24.04.2019 року м.Дніпро Справа № 904/661/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 169 від 11.09.2018 р., адвокат;
представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2019 року, постановлену суддею Бєлік В.Г., у справі № 904/661/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс", м. Кам'янське Дніпропетровської області
до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про визнання недійсним одностороннього правочину оформленого листом (повідомленням) від 29.01.2019 року № 53а про розірвання Договору оренди № 17-0533-01 від 31.07.2017 року,
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2019 у справі №904/661/19 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-СЕРВІС-ПЛЮС" про забезпечення позову.
Вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони Публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат" самостійно або через інших осіб вчиняти будь-які прямі або опосередковані дії направлені на унеможливлення користування Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГ-СЕРВІС-ПЛЮС" та його працівниками автомобілями БЕлАЗ державні номери: 80-37 ДНМ, 71-77 ДНФ, 71-76 ДНФ, 80-40 ДНМ, 009-09 АВ, 51-86 ДНФ, 71-75 ДНФ, 362-92 АА, 362-93 АА, 146-33 АА, 146-34 АА, 009-08 АВ, 56-27 ДНМ, 12-70 ДНТ, у кількості 14 одиниць до набрання рішенням у справі законної сили.
Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, постановлення ухвали за відсутності будь-яких правових підстав, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2019 та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" про забезпечення позову.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що застосовані судом заходи забезпечення позову за своєю природою є самоціллю і не пов'язані із виконанням в майбутньому рішення суду на користь позивача.
У суду були відсутні будь-які обґрунтовані підстави вважати доведеним той факт, що у зв'язку з поверненням орендованого майна Позивач буде вимушений звільнити своїх працівників. Такими висновками суд першої інстанції фактично переклав ризики підприємництва Позивача на ПАТ "ДМК", що є неприпустимим. При цьому, правовідносини між Позивачем та ПАТ "ДМК" побудовані таким чином, що у зв'язку із розірванням Договору оренди, більшість працівників ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" будуть працевлаштовані до нового Орендаря, не відриваючись від виробничого процесу, що не спричинить шкоди цим працівникам.
Вважає, що:
- судом першої інстанції було неправомірно розглянуто повторно подану заяву про забезпечення позову з аналогічними мотивами та вимогами заявника, не врахувавши при цьому той факт, що попередня ухвала суду Позивачем не оскаржувалася;
- вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є тотожними задоволенню позовних вимог, що прямо заборонено законом;
- суд першої інстанції прийняв та розглянув заяву Позивача про забезпечення позову, яка не відповідає вимогам закону, а саме не мала пропозицій щодо зустрічного забезпечення; а також допустив порушення окремих процесуальних положень, а саме розглянув заяву без призначення судового засідання і без забезпечення можливості відповідачу надати свої доводи та заперечення з цього приводу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" відзив на апеляційну скаргу не надало.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2019 у справі №904/661/19; розгляд скарги призначено на 24.04.2019.
Представник Позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.
Оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а представником Позивача своєчасно не повідомлено суд жодних причин неможливості його явки у судове засідання, через що суд позбавлений можливості визнати причини його неявки в судове засідання поважними, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника Позивача.
Подане представником Позивача на адресу суду засобами електронного зв'язку письмове клопотання про відкладення розгляду справи, колегією суддів не розглядалось по суті, оскільки надійшло до суду під час проведення дебатів та передано колегії суддів вже після проголошення постанови по справі.
В судовому засіданні 24.04.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (далі Відповідач), в якій просить суд визнати недійсним односторонній правочин Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" оформлений листом (повідомленням) від 29.01.2019 року № 53а про розірвання Договору оренди № 17-0533-01 від 31.07.2017 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2019 у даній справі відмовлено у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову, поданої разом із позовною заявою.
20.03.2019 на адресу суду надійшла повторна заява ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" про забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу - Публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат" самостійно або через інших осіб вчиняти будь-які прямі або опосередковані дії направлені на унеможливлення користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" та його працівниками автомобілями БЕлАЗ держ.номера : 80-37 ДНМ, 71-77 ДНФ, 71-76 ДНФ, 80-40 ДНМ, 009-09 АВ, 51-86 ДНФ, 71-75 ДНФ, 362-92 АА, 362-93 АА, 146-33 АА, 146-34 АА, 009-08 АВ, 56-27 ДНМ, 12-70 ДНТ, у кількості 14 одиниць до набрання рішенням у справі законної сили.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову Позивач послався на те, що між ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" (орендар) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (орендодавець) укладено Договір оренди транспортних засобів № 17-0533-01 від 31.07.2017. Згідно з умовами п. 4.1 договору, вказаний договір укладений на строк з 01.08.2017 по 31.08.2020.
На виконання договору оренди 31.07.2017 Орендодавцем передано Орендарю відповідні транспортні засоби та інше майно.
19.02.2019 на адресу ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" надійшов лист (повідомлення) ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" від 29.01.2019 за № 53, згідно якого Орендодавець повідомив Орендаря, що Договір оренди № 17-0533-01 від 31.07.2017 буде розірвано з 01.03.2019 (останній день дії Договору - 28.02.2019). Причини дострокового розірвання Договору в односторонньому порядку зазначені не були.
Орендар не погоджується з таким рішенням Орендодавця, оскільки Договір між сторонами укладений на строк по 31.08.2020, через що просить визнати недійсним односторонній правочин, оформлений листом (повідомленням) від 29.01.2019 року № 53а про розірвання Договору оренди.
Оскільки між сторонами фактично існує спір про наявність правових підстав для користування Позивачем орендованим майном, останній вважає, що є достатньо підстав вважати, що до закінчення строку дії договору оренди відповідачем можуть створюватися йому перешкоди в користуванні орендованими транспортними засобами.
На підтвердження чого посилається на лист ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" від 07.03.2019, яким Орендодавець повідомив Позивача про те, що договір оренди № 17-0533-01 від 31.07.2017 буде розірвано в односторонньому порядку з 21.03.2019 та в цей день відбудеться передача транспортних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2019 у справі №904/661/19 задоволено у повному обсязі заяву Позивача про забезпечення позову.
Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що заявником доведено наявність реальної загрози ефективному захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal у. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме:
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, на відміну від ст. 66 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) ст. 136 ГПК України підстави для забезпечення позову не обмежує лише утрудненням чи неможливістю виконання рішення суду, а доповнює такими підставами як ускладнення чи унеможливлення:
- ефективного захисту;
- або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У зв'язку з чим, абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 №16, відповідно до якого «Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.» є неактуальним, оскільки змінилося процесуальне законодавство в цій частині, а саме розширилися підстави для застосування заходів забезпечення позову.
Як правильно враховано господарським судом, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" є спір про наявність правових підстав для користування позивачем майном, раніше переданим йому відповідачем в оренду.
Судове рішення у разі задоволення таких вимог, не вимагатиме примусового виконання. Тому в даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2018 у справі № 910/10504/18).
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач мав намір достроково в односторонньому порядку розірвати вказаний договір, зобов'язати Позивача повернути орендовані транспортні засоби, які в подальшому передати іншому орендарю.
На підтвердження заяви про вжиття заходів забезпечення позову Позивачем надано лист ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" від 07.03.2019, яким Орендодавець повідомив Позивача про те, що договір оренди № 17-0533-01 від 31.07.2017 буде розірвано в односторонньому порядку з 21.03.2019 та в цей день відбудеться передача транспортних засобів.
Крім того, листом від 15.03.2019 за № 15/1503-1 Позивач повідомив Відповідача, що 14.03.2019 працівників Орендаря ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працівники ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" змушували брати участь у несанкціонованих оглядах автомобілів "БелАЗ", які знаходяться в оренді Позивача. Через що, Орендар просив Орендодавця на період розгляду господарського спору в суді не вживати жодних заходів, які можуть зачіпати його інтереси.
Представник Відповідача у судовому засіданні намірів щодо одностороннього розірвання договору оренди не заперечував, пояснив, що Орендодавцем вже обраний новий Орендар, якому будуть передані транспортні засоби, що перебувають в оренді Позивача. Підтвердив, що 21.03.2019 планувалася передача транспортних засобів, яка не відбулася через наявність оскаржуваної ухвали.
Таким чином, дії ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", направлені на перешкоджання ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" у користуванні автомобілями БЕлАЗ держ.номера : 80-37 ДНМ, 71-77 ДНФ, 71-76 ДНФ, 80-40 ДНМ, 009-09 АВ, 51-86 ДНФ, 71-75 ДНФ, 362-92 АА, 362-93 АА, 146-33 АА, 146-34 АА, 009-08 АВ, 56-27 ДНМ, 12-70 ДНТ, у кількості 14 одиниць, які передані йому в оренду, можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав Позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
Адже такі дії ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" можуть призвести до унеможливлення захистити або поновити права позивача в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс".
Тому, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що у випадку задоволення позову, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду у справі, не сприятиме ефективному захисту та поновленню оспорюваних прав позивача на користування спірними транспортними засобами, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки наявні докази спонукання позивача до передачі орендованого ним майна відповідачу до вирішення справи по суті.
В свою чергу, суд першої інстанції, встановив наявність зв'язку між заявленими заходами по забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами.
Вищезазначеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що в ухвалі відсутні обґрунтування того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову впливає на ефективний захист або поновлення порушених прав та які саме права позивача порушені; що застосовані судом заходи забезпечення позову за своєю природою є самоціллю і не пов'язані із виконанням в майбутньому рішення суду на користь позивача; що вжиті судом заходи забезпечення позову є тотожними задоволенню позовних вимог
Тому, доводи заявника апеляційної скарги про те, що місцевим судом не наведено мотивів та доказів, за результатами розгляду яких суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову, є безпідставними.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За таких обставин, вжиття заходів до забезпечення позову - це реальна гарантія виконання судового рішення та задоволення законних вимог Позивача, виходячи з розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що заявником відповідно до вимог ст. 74 та ст. 136 ГПК України доведено наявність реальної загрози ефективному захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позову. При цьому, обрані позивачем заходи до забезпечення позову не містяться в переліку заборонених заходів забезпечення позову, визначених ч. 5 ст. 137 ГПК України.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарем діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Колегією суддів встановлено, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" самостійно або через інших осіб вчиняти будь-які прямі або опосередковані дії направлені на унеможливлення користування позивачем орендованими ним транспортними засобами, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів Відповідача чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність останнього чи до погіршення стану його майна (заявник апеляційної скарги не заперечив проти доводів Позивача про своєчасну сплату орендної плати), а лише запровадить дії, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Водночас невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав осіб, що не є учасниками справи, а саме працівників позивача, які у зв'язку з поверненням орендованого майна можуть бути звільнені.
При цьому, в оскаржувані ухвалі господарський суд не стверджував про доведеність того факту, що у зв'язку з поверненням орендованого майна Позивач буде вимушений звільнити своїх працівників, як зазначено у апеляційній скарзі, а лише припустив таку можливість, що повністю відповідає меті застосування запобіжних заходів - недопущення припинення господарської діяльності заявника.
Колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправомірно розглянуто повторно подану заяву про забезпечення позову з аналогічними мотивами та вимогами заявника, не врахувавши при цьому той факт, що попередня ухвала суду Позивачем не оскаржувалася, оскільки глава 10 ГПК України не забороняє Позивачу повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову.
При цьому, заява Позивача від 20.03.2019 містила посилання на ті фактичні обставини, яких об'єктивно не існувало на момент звернення Позивача до суду із позовом та подання первісної заяви про забезпечення позову (20.02.2019), а саме:
- на лист ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" від 07.03.2019, отриманий Позивачем 19.03.2019;
- дії відповідача щодо примушування 14.03.2019 працівників Орендаря ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працівники ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" брати участь у несанкціонованих оглядах автомобілів "БелАЗ".
Таким чином, хоча вимоги заявника як у першій, так і другій заяві про вжиття запобіжних заходів не відрізнялись, але фактичні правовідносини між сторонами змінилися, через що виникли додаткові підстави для задоволення заяви Позивача.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув заяву без призначення судового засідання і без забезпечення можливості відповідачу надати свої доводи та заперечення з цього приводу, є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи та лише у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (ч. 4 ст. 140 ГПК України).
Враховуючи встановлені судом обставини щодо перешкод, вчинених ПАТ "ДМК", з метою недопущення припинення господарської діяльності заявника, господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення поданої заяви про заборону відповідачу вчиняти будь-які дії направлені на перешкоджання заявнику здійснювати користування орендованими транспортними засобами відповідно до укладеного між сторонами договору.
Отже, приймаючи до уваги обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, наявність зв'язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (зокрема, обраний захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та забезпечити ефективний захист його порушених прав та інтересів), імовірність ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, якщо позов буде судом задоволено, з метою запобігання порушення майнових прав позивача, господарський суд підставно задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" щодо забезпечення позову
Та обставина, що заяву про забезпечення позову подано Позивачем без додержання вимог ст. 139 ГПК України, а саме заява не мала пропозицій щодо зустрічного забезпечення, відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПК України була підставою для її повернення заявнику, та не є підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судоверішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи клопотання, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2019 у справі №904/661/19 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2019 у справі №904/661/19 - залишити без змін.
Судові витрати Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське Дніпропетровської області за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.04.2019.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Березкіна