проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"23" квітня 2019 р. Справа № 922/708/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Пушай В.І.
за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.
за участю:
прокурора - Ногіної О.М. (посвідчення № 032167 від 11.02.2015)
представника відповідача-1 - не з'явився
представника відповідача-2 - не з'явився
представника відповідача-3 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області (вх. № 1120 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.03.2019 по справі № 922/708/19 (суддя Бринцев О.В.; ухвала підписана 19.03.2019)
за позовом Першого заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Богданівська, 17)
до:
1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 поверх)
2. Фермерського господарства «Ладагро» (64370, Харківська обл., Ізюмський р-н, сільрада Вірнопільська, комплекс будівель і споруд №2)
3. Фермерського господарства «ІРЗУ» (64370, Харківська обл., Ізюмський р-н, сільрада Вірнопільська, комплекс будівель і споруд №2)
про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсним договорів та зобов'язання повернути земельну ділянку
15.03.2019 Перший заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ФГ «Ладагро», ФГ «ІРЗУ», в якій просить суд:
-визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 29.10.2014 №2888-СГ «Про надання в оренду земельних ділянок»;
-визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.01.2017 №447-СГ «Про надання згоди на передачу земельних ділянок в суборенду»;
-визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1, договір оренди землі від 13.11.2014 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 65,1866 га, НОМЕР_2 площею 31,8008 га та НОМЕР_3 площею 27,1563 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.11.2014 за №№7771874, 7771828, 7771912 та, відповідно, скасувавши їх державну реєстрацію;
-визнати недійсним, укладений між головою ФГ «Ладагро» ОСОБА_1 та головою ФГ «ІРЗУ» Алієвим Рамзаном Кюраєвичем, договір суборенди землі від 07.06.2017 щодо передачі в суборенду земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 65,1866 га, НОМЕР_2 площею 31,8008 га та НОМЕР_3 площею 27,1563 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.06.2017 за №№20929477, 20927344, 20922367, та, відповідно, скасувавши їх державну реєстрацію;
-зобов'язати ФГ «Ладагро» в особі голови ОСОБА_1 та ФГ «ІРЗУ» в особі голови Алієва Рамзана Кюраєчива повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки загальною площею 124,1437 га з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 65,1866 га, НОМЕР_2 площею 31,8008 га та НОМЕР_3 площею 27,1563 га.
В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що вищевказані акти органу виконавчої влади та договору оренди і суборенди укладені з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки ОСОБА_1 не мала жодних намірів на ведення фермерського господарства та використання земель за призначенням.
Господарський суд Харківської області ухвалою від 19.03.2019 по справі № 922/708/19 повернув позовну заяву і додані до неї матеріали Лозівській місцевій прокуратурі без розгляду згідно приписів пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що підстави для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді не підтверджені прокуратурою в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Керівник Лозівської місцевої прокуратури Харківської області із даною ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.03.2019 по справі № 922/708/19 не згоден, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права та неправильне тлумачення норм Закону України «Про прокуратуру», а також неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправомірного залишення позову прокурора без розгляду, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на те, що:
-при вирішенні питання щодо представництва прокурором інтересів держави в особі уповноваженого органу має наявність у вказаного органу повноважень та обов'язків щодо звернення до суду із позовами певної категорії, які у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) відсутні;
-в оскаржуваному рішенні допущено розширене тлумачення повноважень апарату Держгеокадастру, що є порушенням принципів законності та правової визначеності, та як наслідок, може призвести до неможливості захисту інтересів держави у суді;
-судом першої інстанції не враховано, що у випадку виявлення відповідних порушень земельного законодавства посадові особи Держгеокадастру обмежуються внесенням клопотань (про приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; про припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону - стаття 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»), а не звертаються до суду з вимогами про визнання незаконними рішень та недійсними укладених на їх підставі правочинів;
-сама лише можливість юридичної особи бути стороною процесу не означає наявності у такої особи обов'язку здійснювати відповідні повноваження на захист інтересів держави, тому висновки суду про те, що належним позивачем у даній справі є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру), а не прокурор, як самостійний позивач, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства;
-зважаючи на частину другу статті 158 Земельного кодексу України, згідно якої виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, прокурор вважає, що можливість внесення апаратом Держгеокадастру до суду відповідних позовних заяв з вимогами до власних територіальних органів, інших фізичних та юридичних осіб жодним нормативно-правовим актом не передбачена. Моніторингом офіційного веб-порталу «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень прокуратурою не встановлено жодного судового рішення або процесу із аналогічним складом сторін (позивач - апарат Держгеокадастру, відповідач територіальний орган Держгеокадастру) та змістом позовних вимог.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2019 для розгляду справи № 922/708/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Барбашової С.В., судді Медуниці О.Є., судді Пелипенко Н.М.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.04.2019 відкрив апеляційне провадження у справі № 922/708/19 за апеляційною скаргою Керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.03.2019 та призначив її до апеляційного розгляду на 23.04.2019 об 11:00 год., а відповідачам надав строк до 19.04.2019 для подачі відзивів на апеляційну скаргу в порядку, визначеному ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, з наданням доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів скаржнику.
15.04.2019 Фермерським господарством «Ладагро» (відповідачем-2) засобами поштового зв'язку направлено суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 17.04.2019 за вх. № 3936. Фермерське господарство не згодне із апеляційною скаргою прокурора, оскільки вважає, що прокурором не обґрунтовано наявності встановлених законом підстав представництва інтересів держави при зверненні з позовом у даній справі, тим самим не доведено наявності процесуальної дієздатності. Відповідач-2 наголошує, що у спірних правовідносинах є орган, уповноважений здійснювати функції держави, а саме це Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), і також її територіальний орган - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, що здійснює реалізацію повноваження Держгеокадастру на території Харківської області. Крім того, зазначає, що головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Міністерство аграрної політики та продовольства України. На переконання відповідача-2 відсутність належного обґрунтування підстав для звернення прокуратури із даним позовом в інтересах держави замість відповідних органів державної влади, які уповноважені здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, мала обґрунтований висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви без розгляду згідно приписів статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
17.04.2019 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (відповідач-1) на виконання вимог ухвали суду також надало відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3955), в якому із посиланням на приписи статей 15-2, 187, 188 Земельного кодексу України, статей 6, 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та норми Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15 вважає, що органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом державної влади та одночасно територіальним підрозділом Держгеокадастру. Відповідач-1 повністю згоден з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, оскільки прокурором у позові не доведено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, не здійснює або здійснює неналежним чином свої повноваження, тому вважає вірними висновки суду про відсутність підтверджених в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді.
Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області просить здійснювати апеляційний розгляд справи без участі його представника.
Фермерське господарство «ІРЗУ» (відповідач-3) своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу частини другої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
22.04.2019 від Лозівської місцевої прокуратури надійшли матеріали позовної заяви, які долучені судом до справи.
Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у зв'язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М., яка входить до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/708/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2019 для розгляду справи № 922/708/19 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Пушай В.І.
Представники відповідачів в судове засідання 23.04.2019 не з'явились. Про день, час та місце розгляду справи сторони повідомлялися належним чином.
Неявка відповідачів не перешкоджає апеляційній перевірці ухвали суду першої інстанції на її відповідність вимогам матеріального та процесуального закону.
Переглянувши оскаржуване у справі судове рішення (ухвалу) в межах, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву Першого заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури без розгляду на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом державної влади та одночасно територіальним підрозділом Держгеокадастру, але прокурором не доведено, що вказаний орган не здійснює або здійснює неналежним чином свої повноваження, а тому підстави для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді не підтверджені в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
Так, відповідно до частин 3 - 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини третьої та абзацу 1 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Враховуючи наведені законодавчі приписи колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.
Аналіз положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Апеляційний господарський суд враховує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.
У справі, що переглядається в апеляційному порядку, звертаючись до суду із позовною заявою в інтересах держави прокурор в обґрунтування підстав представництва інтересів держави послався на те, що у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відсутні повноваження щодо звернення до суду в інтересах держави та він виступає відповідачем у даній справі.
При цьому прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою розпоряджатися спірними земельними ділянками (земельними ділянками державної власності, розташованими за межами населеного пункту), є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, проте його посадові особи відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, не наділені повноваженнями щодо звернення до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв'язку з чим цей позов заявлено в інтересах держави прокурором, як позивачем.
Водночас колегія суддів зазначає, що за змістом статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Згідно статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
За приписами статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
За змістом статті 15-2 Земельного кодексу України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:
-дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
-дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
Поряд із цим, судом першої інстанції встановлено та правомірно взято до уваги, що згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Колегія суддів апеляційної інстанції також враховує, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Держгеокадастр є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
При цьому повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками, які належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, належать до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) та його територіальних органів (в даному випадку - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області).
Відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
За таких підстав колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що прокурор фактично звернувся у цій справі із позовом на захист прав та інтересів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру), яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що прокурором при зверненні з позовом у цій справі в інтересах держави безпідставно не зазначено орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) немає повноважень щодо звернення до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє з огляду на те, що таке твердження суперечить приписам наведених вище нормативно-правових актів. При цьому прокурор невраховує того, що положення таких нормативних - правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.
Також колегія суддів апеляційної інстанції в спростування доводів скаржника про відсутність жодного судового рішення або процесу зі складом сторін та змістом позовних вимог (позивач - апарат Держгеокадастру; відповідач - територіальний орган Держгеокадастру) зазначає, що у справах № 923/182/18 та № 923/149/18 Заступником прокурора Херсонської області, який звернувся із позовом до суду в інтересах держави про визнання незаконними відповідних рішень Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області та недійсними укладених на їх підставі правочинів (договорів оренди земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів), було зазначено орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), що є додатковим підтвердженням як наявності такого органу, так і визнання органами прокуратури відповідних обставин.
При цьому, факт відсутності звернення суб'єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту свої прав та інтересів.
Окремо слід звернути увагу прокурора на те, що неможливість реалізації захисту інтересів держави самою Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру у позовній заяві та в апеляційній скарзі скаржником не доведена.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що у цій справі відсутні передбачені законом виключні підстави, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, адже безпідставно не зазначаючи орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу, прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру») надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності).
Згідно частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 13 та статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Прокурором в апеляційній скарзі не доведено підстави заміни ним у цьому судовому провадженні органу, уповноваженого на виконання відповідних функцій, який не може здійснювати захисту інтересів держави.
Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що прокурором у цій справі безпідставно не зазначено орган (органи), уповноважений (уповноважені) здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої (яких) подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви прокурора у цій справі, а тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду Харківської області від 19.03.2019 у справі № 922/708/19 скасуванню не підлягає, оскільки прийнята відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.
Доводи прокурора, що викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, а тому в їх задоволенні судом апеляційної інстанції відмовляється.
Оскільки в даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового судового рішення, підстави для скасування оскаржуваної прокурором ухвали суду першої інстанції у даній справі відсутні, розподіл судових витрат судом не здійснюється і судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини першої статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.03.2019 по справі №922/708/19 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 25.04.2019
Головуючий суддя С.В. Барбашова
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя В.І. Пушай