв